У Вашингтоні, схоже, не збираються ставити календар на стіл і тикати пальцем у конкретну дату, мовляв, до цього дня війна має закінчитися. Представники США кажуть прямо: жодних жорстких дедлайнів вони не встановлюють і не нав’язують сторонам часові рамки для мирної угоди. Основна ідея, якщо спростити, – зупинити бойові дії і хоча б трохи зменшити страждання мирних людей.

Як пояснюють дипломати, будь-яке рішення можливе тільки тоді, коли на нього погодяться обидві сторони. Без цього всі дедлайни – це, по суті, папірці без реального змісту.

Що сказали в Берліні

Про це говорив постійний представник США при НАТО Метью Вітакер під час дискусії в Берліні, де обговорювали майбутню Мюнхенську безпекову конференцію. Він окремо наголосив, що ідея конкретної дати, зокрема червня, не є ініціативою американської сторони.

Дедлайни є дуже небезпечними в цій ситуації, – зазначив Вітакер,

коментуючи всі ці розмови про можливі терміни завершення війни.

І тут логіка досить проста: коли ставиш жорстку дату, ризикуєш або зірвати переговори, або підштовхнути до рішень, які не працюють у реальному житті.

Акцент на переговорах, а не на датах

Під час тієї ж дискусії дипломат звернув увагу, що США таки активно працюють над пошуком мирного рішення. За його словами, Стів Віткофф і Джаред Кушнер постійно проводять зустрічі, спілкуються з різними сторонами і, як він висловився, рухаються в цьому напрямку досить наполегливо.

Вітакер прямо сказав, що у Вашингтоні хочуть, аби бойові дії припинилися якнайшвидше. Мова йде про бажання зупинити вбивства і людські страждання в Україні – без складних формулювань, по-людськи. Але водночас він зауважив: фінальне слово все одно за росіянами та українцями, бо без їхньої згоди жоден документ не матиме сенсу.

Тиск на оборонну промисловість

Окремо американський представник торкнувся теми європейської оборонної промисловості. Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році багато країн ЄС віддали Україні значну частину своїх запасів озброєння. Але, як визнав Вітакер, паралельно наростити власне виробництво Європа тоді не змогла.

У результаті виник додатковий тиск на американську промислову базу. Вихід, за його словами, – це тісніша координація між європейськими виробниками та збільшення обсягів випуску зброї. Зокрема, через відмову від десятків різних версій одного й того ж типу техніки, коли кожна країна робить "свою" модель.

При цьому Вітакер підкреслив, що найпотужніше озброєння й надалі надходить зі США, і в Україні це, як він сказав, добре розуміють.

Джерело: 5692.com.ua