Про це зазвичай дізнаються випадково. Хтось із рідних каже: вночі ти щось говорив. Або сміявся. Або сердився так, ніби з кимось сперечався. І найцікавіше – людина сама нічого не пам’ятає. Ні слова, ні інтонації. Для багатьох це звучить кумедно, майже як сімейний жарт. Але не завжди все так просто.

Коли сон перестає бути тихим

Розмови уві сні – річ доволі поширена. Просто більшість про це не знає. Хтось бурмоче щось невиразне, хтось вигукує окремі фрази, а іноді доходить і до криків. У більшості випадків це не загрожує здоров’ю. Але якщо такі епізоди повторюються часто або стають емоційно насиченими, варто придивитися уважніше.

Мозок працює, навіть коли тіло спить

Лікарі пояснюють це досить просто: мозок не завжди "вимикається" повністю. Особливо під час фази швидкого сну. Саме тоді з’являються яскраві сновидіння, серце б’ється швидше, дихання стає нерівним. І мовний центр може активізуватися – ніби хтось забув закрити кран. Слова виходять назовні, хоча людина спить.

Кілька секунд – і тиша

Зазвичай такі нічні розмови тривають недовго. Інколи це буквально пара секунд, інколи – трохи довше, до пів хвилини. Після пробудження в голові порожньо. Ніяких спогадів. У когось це стається раз на рік, у когось — раз на тиждень. А буває, що це тягнеться роками, і тоді вже складно вдавати, що нічого не відбувається.

Причина є, але не завжди очевидна

Точної відповіді, чому люди говорять уві сні, медицина досі не має. Проте є спостереження. Такі прояви частіше зустрічаються у людей із психічними або неврологічними порушеннями. Зокрема, при хворобі Паркінсона, посттравматичному стресовому розладі чи розладах поведінки під час сну. Це не означає, що кожна нічна фраза – привід для паніки, але зв’язок все ж простежується.

Стрес робить свою справу

Окремо варто згадати про звичні речі, які ми часто недооцінюємо. Постійна напруга, тривожність, емоційне виснаження, робота без нормального відпочинку. Алкоголь, інші речовини, хронічний недосип – усе це впливає на якість сну. Мозок ніби не може заспокоїтися до кінця, і нічні розмови стають одним із наслідків.

Генетика і вік

Є ще один момент, про який говорять лікарі. Схильність до говоріння уві сні може передаватися у спадок. Саме тому діти та підлітки стикаються з цим значно частіше, ніж дорослі. У багатьох із віком такі прояви слабшають або зникають зовсім, без будь-якого лікування.

Коли вже не до жартів

У більшості випадків розмови уві сні не становлять небезпеки. Але вони можуть заважати нормально висипатися – і самій людині, і тим, хто поруч. Якщо нічні епізоди стають регулярними, супроводжуються сильними емоціями, криками чи різкими рухами, фахівці радять звернутися до спеціаліста. Не для того, щоб налякати, а щоб виключити серйозні порушення сну або психічні розлади.

Джерело: 5692.com.ua