Ідея провести вибори в Україні вже цього року виглядає дедалі менш реалістичною. Принаймні таку думку, за інформацією журналістів британського видання The Times, висловлюють люди, дотичні до виборчого процесу. І справа тут не в бажанні чи небажанні – радше у складній сумі обставин, які не так просто вирішити "на коліні".

Безпека понад усе

Як не крути, головне питання – безпека. Провести голосування, коли над головою літають ракети чи дрони, м’яко кажучи, складно. Саме через це підготовка відповідного законопроєкту зависла – хоча його хотіли подати ще раніше.

Є кілька моментів, які гальмують процес:

• як гарантувати безпеку на дільницях;
• як не допустити втручання з боку РФ;
• як організувати голосування в умовах війни.

І це не дрібниці. Це, по суті, фундамент усього процесу.

Часу потрібно більше, ніж здається

У робочій групі, яка займається питанням виборів, говорять доволі прямо: навіть якщо бойові дії припиняться, одразу голосування ніхто не проведе.

Потрібно:

• завершення активної фази війни;
• зрозуміла ситуація з лінією фронту;
• зміни в законодавстві;
• і ще мінімум пів року на підготовку.

Тобто швидко не вийде. І, схоже, це визнають усі сторони.

Що кажуть у ЦВК

Заступник голови Центральної виборчої комісії Сергій Дубовик прямо зазначає: без завершення активних бойових дій говорити про вибори – це радше теорія, ніж реальність.

За його словами, після стабілізації ситуації знадобиться щонайменше шість місяців. І це за оптимістичного сценарію.

А якщо під час воєнного стану

Теоретично розглядається варіант проведення виборів навіть під час воєнного стану. Але тут виникає інше питання – як змінити Конституцію. Один із варіантів – через референдум.

Втім, самі ж учасники робочої групи не дуже підтримують цю ідею. Причина проста: ризики занадто високі.

Бо уявіть:

• атаки по дільницях;
• перебої зі зв’язком;
• паніка серед людей.

У такій атмосфері про нормальне волевиявлення говорити складно.

Обмеження, які теж грають роль

Є ще один нюанс, про який часто забувають. Вибори – це не лише день голосування. Це ще й кампанія.

А тут виникають проблеми:

• обмеження пересування;
• контроль інформаційного простору;
• складнощі з доступом до медіа.

І виходить, що повноцінної конкуренції може просто не бути.

Електронне голосування – не панацея

Можливо, хтось подумає: а чому б не зробити все онлайн?

Але і тут не все так гладко. Опозиція, наприклад, ставиться до цього варіанту доволі скептично. Є побоювання щодо:

• можливих фальсифікацій;
• відсутності прозорого контролю;
• кіберзагроз.

Тобто питання довіри ніхто не скасовував.

Тиск партнерів і міжнародний досвід

Цікаво, що робочу групу створили не на порожньому місці – певний поштовх дали західні партнери, зокрема США. Вони, до речі, проводять паралелі з виборами в Америці під час Громадянської війни 1864 року.

Але українська сторона вважає таке порівняння не зовсім доречним. Бо сучасна війна – це не лише фронт, а ще:

• ракети;
• кібератаки;
• інформаційні операції.

І це зовсім інший рівень загроз.

Мільйони виборців поза системою

Окрема історія – організація голосування для тих, хто:

• виїхав за кордон;
• живе на окупованих територіях;
• служить на фронті.

Мова йде про мільйони людей. І як забезпечити їхнє право голосу – питання без простої відповіді.

До речі, серед можливих рішень розглядають досвід Польщі. Там активно використовують попередню реєстрацію та організовують голосування у громадських просторах за кордоном. Можливо, щось подібне спробують і в Україні.

Джерело: 5692.com.ua