У Кам'янському провели чергове засідання виконавчого комітету міської ради. До порядку денного включили 45 питань.

Зокрема, під час засідання схвалили для подальшого розгляду та затвердження міською радою звіт про виконання бюджету Кам’янської міської територіальної громади за І квартал 2025 року.

Також внесли зміни до порядку перерахування у 2025 році коштів субвенції з місцевого бюджету державному бюджету на виконання програм соціально-економічного розвитку регіонів, який зокрема впорядковує виділення коштів на підтримку військових частин.

Крім того:

• Погодили перелік питань, які будуть винесені на розгляд на найближчому засіданні сесії міської ради.
• Затвердили рішення комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені / знищені об’єкти нерухомого майна, спричинених збройною агресією російської федерації проти України. Це чергові 14 адрес на лівобережжі міста, які постраждали внаслідок нещодавньої ворожої атаки.

Значну кількість розглянутих питань підготувала служба у справах дітей. Зокрема виконком ухвалив рішення про надання дітям статусу постраждалих від воєнних дій, про утворення прийомної сім’ї, про закріплення житлового приміщення за малолітньою дитиною тощо.

Затвердили й протокол засідання комісії для формування пропозицій стосовно потреби надання у 2025 році субвенції з державного бюджету на реалізацію публічного інвестиційного проєкту із забезпечення житлом дитячих будинків сімейного типу, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Також були внесені зміни до складу низки консультативно-дорадчих органів міської ради, – повідомив мер Кам'янського Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

Уявіть собі людину, яка тримає в кожній руці по три м’ячі й намагається одночасно відповідати на дзвінки, варити каву, писати звіт і гортати стрічку новин. Знайомо? Чесно кажучи, багато хто з нас живе в такому режимі роками, вважаючи це нормальною сучасною динамікою. Але… чи не перегинаємо ми палицю? Можливо, це не ефективність, а звичайнісіньке виснаження — лише трохи загримоване.

Міф про "Цезаря", або чому всі хочуть бути супергероями

Кажуть, Юлій Цезар вмів водночас і говорити, і писати, і слухати. Звучить вражаюче, але ми не живемо в Стародавньому Римі, та й не факт, що це правда. У 21-му столітті "мультитаскінг" (оце слово навіть звучить виснажливо) — радше руйнівна звичка, ніж навичка продуктивної людини.

Ми їмо суп, гортаючи TikTok, паралельно листуючись у Viber. Усе це виглядає ніби ми встигаємо все. Але варто копнути глибше — і з’ясовується, що мозок просто не витримує такого темпу. Він втомлюється ще до того, як ви дійсно щось зробили.

Що насправді відбувається з мозком під час багатозадачності

Постійне перемикання між завданнями схоже на автомобіль, який щосекунди змінює передачу. Ще трохи — і коробку просто "заклинить". За словами дослідників зі Стенфорда, ефективність під час так званого "жонглювання справами" падає майже на 40%. Це не дрібниця. Це вже цифра, яку варто брати до уваги.

Коли ми смикаємо мозок в різні боки — "відповісти на дзвінок", "дописати абзац", "не забути про доставку" — він просто втрачає здатність до пріоритетів. Концентрація зникає, а замість організованого мислення з'являється каша. У результаті — енергії немає, справ не завершено, настрій нульовий.

Імітація активності — не дорівнює результату

Збоку здається, що така людина — моторчик. Вона і тут, і там, і вже щось вирішує. Але правда в тому, що часто це лише видимість діяльності. Наче хтось натиснув "play", але звук не ввімкнув. Ми витрачаємо купу сил на перемикання, а не на саму роботу. У підсумку — втома, відчуття провини й бажання все кинути.

Як навчитися фокусуватись на чомусь одному

Окей, багатозадачність — це не те, що нам потрібно. Але як же тоді бути?

Спробуй наступне:

• Завжди май під рукою список справ. Не тримай усе в голові — вона не флешка. Записуй і виконуй по черзі, пункт за пунктом.
• Закривай зайве. Так, закрий ті 17 вкладок у браузері. Залиш одну. Ще краще — від’єднайся від Wi-Fi, поки виконуєш завдання.
• Використовуй правило 20 хвилин. Просто постав таймер і протягом цього часу займайся лише однією справою. Це як міні-договір із самим собою.
• Комбінуй справи з різним навантаженням. Наприклад, фізична дія плюс щось пасивне (витирання пилу + слухання лекції). Але не два аналітичних завдання одночасно. Мозок цього не любить.
• Не забувай про паузи. Зміна локації або просто кілька хвилин без екрану — це вже інвестиція в продуктивність.

До чого призводить життя в режимі "все й одразу"

Коли ми постійно намагаємося "усюди встигнути", рано чи пізно наступає стан, схожий на емоційне вигорання. Все дратує, нічого не хочеться, на обличчі — втома. Людина стає схожою на пристрій із розрядженим акумулятором, який ще світиться, але вже не працює.

До речі, багатозадачність не варто виставляти у резюме як перевагу. Якщо тільки ви не плануєте працювати водієм маршрутки, який уміє одночасно кермувати, рахувати решту, встигати за графіком і сваритися з пасажирами.

Багатозадачність часто здається чимось сучасним, навіть прогресивним. Але насправді — це як надягти п’ять капелюхів одночасно й намагатися не втратити рівновагу. Справжня ефективність — не в тому, щоб почати все одразу, а в тому, щоб завершити хоча б одну справу до кінця. Якісно. З розумом. Без зламаної нервової системи.

Джерело: 5692.com.ua

Поки хтось готується до відпустки, інші господарі відкривають "гарячий сезон" — час, коли на кухні пахне абрикосами, вишнями та полуницею. Вариться варення. Але за цією красивою картинкою ховається одна прикра реальність: іноді весь труд — нанівець. Здається, все зроблено правильно, а через кілька тижнів — біда: пліснява на кришці, або ще гірше — на поверхні самого варення. І от тут починаються запитання. Що не так? Чому це сталося? І головне — як не допустити повтору?

Проблема: цвіль — це не просто дрібниця

Уявіть: варите ви те варення, довго, з душею. Банки вистояні в рядочок, усе кипить, пахне, ложечкою пробуєте — смакота. А потім — бах! — кришка вгору, а там… біла плівка. Знайомо?

Цвіль — це не просто "неприємно". Це сигнал: десь щось пішло не так. І така заготовка — вже під питанням. Дехто, чесно кажучи, знімає той шар і далі їсть. Але тут важливо розуміти: ризик для здоров'я — цілком реальний. Бо грибки — ті ще хитруни, вони пускають коріння глибше, ніж здається. Тому краще не рятувати, а запобігати.

Стерильність — не каприз, а основа безпеки

Перше, на що звертаємо увагу — посуд. Банки, кришки, ложки, воронки — усе має бути начисто. Але "начисто" — це не просто вимите. Це стерильне.

Можна обдати окропом, витримати над парою чи запекти в духовці. Варіантів багато, але суть одна: вбити все зайве. Бо навіть кілька мікроскопічних спор можуть зіпсувати цілу партію варення. І тут уже не врятує ні цукор, ні щільна кришка.

Менші банки — менше ризику

Банка на три літри виглядає ефектно, погоджусь. Але для варення — не найкращий варіант. Чому? Бо відкривши її, ви не з'їсте все одразу, і лишки стоятимуть у холодильнику. А там — перепади температури, конденсат, волога… І от вам сприятливе середовище для плісняви.

Краще взяти меншу тару. 0,5 л або навіть менше. І розкрив — з'їв. Все просто.

Цукор — природний консервант, але з нюансами

Так, цукор — наш союзник. Він, по суті, створює середовище, в якому мікробам важко вижити. Але є одне "але": цукру має бути достатньо. Якщо вирішили робити "не дуже солодко", майте на увазі — термін зберігання зменшується.

До речі, іноді радять додавати трохи лимонної кислоти — вона теж злегка пригнічує розвиток цвілі. Але це вже нюанс, не панацея.

Не перегрівайте: багато кипіння — не гарантія

Є така думка, що чим довше варити варення, тим краще воно зберігається. Насправді — не зовсім. Занадто довге кипіння може зруйнувати структуру фруктів, виділити надмір рідини, і отримаємо середовище, де грибки почуватимуться комфортно. Баланс — ось що важливо. Варіть, але не мучте.

Кришка — щит від повітря

Те, як ви закриєте варення — критично важливо. Якщо кришка нещільна, якщо є мікротріщини або щось не дотиснули — туди потрапить повітря. А де повітря — там кисень. А де кисень — там життя для мікроорганізмів. Результат — знайомий уже шар цвілі.

Тому після закрутки варто перевірити: переверніть банку, подивіться, чи не підтікає. Якщо герметично — шансів на "сюрпризи" менше.

Волога — ворог №1

Зберігання — ще один критичний етап. Темне, сухе і прохолодне місце — ось що треба варенню. Підвал, де сирість — не найкраща ідея. Теж саме — кухня біля плити чи чайника.

Навіть трохи вологи ззовні може зробити свою справу. До речі, якщо у вас під пластиковою кришкою — металева, або дві прокладки — то при підвищеній вологості вони можуть зреагувати одна з одною. І знову ж таки — привіт, цвіль.

Кісточки — дрібниця, яка грає роль

Цікаво, але факт: у варенні з кісточками пліснява з’являється частіше. Чому — точно сказати складно, але, ймовірно, саме кісточки стають тим самим "місточком" для розвитку грибків. Особливо, якщо вони пошкоджені.

Тому — хоч важко, але краще виймати. А якщо вже не вийняли — не зберігайте таке варення довго. З’їжте першим.

У боротьбі з цвіллю немає дрібниць. Кожен етап — від миття банок до зберігання — впливає на результат. І справа не лише в естетиці чи смаку. Йдеться про безпеку. Бо пліснява — це вже не про «запах не той», а про реальні ризики. Тож якщо вже витрачаєте час, сили і серце на домашні заготовки — варто дотриматися кількох простих правил. Щоб потім відкривати банку — й не хвилюватися.

Джерело: 5692.com.ua

Сьогодні, 21 травня, у Кам’янському на вулиці Кришталевій спалахнула масштабна пожежа на території приватного домоволодіння. Повідомлення про займання надійшло до Служби порятунку 101 о 12:03.

За інформацією Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області, вогонь охопив житловий будинок та п’ять транспортних засобів. Загальна площа займання склала близько 50 квадратних метрів.

Унаслідок пожежі постраждав чоловік 1985 року народження. Він отримав опіки, однак від госпіталізації відмовився.

Пожежу вдалося ліквідувати о 12:57. До її гасіння залучили 10 рятувальників і 2 одиниці спеціалізованої техніки.

Обставини події з’ясовують.

Джерело: 5692.com.ua

Для забезпечення належного рівня якості та безпеки пасажирських перевезень у межах Кам’янської міської територіальної громади створили тимчасову робочу групу для перевірки технічного стану транспорту, що працює на міських маршрутах загального користування.

Її очолив перший заступник міського голови Олександр Чернишов. Також у складі представники профільного управління міської ради, поліції, Державної служби України з безпеки на транспорті та представники депутатського корпусу.

До переліку перевізників, які підлягатимуть технічному огляду, увійшли:

• 1. КП КМР "Транспорт";
• 2. ТОВ "Інтерспецмаркет";
• 3. ПП "Експрес-2001";
• 4. ТОВ "Євромаршрут".

Основне завдання — забезпечити безпеку, комфорт і надійність перевезень для мешканців. За результатами перевірок буде підготовлено звіт та вжито необхідних заходів для усунення виявлених недоліків і покращення якості транспортних послуг у громаді, – написав мер Кам'янського Андрій Білоусов.

Джерело: 5692.com.ua

Є люди, які ще з малечку ніби "не як усі" — рішучі, далекоглядні, мов магнітом притягують до себе можливості. І хоч успіх — це завжди мікс таланту, праці та моменту, нумерологія стверджує: дата народження може підказати напрямок.

Ні, це не магія. Це — закономірність, заснована на тисячах спостережень. Якщо ви чи хтось із ваших рідних народилися саме в одну з цих шести дат, можливо, у вас уже є "вбудований компас", що веде до досягнень.

1 або 4 число: природжені капітани і майстри стабільності

Є щось особливе в людях, народжених першого числа. Вони — як командири корабля, які ще в дитинстві тягнулися до відповідальності. Відчуття, ніби вони завжди знають, куди плисти. Не бояться рішень, навпаки — часто беруть їх у свої руки, поки інші ще зважують "за" і "проти".

А от четверте число — зовсім інша енергія. Це не блискавка і не вибух, це фундамент. Люди, які прийшли у світ цього дня, зазвичай мають загартований характер, здатність тримати удар і крок за кроком будувати свій шлях. Не завжди яскраво — але надійно, мов бетон. Їхній успіх часто не з неба падає, а викладається роками праці, причому — з довірою до себе і до "вищого керівництва".

7 або 9 число: інтуїція, що приносить дивіденди

Сімки — це ті, кого життя наче вчить слухати себе. У них тонке чуття, і часто буває: людина ще нічого не знає, а вже "відчуває", що треба робити. Це інтелектуали, яким варто обирати вузьку сферу й копати глибоко — бо саме там відкривається їхня сила.

А дев’ятки? Це вже про серце. Про здатність співпереживати, про бажання допомогти, навіть коли це не вигідно. І, що цікаво — гроші до них липнуть. Ніби навзаєм за доброту: хтось лишив спадок, хтось подякував, життя само відкриває гаманці. Але такі люди рідко замикаються на матеріальному — їм важливо, щоб користь від їхніх можливостей отримували й інші.

18 або 19 число: сила масштабів і рішень

Ці дати — про тих, хто вміє мислити великими категоріями. Вісімнадцятого часто народжуються харизматики, які без зайвих слів ведуть за собою. Вони бачать не тільки "що тут і зараз", а й "куди це все веде". Якщо їх цілі співпадають з внутрішніми переконаннями — вони можуть звернути гори. Але якщо йдуть "не своїм шляхом" — можуть згоріти.

Дев’ятнадцяте — це вже про рух і ризик. Це люди, які готові діяти, поки інші вагаються. Іноді — зухвало, іноді — з інтуїцією акціонера, що купує акції до того, як про них дізнається світ. Великі проєкти, угоди, рішення — це для них не щось лячне, а природне середовище.

А тепер — на мить зупиніться

Звісно, не варто сприймати ці дати як автоматичний білет до Олімпу. Але якщо ви бачите свою дату серед цих шести — це вже підказка. Можливо, час уважніше придивитися до себе: до рішень, які відкладаєте; до здібностей, які досі ховали на потім; до амбіцій, які вже давно на порозі. Бо, зрештою, успіх — це не лише про вдачу. Це про внутрішнє ядро. І про момент, коли нарешті вирішуєш — пора.

Джерело: 5692.com.ua

Якщо глянути на цю страву вперше — здається, що перед вами просто красиво оформлений салат. Але насправді в "Кояш" (а це слово з татарської перекладається як "сонце") закладено щось більше, ніж набір продуктів. Це ніби домашній пазл: шматочки м’яса, овочів, прянощів, а поверх — млинцеві рулетики, як теплі сонячні промені. З першого погляду — ошатно. А от коли розбираєш його по інгредієнтах — стає зрозуміло, чому він такий популярний.

Не просто яскравий вигляд, а пікантний характер

Те, що "Кояш" виглядає святково — факт. Але головне в ньому не зовнішність, а суть. Уявіть собі: ніжна курка, трохи грубувата яловичина, яйця, корейська морква з характером, гостринка часнику, кислинка огірочків, хруст горішків. І все це — під ніжною сметанною заправкою. Звучить ситно? Бо так і є.

Про млинці окрема історія

Млинці тут не просто для краси. Вони створюють певну «рамку» для страви. Коли зверху викладаєш рулетики — виглядає наче витвір, а не просто салат. До речі, якщо є бажання зробити млинці з ароматом — додайте кріп прямо в тісто. Воно, між іншим, готується максимально просто: яйце, молоко, трішки олії та борошна — і от воно, легке рідке тісто. На сковорідку, підрум’янити, охолодити. Все.

Коли структура важлива

Салат збирається не шарами, а все перемішується разом. Це зручно, особливо якщо хочеться подати швидко, без зайвої естетики. Але ось з чим важливо не схибити — нарізка. Все має бути або соломкою, або подібного формату. Тоді й смак збалансований, і вигляд охайний. Огірки, яйця, м’ясо, навіть морква — хай усе буде приблизно однієї довжини. Це як в оркестрі: кожен виконує свою партію, але в одному ритмі.

Горіхи — не просто хрумкі

Обсмажені волоські горіхи — тут як спеція. Їх небагато, але саме вони додають салату якогось "дорослого" відтінку. Хрумкий акцент, трохи гіркуватості, що врівноважує жирність сметани й м’ясо.

Трохи зелені — трохи життя

Кріп — він тут не лише для краси. Він освіжає. І, до речі, його можна або додати до самого салату, або частину вмішати в млинцеве тісто, а частину — притрусити згори.

Етапи приготування — як конструктор

• Млинці. Змішуємо яйце, молоко, сіль, олію, борошно — і печемо на сковорідці, злегка змащеній олією. 3–4 тоненькі млинці — і готово.
• М’ясо. Відварюємо курку та яловичину, охолоджуємо, ріжемо соломкою.
• Цибуля. Якщо велика — на чвертькільця, якщо середня — на півкільця. Обсмажуємо до золотавості.
• Овочі й яйця. Морква — корейська, можна купити, а можна зробити самостійно. Огірки й варені яйця — теж соломкою. Огірочки бажано відтиснути, аби не пускали сік.
• Горіхи. Обсмажити без олії, охолодити, порізати.
• Сметана + часник. Це наш соус. Ніжний, але з характером.
• Збірка. У глибокій мисці все змішуємо (крім млинців, вони — окрема прикраса). Солимо до смаку.
• Оформлення. Млинці ріжемо смужками, згортаємо в рулетики. А далі — викладаємо на салат, як кому до душі. Можна прикрасити ще зеленню чи навіть смужками з помідорів. Якщо хочете покрити всю поверхню рулетиками — зробіть удвічі більше тіста.

Остудіть і подавайте. Кояш найкращий тоді, коли трохи постоїть у холодильнику.

Дехто каже, що в охолодженому вигляді смаки краще зливаються в одне ціле. І справді — на наступний день він ще кращий. А вигляд завжди такий, ніби ви готували його для гостей.

"Кояш" — не просто салат, це своєрідна гастрономічна композиція. Баланс смаків, продумана текстура, візуальна естетика — усе тут на своєму місці. Його склад може здатися складним, але в кожному етапі є своя логіка. І якщо ви цінуєте не лише смак, а й задум, форму, рівновагу — цей салат вартий вашої уваги.

Джерело: 5692.com.ua

Можна скільки завгодно жартувати про зірки, але іноді здається, що вони й справді щось знають. Особливо тоді, коли чергова спроба побудувати стосунки закінчується на етапі першої сварки або ще раніше — у повідомленнях без відповіді. І тут виникає цілком логічне питання: "Що зі мною не так?"

Астрологія, звісно, не дає універсальних рішень. Але вона, як мінімум, дозволяє подивитись на себе збоку — трохи чесніше. Бо іноді справа не в "не пощастило", а в нашій власній тіні, яку ми не хочемо помічати.

Овен — стрибнути в обійми, не подивившись на людину

Овни — як сірник: раз — і вже горить. Вони легко захоплюються, миттєво включаються в романтику, а от з витримкою — трохи гірше. Через це можуть закохуватись у людей, які зовсім не підходять. Просто не було часу придивитись. І поки інші ще думають, Овен уже вигадує спільне майбутнє. Але потім приходить розчарування — іноді гірке.

Телець — збудувати фортецю, а потім нікого не впускати

Тельці прагнуть стабільності, й це чудово. Але в гонитві за надійністю вони часто створюють навколо себе таку собі "зону безпеки", в яку важко пробитися. Партнер може відчути, що поруч — не кохана людина, а холодна стіна з вимог і перевірок. І хоч у душі в Тельця щире бажання бути з кимось, зовні — це радше схоже на кастинг на вакантну посаду.

Близнюки — у всьому трохи, але ніде не глибоко

Близнюки — це легкість і цікавість. Вони швидко знаходять спільну мову, легко заводять розмову, сміються, жартують… Але глибина? Вона часто губиться десь між новими знайомствами. Коли приходить час брати на себе відповідальність, внутрішній голос шепоче: "Може, ще рано?". І так — знову по колу.

Рак — терпіння, яке стає пасткою

Раки щиро хочуть тепла й взаємності. І через це часто терплять занадто довго. Ідеалізують, закривають очі, виправдовують. А потім раптом помічають: з ними не поводяться добре, але піти вже страшно. Бо "а раптом більше нікого не буде?". А буде. Але спочатку треба навчитися поважати себе не менше, ніж кохати іншого.

Лев — голова високо, а серце — в тіні

Леви люблять яскраво. Їм важливо відчувати, що їх бачать, помічають, цінують. Але ця потреба в увазі може перекрити інші сигнали — ті, що йдуть від серця. Якщо в стосунках немає щирості, а лише оплески — чи це справжня любов? Левам варто приглушити трохи світло рампи, щоб почути тихий голос справжніх почуттів.

Діва — план на стосунки, як чек-лист

Діви — перфекціоністи. Вони вміють аналізувати, бачити деталі, помічати дрібниці… А ще — помічати всі недоліки партнера. Цей внутрішній "контролер" може так заглушити романтику, що від неї лишиться тільки логіка. А любов — це трохи інше. Там не все про порядок, іноді — навпаки.

Терези — баланс ціною себе

Терези хочуть миру. Гармонії. Щоб усім було добре. Але в цьому "добре" часто забувають про себе. Бо легше погодитись, аніж сваритись. Легше промовчати, ніж з’ясовувати. І так поступово стираються власні бажання. А потім з’являється відчуття, що кохання є, а щастя в ньому — ніби й немає.

Скорпіон — за щитом сильності ховається вразливість

Скорпіони — ті ще загадки. Їх не так просто розгадати. Часто здаються холодними, стриманими, трохи відстороненими. Але всередині — море емоцій. Проблема в тому, що не всі готові довго чекати, поки цей айсберг розтане. А іноді треба просто чесно сказати: "Я боюсь, але хочу довіри".

Стрілець — свобода важливіша за пару

Стрільці — це драйв, рух, цікавість. Вони завжди в пошуку: себе, пригод, нових вражень. Але іноді це "вічне кочування" заважає зупинитись біля когось надовго. Страх бути "прив’язаним" перемагає бажання бути поруч. Хоча глибокі стосунки — не кайдани. Вони — партнерство. Якщо це справжнє.

Козоріг — контроль замість відчуттів

Козороги часто підходять до кохання так, ніби це інвестиційний проєкт. Все має бути логічно, обґрунтовано, з прогнозами й розрахунками. Але серце — не бізнес. Іноді замість оцінки "чи підходить мені ця людина?" варто просто запитати: "А чи я щось відчуваю, коли ми разом?".

Водолій — все розуміє, але ніби не проживає

Водолії — дуже розумні, креативні, неординарні. Але в коханні часто тримають дистанцію. Все аналізують, розкладають на частини, наче конструктор. А почуття — це ж не формула. Людині поруч хочеться тепла, простоти, обіймів, а не лише цікавих розмов. Іноді варто просто бути поруч — без зайвих слів.

Риби — душа розчиняється в іншому, аж до зникнення себе

Риби вміють любити так, як у піснях — до болю, до краю, до сліз. Але ця ніжність часто межує з самозреченням. Вони легко забувають про себе, коли поруч той, кого люблять. А потім — розчарування. Бо якщо тебе в стосунках нема, то й кохання якесь однобоке. Варто тримати берег, навіть коли пливеш у чиїхось почуттях.

І якщо раптом ви впізнали себе в одному з цих описів — це не ярлик і не вирок. Це дзеркало. З нього можна або відвернутись, або подивитись уважно і почати щось міняти. Бо справжнє кохання не падає з неба. Його будує той, хто вже встиг зрозуміти себе.

Джерело: 5692.com.ua

Коли пральна машина раптом зависає, зупиняється на півдорозі й тримає білизну у водяному полоні — це не просто дрібна технічна несправність. Це ситуація, яка може обернутися цвіллю, запахом болота з барабана і повним розчаруванням. Особливо коли дверцята вперто не відкриваються. Що робити, коли система дає збій, а вода стоїть як у ставку після дощу? Майстер із ремонту ділиться реальними порадами — без зайвої теорії.

Як діяти, коли пралка зависла на півдорозі

Спершу — не панікуйте. Так, це банально, але часто ми одразу вмикаємо тривогу, навіть не глянувши, чи є шанс, що машина просто "замислилася". Спробуйте запустити режим зливу. Просто натисніть кнопку і зачекайте кілька хвилин. Якщо почули знайомий звук насоса — це хороший знак. Значить, просто був збій у програмі, і техніка ожила. Так буває, особливо якщо були перепади напруги або короткочасне вимкнення світла.

Вимкнення з мережі: безпека — понад усе

А от якщо тиша — наступний крок обов’язковий: повністю вимкніть машину з розетки. Це не лише питання обережності — якщо проблема в насосі або щось пішло не так всередині, краще не ризикувати. Вода і електрика — суміш, яку краще не перевіряти на собі.

Аварійний злив: як "врятувати" білизну вручну

У більшості сучасних моделей пральних машин є спеціальна ніша внизу — часто схована за маленькою панеллю. Там може бути маленький шланг (так, той самий аварійний), яким і можна злити воду вручну. Знайдіть ємність: миска, каструля, навіть таз — підійде будь-що. Обережно витягніть шланг, відкрийте його — і вода почне повільно стікати. Головне — тримати посудину нижче рівня барабана. Інакше нічого не вийде.Після цього можна буде відкрити дверцята і, нарешті, дістати білизну.

Якщо шланга немає — план Б

Буває, що шланг відсутній або закритий наглухо. Не біда. Спробуйте інший варіант:

• Обережно від’єднайте зливний шланг, який зазвичай підключений до каналізації.
• Опустіть його в ємність, яка стоїть на підлозі (нижче рівня барабана).
• І все — вода самопливом почне стікати. Не дуже зручно, але дієво.

Важливо знати: після того, як ви злили воду, не поспішайте одразу запускати прання знову. Якщо машинка зупинилась неспроста — можливо, десь проблема з насосом або електронікою. Краще хоча б візуально оглянути техніку або звернутись до спеціаліста.

Історія про "закритий люк і повен барабан" — не з розряду страшилок, а звична ситуація, з якою стикаються власники навіть нових моделей. Але з розумінням алгоритму дій і холодною головою з неї легко вийти. А ось ігнорування — прямий шлях до плісняви, неприємного запаху й зайвих витрат. Не зволікайте з діями: техніка — технікою, але ваш спокій — понад усе.

Джерело: 5692.com.ua

Сонцезахисні окуляри — це не просто шматок пластику зі скла. Це про стиль, повагу до себе та до оточення. Але як часто ми замислюємося: чи правильно ми носимо цей аксесуар? Уявіть: дорога оправа, акуратний образ — і раптом ці окуляри теліпаються на маківці, ніби випадково забута шпилька. Стилісти б зітхнули. А хтось би й пожартував: "На що нам мода, якщо зручно?". Але чи справді це зручно — і що про це думає етикет? Давайте розберемось.

Окуляри не замінять обідок — навіть якщо дуже хочеться

Можливо, ви помічали: багато хто носить окуляри на голові, мов обруч для волосся. Здається, нічого страшного — підняв угору і наче вирішив проблему. Але саме тут і криється каверза. У світі стилю така "звичка" вже давно визнана моветоном. Тобто поганим тоном, як би м’яко не звучало.

Ця мода з’явилася ще на початку 2000-х, коли всі хотіли демонструвати бренди — незалежно від погоди. Дощ? Та нічого. Ніч? Та байдуже — головне, щоб всі бачили напис "Gucci" на скроні. А далі вже й звичка виробилася: зручно ж — волосся не лізе в очі, а футляр шукати лінь. Але результат часто виглядає, м’яко кажучи, не дуже: окуляри зсунуті на тім’ї, волосся сплутане, образ — розхристаний.

До речі, окуляри, які регулярно носять "на голові", швидше розхитуються, втрачають форму й стають менш зручними. А ще — брудняться від шкірного жиру та косметики. Не дуже приємна перспектива, правда?

Сонце зникло — окуляри теж мають зникнути з обличчя

Є золоте правило: темні лінзи доречні тільки за наявності сонця. Все просто. Якщо надворі пасмурно, або ж ви зайшли у приміщення, окуляри краще зняти. І не тому, що "так заведено", а тому що це елементарна ввічливість.

Особливо це стосується ситуацій, коли ви з кимось знайомитесь або розмовляєте. Контакт очима — річ важлива. Без нього спілкування втрачає довіру. Якщо ви продовжуєте сидіти в окулярах у кафе чи на зустрічі, можете здатися непривітними або навіть зверхніми. Або, що ще гірше — закритими й нечесними.

До речі, очі передають більше емоцій, ніж слова. І темні окуляри можуть стати бар’єром між вами та світом — навіть коли ви цього не хочете.

Поцілунки з окулярами — випробування не з приємних

І ще один момент, який рідко обговорюють уголос, але багато хто з цим стикався: спробуйте поцілувати когось, не знявши окуляри. Ну як вам? Скло, яке врізається в ніс або щоку, напівзакрите обличчя партнера — романтикою тут і не пахне.

До того ж, окуляри — особистий аксесуар, а поцілунок — момент близькості. Краще вже нехай між вами буде менше "пластику". Виглядає це простіше, чесніше й тепло. Тож якщо на горизонті — обійми, поцілунок чи щось подібне, окуляри — в футляр, або хоча б — у кишеню.

А що ж каже етикет — і навіщо це взагалі знати

Здається, багато хто вважає, що етикет — це щось із минулого. Але насправді це не про старі книжки чи світські прийоми. Це про комфорт у спілкуванні. Коли ви знаєте, як поводитися з аксесуарами, ви не просто виглядаєте краще — ви менше нервуєте, не ловите здивовані погляди і виглядаєте доречно в будь-якій ситуації.

Наприклад:

• Не чіпайте окуляри щохвилини. Це нервує співрозмовника — здається, що ви неуважні або нещирі.
• Не залишайте їх на столі в кафе. Це виглядає трохи… недбало.
• Користуйтесь футляром. Так, це не завжди зручно, але ваші лінзи скажуть вам "дякую".

Як правильно доглядати за окулярами — трохи практики

Окей, з етикетом розібралися. А що з практикою? Бо якщо окуляри скрізь — у волоссі, в кишенях, на столику в офісі — то й вигляд у них відповідний.

Ось кілька порад, які продовжать життя вашим окулярам:

• Протирайте тільки мікрофіброю. Футболка — не варіант. Вона залишає подряпини.
• Не носіть їх на шиї — особливо на резинці. Це виглядає… як у фізрука з 90-х.
• Уникайте залишати їх у машині під сонцем. Лінзи можуть деформуватись від температури.

І ще нюанс: якщо оправа металева — вона швидше гріється. От уявіть — сіли в авто, взяли окуляри, а вони гарячі, як сковорідка. Не дуже приємно, правда ж?

До речі: окуляри — це не просто захист, а частина образу

Не забуваймо, що окуляри — це ще й важлива частина стилю. Вони можуть підкреслити риси обличчя або, навпаки, зіпсувати все враження. І тут важливо, щоб аксесуар виглядав охайно, доречно і не "грав сам за себе".

Коли ми носимо їх, як завгодно — на маківці, на потилиці, навіть на спині (а й таке буває), ми не додаємо стилю. Ми показуємо, що не зовсім розуміємо, як цей аксесуар "працює". А це вже не про моду — це про відсутність смаку.

Сонцезахисні окуляри — це дрібниця, яка може сказати про людину більше, ніж здається. Їхній стан, спосіб носіння, поведінка з ними — все це елементи культури. Поваги до себе, до речей і до інших. У світі, де зовнішність часто говорить за нас першою, ці деталі мають значення. Іноді навіть більше, ніж слова.

Джерело: 5692.com.ua