У Нікополі правоохоронці викрили незаконне виробництво та продаж нікотиновмісних рідин для електронних сигарет. Продукцію виготовляли та реалізовували без необхідних ліцензій і дозвільних документів.

Під час розслідування правоохоронці встановили місця, де зберігали, виготовляли та продавали рідини для вейпів. 11 червня вони провели вісім обшуків.

Про це повідомляє Дніпропетровська обласна прокуратура.

У результаті вилучили понад 3 тисячі флаконів рідини для електронних сигарет, фасований нікотин, гліцерин, підсилювачі смаку та міцності, мобільні телефони, чорнові записи та готівку.

За попередніми оцінками, вартість вилученої продукції перевищує 1 мільйон гривень.

Наразі слідчі готують експертизи, а також звернулися до суду з клопотанням про арешт вилученого майна.

Правоохоронці перевіряють усі обставини роботи підпільного бізнесу та встановлюють причетних до його організації осіб.

Більше новин на REPORTER.ua

Впродовж доби окупанти завдали 749 ударів по 46 населених пунктах Запорізької області.

Про це повідомляють в ЗОВА.

Війська рф здійснили 18 авіаційних ударів по Новомиколаївці, Зарічному, Васильківському, Листівці, Оріхову, Любицькому, Зірниці, Долинці, Васинівці, Ясній Поляні, Верхній Терсі, Данилівці, Зеленому, Омельнику, Микільському, Широкому.

531 БпЛА різної модифікації (переважно FPV) атакували Запоріжжя, Вільнянськ, Новомиколаївку, Кушугум, Лукашеве, Біленьке, Степногірськ, Приморське, Степове, Павлівку, Лук’янівське, Гуляйполе, Залізничне, Щербаки, Малі Щербаки, Новоданилівку, Новоандріївку, Малу Токмачку, Чарівне, Білогір’я, Гуляйпільське, Воздвижівку, Рибне, Варварівку, Добропілля, Прилуки, Староукраїнку, Святопетрівку, Цвіткове, Преображенку, Новоселівку.

200 артударів прийшлися по Степногірську, Приморському, Степовому, Павлівці, Лук’янівському, Гуляйполю, Залізничному, Щербаках, Малих Щербаках, Новоданилівці, Новоандріївці, Малій Токмачці, Чарівному, Білогір’ю, Добропіллю, Прилуках, Рибному, Гуляйпільському, Староукраїнці.

Надійшло 61 повідомлення про пошкодження житла, автомобілів та обʼєктів інфраструктури.

Більше новин на REPORTER.ua

Майже 30 разів ворог атакував п’ять районів області безпілотниками, артилерією, ракетами та авіабомбами. Двоє людей поранено.

Про це повідомив очільник ДніпроОВА Олександр Ганжа.

У Дніпрі понівечені підприємства, коледж, заклад культури та інфраструктура. Поранень дістав 64-річний чоловік. Він госпіталізований у стані середньої тяжкості.

На Нікопольщині під ударом були райцентр, Покровська, Червоногригорівська громади. Пошкоджені амбулаторія, ринок, навчальний заклад та багатоквартирний будинок.

У Синельниківському районі потерпали Васильківська і Петропавлівська громади. Понівечені підприємство, навчальний заклад, багатоквартирний та приватний будинки.Противник завдав удару й по Зеленодольській громаді, що на Криворіжжі. Пошкоджене підприємство. Постраждав 46-річний чоловік. Він в лікарні у стані середньої тяжкості.

У Павлоградському районі росіяни поцілили по Троїцькій громаді. Понівечені приватний будинок та автомобілі.

Більше новин на REPORTER.ua

Через пошкодження інфраструктури та зупинки для евакуації пасажирів частина поїздів рухається із затримками. Водночас далеке сполучення між містами збережено, зокрема поїзди курсують до Дніпра та у зворотному напрямку."Укрзалізниця" повідомила про затримки низки пасажирських поїздів через пошкодження інфраструктури та необхідність додаткових зупинок для евакуації пасажирів. За даними компанії, рух поїздів далекого сполучення між містами збережено.

Зокрема, поїзди продовжують курсувати до Дніпра та у зворотному напрямку. Найбільші відхилення від графіка фіксуються у поїздів: №53/54 Одеса – Дніпро, який затримується на 3 години 50 хвилин, №39/40 Запоріжжя – Солотвино – на 3 години 40 хвилин, №75/76 Кривий Ріг – Київ, №21/22 Харків – Львів, №65/66 Київ – Суми і №45/46 Харків – Ужгород – приблизно на 3 години 30 хвилин. №7/8 Одеса – Харків відстає – орієнтовно на 3 години, а №21/22 Львів – Харків – на 3 години 15 хвилин. В "Укрзалізниці" попередили, що час затримки може змінюватися.

Пасажирам радять стежити за оновленнями на сервісі uz-vezemo, а також уважно слухати оголошення на вокзалах і в поїздах. Залізничники працюють над усуненням пошкоджень, використовують допоміжні локомотиви та адаптують маршрути, щоб доставити пасажирів до пунктів призначення якнайшвидше.

Україна затвердила стратегію розвитку галузей промисловості на основі корисних копалин та компонентів стратегічного і критичного значення до 2056 року. Головна ідея документа — не просто видобувати сировину, а створювати всередині країни виробництва з високою доданою вартістю. Кабмін також затвердив операційний план на 2026–2028 роки.

Саме цей період стане першим практичним тестом: стратегія розрахована на десятиліття, але її реальна цінність залежатиме від того, чи з'являться вже найближчими роками інвестиції, нові проєкти, переробка та зрозумілі правила для бізнесу. Критичні мінерали — це ресурси, без яких неможливі батареї, електромобілі, дрони, електроніка, енергетичне обладнання, накопичувачі енергії, сплави та компоненти для оборонної промисловості. Для України це вже не лише геологія, а питання майбутньої економіки, безпеки та місця країни в глобальних ланцюгах поставок.

Літій, титан, графіт, марганець та інші стратегічні ресурси стали частиною світової технологічної конкуренції. США та Євросоюз намагаються зменшити залежність від Китаю в постачанні та переробці критичної сировини, а Україна хоче вбудуватися в цю систему не як постачальник руди, а як промисловий партнер. У цьому й полягає головний розворот.

Сам факт наявності корисних копалин ще не робить країну багатою. Гроші з'являються там, де є сучасні геологічні дані, прозорий доступ до ліцензій, переробка, технології, логістика, електроенергія, екологічні стандарти та кінцевий продукт. Якщо країна обмежується експортом руди та концентратів, основна додана вартість залишається у тих, хто переробляє сировину, виробляє компоненти та продає готові вироби.

Стратегія до 2056 року намагається змінити цю модель: від кар'єру — до матеріалів, компонентів і промислових ланцюгів. Для оборонної економіки це особливо важливо. Сучасна війна потребує дронів, батарей, датчиків, засобів зв'язку, електроніки, сплавів, оптики, машин, ремонтної бази та систем накопичення енергії.

Чим більше таких компонентів Україна зможе виробляти всередині країни або разом із надійними партнерами, тим менше залежатиме від зовнішньої логістики. Критичні мінерали пов'язані й із відновленням енергетики. Накопичувачі, smart grid, електромобілі, обладнання для відновлюваної енергетики та системи зберігання енергії неможливі без стабільних поставок сировини та компонентів.

Для країни, яка пережила удари по енергосистемі, це вже не теорія, а частина стійкості. Для західних партнерів українські надра можуть стати страховкою від ресурсного шантажу та перебоїв у постачанні. Для України — шанс отримати інвестиції, технології та місце в новій промисловій карті Європи.

Але цей шанс легко втратити, якщо стратегія зведеться лише до продажу ліцензій та експорту необробленої сировини. Перший великий бар'єр — геологія. Інвесторам недостатньо загальної фрази, що в Україні є перспективні родовища.

Їм потрібні сучасні та перевірені дані про запаси, якість сировини, глибину залягання, вартість видобутку, доступ до води, електроенергії, доріг і залізниці. Багато даних про надра потребують оновлення, оцифрування та підтвердження за сучасними стандартами. Без цього великі компанії не будуватимуть довгострокові проєкти: надто високий ризик вкласти гроші в родовище, економіка якого погано прорахована.

Другий бар'єр — переробка. Саме вона відділяє сировинну модель від промислової. Можна видобувати ресурс і продавати його як сировину, а можна будувати ланцюг, де всередині країни з'являються збагачення, матеріали, компоненти, обладнання, сервісні компанії та робочі місця.

Третій бар'єр — безпека інвестицій. Під час війни та після неї інвестори дивитимуться не лише на запаси, а й на захист капіталу, страхування воєнних ризиків, роботу судів, прозорість дозволів, передбачуваність податків і захист від корупційного тиску. Окрема тема — екологія та місцеві громади.

Видобуток і переробка критичних мінералів можуть спричинити конфлікти, якщо люди бачать лише кар'єр, пил, навантаження на дороги та ризики для води. Щоб стратегія була стійкою, регіони повинні отримувати робочі місця, податки, інфраструктуру та зрозумілі екологічні гарантії. Саме тут вирішуватиметься, чи стане мінеральна стратегія економічним ривком або джерелом нових конфліктів.

Якщо проєкти будуватимуться навколо переробки, промисловості та розвитку регіонів, Україна отримає більше, ніж експорт сировини. Якщо ні — країна ризикує повторити стару модель, де надра є, а додана вартість іде за межі економіки. Для ЄС і США українська стратегія теж має політичне значення.

Критичні мінерали давно перестали бути звичайним товаром. Це елемент технологічної незалежності, оборонної стійкості та енергетичного переходу. Тому Україна може стати важливою частиною західних ланцюгів поставок, якщо запропонує не лише ресурс, а й надійні правила.

Операційний план на 2026–2028 роки стане першим індикатором серйозності намірів. За ці роки має стати зрозуміло, чи з'являться нові дані про родовища, зрозумілі проєкти для інвесторів, рух до переробки, партнерства з виробниками та реальні механізми захисту вкладень. Головний ризик — залишити стратегію гарним документом до 2056 року.

Україна вже не раз мала великі плани, які не перетворювалися на галузі через слабке адміністрування, корупцію, судові ризики та відсутність грошей. Тому успіх вимірюватиметься не формулюваннями, а першими заводами, контрактами, ліцензіями, переробними потужностями та робочими місцями. Головний висновок: Україна намагається перетворити критичні мінерали з геологічного потенціалу на промислову стратегію.

Питання тепер не в тому, чи є в країни ресурси, а в тому, чи зможе вона пройти шлях від кар'єру до батарей, компонентів, оборонних технологій і продукції з високою доданою вартістю. За матеріалами: Мінекономіки України, Delo, Nadra.info

Державне агентство розвитку туризму України офіційно направило заявки п'яти вітчизняних сіл на участь у престижній міжнародній ініціативі Best Tourism Villages від Всесвітньої туристської організації ООН (UN Tourism). До списку номінантів увійшли Опішня, Вигода, Криворівня, Меджибіж та Китайгород. Це висування — важливий крок для перетворення культурної спадщини та локальних традицій України на потужний економічний ресурс.

Програма ООН відзначає сільські території, які розвивають туризм як інструмент сталого розвитку. Тут оцінюють не лише гарні краєвиди, а й збереження автентичної культури, підтримку локального бізнесу, екологічну відповідальність та якість управління громадою. Чудова п'ятірка: хто бореться за світове визнанняКожен із п'яти українських номінантів представляє унікальний історико-культурний регіон країни зі своїм неповторним колоритом: Опішня (Полтавська область): Визнана столиця української кераміки.

Туризм тут допомагає виживати династіям гончарів, підтримує унікальні музеї, крафтові мануфактури та локальну індустрію гостинності. Вигода (Івано-Франківська область): Карпатський еко-центр, знаменитий своєю вузькоколійною залізницею («Карпатський трамвай») та маршрутами, пов'язаними з історією лісової промисловості й сімейного зеленого туризму. Криворівня (Івано-Франківська область): Серце і культурна хрестоматія Гуцульщини.

Село з глибокими традиціями, самобутньою архітектурою та музеями, яке стало невід'ємною частиною української культурної пам'яті. Меджибіж (Хмельницька область): Локація з величезним потенціалом для історичного туризму, відома своєю давньою фортецею і маршрутами Поділлям. Китайгород (Хмельницька область): Унікальне поєднання природного ландшафту, рідкісних геологічних відкладень і сільського зеленого туризму.

Прецедент успіху: Україна подає заявки не вперше і вже має сильне портфоліо. У 2024–2025 роках до престижної світової мережі ООН успішно увійшли українські Ворохта, Урич, Колочава та Синевирська Поляна. Це доводить, що українські громади здатні конкурувати на глобальному рівні навіть в умовах воєнного часу.

Новий вектор культурної дипломатії для діаспориДля мільйонів українців, які перебувають за кордоном, цей міжнародний відбір має глибокий символічний і практичний сенс. Включення українських сіл до списків ООН дозволяє просувати бренд України на світовій арені не лише через призму війни, руйнувань і гуманітарних хронік. Це демонстрація живої культури, природного багатства, локальних традицій і дивовижної здатності громад розвиватися попри все.

Крім того, статус від UN Tourism відкриває громадам прямий доступ до міжнародних грантів, освітніх програм ООН, уваги іноземних інвесторів і глобальних мандрівників. У сільській місцевості це критично важливо: один успішний туристичний об'єкт дає роботу десяткам дрібних підприємців — від гідів і власників садиб до фермерів і ремісників. Коли чекати на результати?

Сам факт номінації — це вже перемога для локального маркетингу, що змушує громади системно впорядкувати свої стратегії розвитку. Зараз заявки детально вивчаються міжнародними експертами. Підсумковий список переможців Best Tourism Villages 2026 буде офіційно оголошено в четвертому кварталі поточного року.

Цей кейс наочно демонструє нову логіку відновлення України: майбутнє відродження країни буде спиратися не лише на великі мегаполіси та індустріальні об'єкти, а й на малі громади, де історія та традиції стають фундаментом нової локальної економіки. За матеріалами: Державне агентство розвитку туризму України, UN Tourism, Міністерство розвитку громад та територій України