Із покоління в покоління передавалися незвичні поради, які з першого погляду здаються звичайним забобоном. Але якщо трохи зануритися — стає зрозуміло: за цими речами стоїть глибинна логіка. Наприклад, сіль. Начебто проста кухонна річ, але з нею наші прабабусі поводилися не менш обережно, ніж із вогнем. Бо вірили: вона тримає енергетичний баланс у хаті й відганяє все лихе.

А поріг — то взагалі особливе місце. Це ніби тонка межа між нашим внутрішнім простором і зовнішнім світом. Через нього заходять не лише гості, а й наміри, думки, емоції — часто небажані. Саме тому виникла давня практика "солити" поріг, аби заблокувати негатив і не пустити у дім не тих людей.

Для кого цей ритуал? І коли краще не братися

Скажу відразу: якщо ви після вечірки чи навіть просто з алкоголем у крові — краще почекайте. Цей ритуал не для станів "не при собі". Він вимагає ясної голови, внутрішньої зібраності. Іще один момент: якщо ви курите, не варто одразу після цигарки братися за сіль — помийте руки до ліктів, почекайте приблизно пів години, і лише тоді починайте.

Чому так? Бо справа не в магії, а в енергії — це не якась "магія з серіалів", а скоріше техніка гігієни простору.

Яку сіль обрати, щоб спрацювало

Не варто брати першу-ліпшу сіль, що потрапила під руку. Обирайте найзвичнішу — харчову, білу, з нової упаковки. Морська — ще краще. Вона, кажуть, тримає силу глибше, бо несе в собі пам’ять води. Можна і дрібну, і велику — головне, аби чиста. І ще один нюанс: сипати потрібно правою рукою. Ліва — не годиться, бо вважається, що саме через неї ми віддаємо, а не захищаємо.

Коли "солити", а коли краще перечекати

Цей ритуал — не для ночі. І навіть не для вечора. Найкраще це робити, коли вже зійшло Сонце. Тобто, не раніше світанку і не пізніше заходу. У темряві краще не зачіпати енергетику порогу — вона тоді особливо вразлива.

Сам процес: як і куди сипати, щоб захист дійсно спрацював

• Починаємо з лівого кута вхідних дверей — там, де ніби найменше видно, але звідти все починається.
• Рухаємося по прямій — прямо під порогом, до правого кута.
• Сіль має лягати тоненькою лінією — зовсім небагато, ніби хтось "підсолив" простір.
• Якщо є килимок — сіль сипте між ним і порогом, а не на сам килим.
• Обов’язково трохи посипте кути — вони закріплюють енергетичну рамку, тримають "щит".

До речі, не сипте сіль у загальному коридорі — вона діє тільки тоді, коли межа справді ваша, домашня.

Скільки днів вона має лежати

Тут усе гнучко: можна на три дні, можна на п’ять чи сім. Дехто залишає на той час, поки самі відсутні вдома — мовляв, нехай стоїть "на варті". Потім усе треба прибрати: віником з натуральних гілочок або серветкою, але — ні в якому разі не руками! Сіль, що відпрацювала, змивають унітаз. Вона вже не оберіг, а носій того, що від вас пішло.

Слова, які варто сказати — щиро, але без страху

Тут усе просто, але важливо. Коли сипете сіль, промовляйте:"Сіль — чистий кристал, сильний оберіг, вірний помічник. Поріг сіллю посипаю, сіль нечисть не пропускає. Амінь".

Це ні молитва, ні замовляння в прямому сенсі. Це радше — фіксація наміру, чіткий меседж простору: "Мій дім — це мій дім. І заходити сюди можна лише з добром".

А кого сіль справді може зупинити

Це, звісно, не магія у стилі фільмів. Але працює. Якщо хтось приходить з заздрістю, з отруйними думками чи з ідеєю "вивести на емоції" — то йому буде важко навіть дійти до вашого порогу. А якщо все ж зайде — то стане неспокійно, не по собі. Люди часто самі не розуміють, чому їм некомфортно у чиїйсь хаті. А причина — у простих речах, як от сіль.

Не варто сприймати цей ритуал як щось "не наукове" чи "дивне". Бо насправді — це частина нашої культури, нашої внутрішньої гігієни. Так, ми не бачимо енергії, але ж не бачимо і вірусів — і все одно миємо руки. Сіль на порозі — це той самий принцип. Профілактика. Захист. Турбота про межі. Бо сьогодні, як ніколи, важливо мати власний простір чистим.

Джерело: 5692.com.ua