Коли пральна машина раптом зависає, зупиняється на півдорозі й тримає білизну у водяному полоні — це не просто дрібна технічна несправність. Це ситуація, яка може обернутися цвіллю, запахом болота з барабана і повним розчаруванням. Особливо коли дверцята вперто не відкриваються. Що робити, коли система дає збій, а вода стоїть як у ставку після дощу? Майстер із ремонту ділиться реальними порадами — без зайвої теорії.

Як діяти, коли пралка зависла на півдорозі

Спершу — не панікуйте. Так, це банально, але часто ми одразу вмикаємо тривогу, навіть не глянувши, чи є шанс, що машина просто "замислилася". Спробуйте запустити режим зливу. Просто натисніть кнопку і зачекайте кілька хвилин. Якщо почули знайомий звук насоса — це хороший знак. Значить, просто був збій у програмі, і техніка ожила. Так буває, особливо якщо були перепади напруги або короткочасне вимкнення світла.

Вимкнення з мережі: безпека — понад усе

А от якщо тиша — наступний крок обов’язковий: повністю вимкніть машину з розетки. Це не лише питання обережності — якщо проблема в насосі або щось пішло не так всередині, краще не ризикувати. Вода і електрика — суміш, яку краще не перевіряти на собі.

Аварійний злив: як "врятувати" білизну вручну

У більшості сучасних моделей пральних машин є спеціальна ніша внизу — часто схована за маленькою панеллю. Там може бути маленький шланг (так, той самий аварійний), яким і можна злити воду вручну. Знайдіть ємність: миска, каструля, навіть таз — підійде будь-що. Обережно витягніть шланг, відкрийте його — і вода почне повільно стікати. Головне — тримати посудину нижче рівня барабана. Інакше нічого не вийде.Після цього можна буде відкрити дверцята і, нарешті, дістати білизну.

Якщо шланга немає — план Б

Буває, що шланг відсутній або закритий наглухо. Не біда. Спробуйте інший варіант:

• Обережно від’єднайте зливний шланг, який зазвичай підключений до каналізації.
• Опустіть його в ємність, яка стоїть на підлозі (нижче рівня барабана).
• І все — вода самопливом почне стікати. Не дуже зручно, але дієво.

Важливо знати: після того, як ви злили воду, не поспішайте одразу запускати прання знову. Якщо машинка зупинилась неспроста — можливо, десь проблема з насосом або електронікою. Краще хоча б візуально оглянути техніку або звернутись до спеціаліста.

Історія про "закритий люк і повен барабан" — не з розряду страшилок, а звична ситуація, з якою стикаються власники навіть нових моделей. Але з розумінням алгоритму дій і холодною головою з неї легко вийти. А ось ігнорування — прямий шлях до плісняви, неприємного запаху й зайвих витрат. Не зволікайте з діями: техніка — технікою, але ваш спокій — понад усе.

Джерело: 5692.com.ua

Сонцезахисні окуляри — це не просто шматок пластику зі скла. Це про стиль, повагу до себе та до оточення. Але як часто ми замислюємося: чи правильно ми носимо цей аксесуар? Уявіть: дорога оправа, акуратний образ — і раптом ці окуляри теліпаються на маківці, ніби випадково забута шпилька. Стилісти б зітхнули. А хтось би й пожартував: "На що нам мода, якщо зручно?". Але чи справді це зручно — і що про це думає етикет? Давайте розберемось.

Окуляри не замінять обідок — навіть якщо дуже хочеться

Можливо, ви помічали: багато хто носить окуляри на голові, мов обруч для волосся. Здається, нічого страшного — підняв угору і наче вирішив проблему. Але саме тут і криється каверза. У світі стилю така "звичка" вже давно визнана моветоном. Тобто поганим тоном, як би м’яко не звучало.

Ця мода з’явилася ще на початку 2000-х, коли всі хотіли демонструвати бренди — незалежно від погоди. Дощ? Та нічого. Ніч? Та байдуже — головне, щоб всі бачили напис "Gucci" на скроні. А далі вже й звичка виробилася: зручно ж — волосся не лізе в очі, а футляр шукати лінь. Але результат часто виглядає, м’яко кажучи, не дуже: окуляри зсунуті на тім’ї, волосся сплутане, образ — розхристаний.

До речі, окуляри, які регулярно носять "на голові", швидше розхитуються, втрачають форму й стають менш зручними. А ще — брудняться від шкірного жиру та косметики. Не дуже приємна перспектива, правда?

Сонце зникло — окуляри теж мають зникнути з обличчя

Є золоте правило: темні лінзи доречні тільки за наявності сонця. Все просто. Якщо надворі пасмурно, або ж ви зайшли у приміщення, окуляри краще зняти. І не тому, що "так заведено", а тому що це елементарна ввічливість.

Особливо це стосується ситуацій, коли ви з кимось знайомитесь або розмовляєте. Контакт очима — річ важлива. Без нього спілкування втрачає довіру. Якщо ви продовжуєте сидіти в окулярах у кафе чи на зустрічі, можете здатися непривітними або навіть зверхніми. Або, що ще гірше — закритими й нечесними.

До речі, очі передають більше емоцій, ніж слова. І темні окуляри можуть стати бар’єром між вами та світом — навіть коли ви цього не хочете.

Поцілунки з окулярами — випробування не з приємних

І ще один момент, який рідко обговорюють уголос, але багато хто з цим стикався: спробуйте поцілувати когось, не знявши окуляри. Ну як вам? Скло, яке врізається в ніс або щоку, напівзакрите обличчя партнера — романтикою тут і не пахне.

До того ж, окуляри — особистий аксесуар, а поцілунок — момент близькості. Краще вже нехай між вами буде менше "пластику". Виглядає це простіше, чесніше й тепло. Тож якщо на горизонті — обійми, поцілунок чи щось подібне, окуляри — в футляр, або хоча б — у кишеню.

А що ж каже етикет — і навіщо це взагалі знати

Здається, багато хто вважає, що етикет — це щось із минулого. Але насправді це не про старі книжки чи світські прийоми. Це про комфорт у спілкуванні. Коли ви знаєте, як поводитися з аксесуарами, ви не просто виглядаєте краще — ви менше нервуєте, не ловите здивовані погляди і виглядаєте доречно в будь-якій ситуації.

Наприклад:

• Не чіпайте окуляри щохвилини. Це нервує співрозмовника — здається, що ви неуважні або нещирі.
• Не залишайте їх на столі в кафе. Це виглядає трохи… недбало.
• Користуйтесь футляром. Так, це не завжди зручно, але ваші лінзи скажуть вам "дякую".

Як правильно доглядати за окулярами — трохи практики

Окей, з етикетом розібралися. А що з практикою? Бо якщо окуляри скрізь — у волоссі, в кишенях, на столику в офісі — то й вигляд у них відповідний.

Ось кілька порад, які продовжать життя вашим окулярам:

• Протирайте тільки мікрофіброю. Футболка — не варіант. Вона залишає подряпини.
• Не носіть їх на шиї — особливо на резинці. Це виглядає… як у фізрука з 90-х.
• Уникайте залишати їх у машині під сонцем. Лінзи можуть деформуватись від температури.

І ще нюанс: якщо оправа металева — вона швидше гріється. От уявіть — сіли в авто, взяли окуляри, а вони гарячі, як сковорідка. Не дуже приємно, правда ж?

До речі: окуляри — це не просто захист, а частина образу

Не забуваймо, що окуляри — це ще й важлива частина стилю. Вони можуть підкреслити риси обличчя або, навпаки, зіпсувати все враження. І тут важливо, щоб аксесуар виглядав охайно, доречно і не "грав сам за себе".

Коли ми носимо їх, як завгодно — на маківці, на потилиці, навіть на спині (а й таке буває), ми не додаємо стилю. Ми показуємо, що не зовсім розуміємо, як цей аксесуар "працює". А це вже не про моду — це про відсутність смаку.

Сонцезахисні окуляри — це дрібниця, яка може сказати про людину більше, ніж здається. Їхній стан, спосіб носіння, поведінка з ними — все це елементи культури. Поваги до себе, до речей і до інших. У світі, де зовнішність часто говорить за нас першою, ці деталі мають значення. Іноді навіть більше, ніж слова.

Джерело: 5692.com.ua

Сьогоднішній день виглядає не як просто черговий вівторок, а як психологічна віха, яку варто пройти з гідністю. Випробування будуть не завжди явними, а іноді — болючими. Особливо в стосунках із тими, кого ми вважали "своїми".

Невдоволення, що накопичувалося останніми днями, сьогодні може вистрелити. Причому не в тих, хто винен, а в тих, хто поруч. І це вже небезпечно. Варто тримати себе в руках, навіть якщо всередині все кипить. Бо сказане на емоціях — як сіль на рану. Не факт, що потім хтось захоче вас зрозуміти.

Овен

Звична вам емоційність сьогодні може зіграти злий жарт. Якщо хтось навмисно провокує — найкраща реакція — ніякої реакції. Холодна стриманість — це те, що зламає плани недоброзичливців. Хай самі й розбираються в своєму болоті.

Телець

Здається, у повітрі зависло напруження. Особливо — у парі. Сьогодні краще просто мовчати або змінити тему, ніж почати розбір польотів. Інакше — вибух, шкода і довгі тижні відновлення після сварки. Потрібно вміти промовчати, навіть якщо дуже хочеться "висловити все".

Близнюки

Не всі новини варті довіри. Хтось може сказати щось "ненароком", але так, щоб зачепити. Не ведіться. Навіть якщо мова йде про близьких. Запитайте себе: а кому вигідно, щоб ви це почули саме зараз?

Рак

Відчуття, що сили кудись випаровуються? Це не хвороба — це перевантаження. Можливо, пора переглянути свій ритм? Працювати без перепочинку — це як тягти мішок з піском, коли поруч — візок. Тіло просить паузу, дайте йому її.

Лев

Сьогодні краще уникати спілкування з тими, хто вас емоційно "висмоктує". Навіщо витрачати енергію на тих, хто лише провокує? Краще спрямувати сили на справи, які принесуть результат — як вдома, так і на роботі.

Діва

Якщо хтось несподівано запропонує вам щось вигідне — не поспішайте радіти. Особливо якщо ця людина — не з вашого кола довіри. Інтуїція сьогодні підкаже більше, ніж логіка. Бо за зовнішнім блиском може ховатись банальне шахрайство.

Терези

Замість говорити — краще слухати. Справді. Навіть мовчазні люди сьогодні можуть випадково поділитись цінною інформацією. Але її почує лише той, хто не перебиває. А це може бути щось, що змінить ваше уявлення про ситуацію.

Скорпіон

Навіть якщо хтось попросить — не лізьте в чужі стосунки. Вам може здаватися, що ви допомагаєте, але потім саме ви станете "винуватими". Порада — це як ніж: якщо взяли його не за ту сторону — поріжетеся.

Стрілець

Навіть якщо день дався важко, не варто "запивати" це келихом вина. Алкоголь сьогодні лише додасть зайвих слів і непотрібних зізнань. А от відносини після цього можуть уже не відновитись. Тому краще чай, ванна і тиша.

Козоріг

Будьте уважні до того, що говорите. Зараз усе сказане може потім "відлунювати" в найнеочікуваніших місцях. Один невдалий коментар — і хтось змінить до вас ставлення. Варто зважити кожне слово, особливо в офісі чи родині.

Водолій

Фінансові справи сьогодні — зона турбулентності. Якщо планували укласти важливий договір чи взяти кредит — краще відкласти. Сьогодні день не для грошей. Виглядає заманливо, але ризик втратити — надто високий.

Риби

Своє особисте життя — це не серіал для сторонніх. Навіть якщо дуже хочеться поділитися — обирайте тих, кому справді довіряєте. Бо потім ваші історії можуть вийти "в ефір" зовсім не там, де ви хотіли. І вже без вашого дозволу.

Є речі, які ранять до кісток — наприклад, коли "свої" раптом стають чужими. Але якщо бути чесними самі з собою, то такі стосунки вже давно тримались на зубочистках. Замість блиску — мовчання, замість підтримки — байдужість. Тому, хоч як би це боляче не звучало, але якщо сьогоднішній день принесе остаточний розрив — можливо, це просто кінець того, що давно мало завершитись.

Джерело: 5692.com.ua

Чисте лобове скло — це не просто про естетику. Це — про безпеку. У погану погоду чи вночі кожна розводина на склі може зіграти злий жарт. А якщо до цього додати ще й той знайомий скрегіт "двірників", від якого хочеться вийти з машини й піти пішки — то картина зовсім невесела. Але, чесно кажучи, часто проблема не в самих щітках. І не завжди потрібно бігти в магазин за новими. Тут питання глибше — і про бруд, і про звички догляду.

Як прибрати скрегіт "двірників" і не дратуватись щоразу, коли йде дощ

Взимку на скло летить усе підряд: сіль, пісок, залишки реагентів. Додайте до цього воду, яка замерзає, та щітки, що зносять усе це по поверхні скла. Не дивно, що навіть новенькі "двірники" до весни вже не працюють як треба. Скриплять, лишають розводи, іноді навіть стрибають по склу, ніби намагаються втекти від бруду.

Але причина не тільки в гумі щітки. Часто проблема — в самому склі.

Жирна плівка, яку не видно

От ви миєте скло, а розводи залишаються. Чому так? Бо на склі утворюється тоненький шар з бруду, жирів, залишків солі. Його не видно, але "двірники" це відчувають одразу. І починають скрипіти, ніби натякають: "Почисти мене нормально".

Рішення тут просте, але ефективне:

• берете пляшечку нашатирного спирту (тільки обережно, запах різкий),
• розводите на літр води,
• заливаєте це в розпилювач,
• і проходитеся по склу, не шкодуючи сил.

А далі — мікрофіброю натираєте до характерного "скрипу чистоти". І це не жарт: якщо скло скрипить під мікрофіброю — значить, ви дісталися до справжньої поверхні, без плівки.

Щітки теж потребують турботи

Щітки теж варто помити. Не просто сполоснути, а зняти й промити в теплій мильній воді. А ще краще — замочити хвилин на 10 у розчині соди (десь ложка на літр води), щоб витягти всю накопичену хімію з пористої гуми.

Після цього ретельно промити, просушити — і назад на авто.

Трюк із захисним шаром: просто, але ефективно

Цікаво, що скло можна "захистити". Наприклад, багато хто використовує для цього розчин звичайного "Lenor" без запаху. Розводять у воді, наносять на скло, розтирають, потім змивають.

Цей трюк працює, бо кондиціонер створює на склі плівку, яка не дає бруду так швидко прилипати. І щітки ковзають плавніше. Не ідеальний засіб, але як бюджетне рішення — цілком.

А якщо не допомагає — можливо, час на заміну

Буває, що після всіх маніпуляцій щітки все одно "танцюють" по склу чи лишають смуги. Тут, як не крути, треба перевірити саму гуму: вона могла втратити пружність або мати тріщини.

Особливо це стосується дешевих каркасних моделей. Вони можуть зношуватись вже через кілька місяців. Іноді допомагає замінити лише гумку, якщо конструкція дозволяє. Але часто — простіше купити нову пару.

Профілактика — ваш найкращий друг

Щоб не повертатись до цього щосезону, просто не запускайте ситуацію:

• регулярно мийте скло та щітки,
• перевіряйте стан гуми,
• і не відкладайте заміну, якщо бачите пошкодження.

Це не просто про комфорт. Це — про вашу видимість на дорозі. А отже — про безпеку.

Погане скло — це як запотіле розуміння: наче й бачиш щось попереду, але не чітко. А в русі це може коштувати надто дорого. Не чекайте, поки "двірники" почнуть кричати вам про проблему своїм скреготом. Краще — почуйте їх тихе попередження раніше.

Джерело: 5692.com.ua

Чи можливо поєднати солодке задоволення та правильне харчування? Так, але лише тоді, коли вміємо мислити трохи ширше за звичні рамки. Бо здоровий спосіб життя — це не тільки зелений салат на обід і крокомір на телефоні. Це ще й вміння не впадати у крайнощі. Не треба відмовлятися від смаколиків повністю, варто просто навчитися їх "перекроювати" під свої потреби. Саме так і виникає вівсяне печиво, яке не просто корисне — воно, здається, навіть трохи лікує душу.

Вівсяне печиво без докорів сумління

Ті, хто бодай раз пробував відмовитися від звичайного печива, знають — настає момент, коли тягне до солодкого, як магнітом. І ось тут важливо мати в запасі "план Б". Наприклад — домашнє печиво з вівсянки, банану і горіхів. Просте, без цукру, зате зі смаком, який точно не змусить вас сумувати за магазинними батончиками.

Що потрібно мати під рукою

Ну, по суті, нічого надприродного:

• банани — 2 стиглі, навіть трохи перестиглі — вони солодші;
• вівсяні пластівці — 2 склянки (краще дрібного помелу, але й класика згодиться);
• яйця — 2 штучки;
• горіхи — які любите, ті й кладіть (грецькі, фундук, мигдаль — усе годиться);
• стевія — на смак, але без фанатизму;
• сода — десь пів чайної ложки;
• сік лимона — приблизно чайна ложка;
• кунжут — можна трохи зверху для хрумкої скоринки.

Цікаво: хтось додає корицю або трохи кокосової стружки — для аромату. Це вже справа смаку.

Як це готується — без магії, але з душею

• Спочатку банани. Їх треба розім’яти виделкою в пюре. Можна й блендером, але чесно — стара добра виделка цілком справляється.
• Далі яйця. Додаєте їх до бананової маси. Не бійтесь, що буде рідко — вівсянка все вбере.
• Окрема історія — горіхи. Їх можна трохи підсушити на сухій сковорідці, щоб смак був виразніший. Потім подрібнити — не в пил, але й не занадто крупно.
• Вівсянка. Якщо вона груба — можна трохи змолоти в блендері. Якщо ніжна — можна додавати так.
• Додаємо соду і відразу — сік лимона. Так маса буде легшою, і печиво трохи підніметься.
• Змішуємо все до однорідності. Тісто буде тягуче, але не рідке. Якщо здається, що рідке — додайте ще трохи вівсянки.
• Сформуйте печиво. Найзручніше робити це мокрими руками — тоді не липне до долонь. Можна ліпити кульки або просто викладати ложкою.
• Духовка — 180 градусів. Орієнтовно 10-12 хвилин, але краще дивіться на колір. Як тільки стане золотистим — вимикайте.

А тепер трішки цікавого

• Це печиво можна зберігати до трьох днів у контейнері. Але, чесно, воно рідко доживає навіть до вечора.
• Можна експериментувати: додати натерте яблуко або моркву — буде ще соковитіше. Або трохи чорного шоколаду — але дуже темного, без цукру.
• Діти теж їдять із задоволенням. Особливо, якщо разом ліпити — для них це наче гра, а вам менше роботи.

Це печиво — не просто перекус. Це — мікроакт турботи про себе. Такий собі жест "я вартий більшого, ніж черговий цукровий батончик з автомата". І хоч здається, що справа дрібна, але з таких дрібниць і складається стиль життя. Спробуйте — і, можливо, це стане вашою маленькою звичкою, яка дбає про вас щодня.

Джерело: 5692.com.ua

Миші в погребі — це не лише про дірки в мішках з картоплею чи погризені яблука. Це сигнал: десь у системі нашого побуту виникла тріщина. Недоглянутий вхід, запах їжі, волога — і ось, непрохані "гості" вже обживаються в самому серці господарства. Але не все так безнадійно. Є чимало перевірених способів, як вигнати гризунів із погреба без отрут і нервів. Головне — розуміти, як вони думають, і діяти з холодною головою, але з народною мудрістю в кишені.

Чого бояться миші більше, ніж кота

Цікаво, але багато хто навіть не здогадується: у мишей дуже чутливий нюх. І деякі запахи для них буквально нестерпні — настільки, що вони готові залишити насиджене місце. Серед "ароматів-вигнанців" — риб’ячий жир, мускатний горіх, камфора, гвоздика, а також звичайний гас.

• Змочіть ганчірки в цих рідинах — можна вибрати один аромат або змішати кілька — і розкладіть їх по кутах, уздовж стін, особливо в темних закутках і біля нірок, якщо видно.
• У погребі запах триматиметься довго — особливо, якщо двері не прочиняються щогодини, тож миші швидко втратять бажання ночувати поруч.

До речі, гас і риб’ячий жир мають ще одну цікаву властивість: вони "прилипають" до поверхонь і довго не вивітрюються. Це як природний відлякувач, що працює на автопілоті.

Чому попіл — це не просто про піч

Можливо, це звучить дивно, але старий добрий попіл — грізна зброя в боротьбі з мишами. Він не лише подразнює шкіру гризунів, а ще й заважає їм пересуватись. Вони буквально "влазять" у нього лапками, і це їм дуже не подобається.

• Насипте попіл у тих місцях, де миші найчастіше з'являються — приблизно по відру на 5–10 квадратних метрів.
• Для більшого ефекту, іноді посипають його під стіни й біля входу до погреба — щоб "на старті" вони вже розвертались і тікали.

Це метод без запаху, але з відчутним результатом.

Пижмо, полин і спогади з дитинства

Є у мишей ще одна слабкість — вони не переносять гіркуватих, різких запахів деяких трав. А українські бабусі це знали ще до появи ультразвукових відлякувачів.Пижмо, полин, м’ята — ці трави миші обходять десятою дорогою.

• Розкладайте свіжі або висушені пучки в різних місцях погреба.
• Дехто навіть "набиває" ними старі панчохи чи марлеві мішечки — так зручніше їх розміщувати між банками або мішками.

Колись пижмом навіть перекладали снопи пшениці в стодолі, аби не втратити врожай — і це справді працювало.

Саморобна приманка, яка не пробачає помилок

Тут уже не про запах, а про харчову пастку.Змішуємо прості інгредієнти, які є на кожній кухні:

• Будівельний гіпс або шпаклівка
• Манка або борошно
• Трохи олії (для аромату й кращого "ефекту принади")

Все це ретельно перемішується й викладається в неглибоку мисочку. Поруч — ще одна ємність з водою.Як тільки миша скуштує "ласощів" і зап’є водою — суміш твердне в шлунку, і далі вже все зрозуміло.Цей метод, чесно кажучи, не з приємних, але коли ситуація критична — варто знати про нього.

А що ще може допомогти

• М'ята перцева в олії. Її можна капнути на ватяні диски й розкласти в темних місцях. Запах освіжає повітря і діє, як сигнал "не заходь".
• Оцет і ефірні олії. Розчин оцту з водою (1:1) можна розпилити по периметру підлоги. Для посилення ефекту додайте кілька крапель олії гвоздики або чайного дерева.
• Закриті вентиляції. Часто гризуни заходять через отвори для провітрювання. Варто поставити дрібну металеву сітку.
• Світло. Якщо маєте змогу — вмикайте хоча б раз на день світло в погребі. Миші — тварини сутінкові, вони не люблять освітлених просторів.

Миші — це не просто "проблема в підвалі". Це лакмусовий папірець стану простору, де ми зберігаємо свій труд. І якщо ми не стежимо за деталями — запахами, щілинами, залишками їжі — гризуни це точно помітять першими. Але гарна новина в тому, що методи боротьби не обов’язково мають бути токсичними чи дорогими. Народна логіка, спостережливість і трохи терпіння — і погріб знову стане тим самим місцем, де все по поличках.

Джерело: 5692.com.ua

Розарій у Кам’янському – улюблене місце відпочинку для декількох поколінь містян. Його створили за ініціативи головної архітекторки підприємства “ДніпроАзоту” Валентини Федорівни Матчиної та дбайливо підтримували протягом років. Утім, зараз ця територія опинилася під загрозою занепаду. Через економічні труднощі “ДніпроАзот”, яке досі опікувалося об’єктом, більше не має змоги утримувати його власним коштом. Тож тривають перемовини щодо передачі розарію в комунальну власність міста. Як з’явилася ідея створити розарій та хто за цим стоїть, розповіли в профкомі “ДніпроАзоту” за підтримки директора музею історії підприємства Л. Я. Орлянської та архіваріуса А. Л. Полуяхтової.

Ідея, що стала символом

У 1975 році, напередодні 30-річчя Перемоги над нацизмом, на ДПО “Азот” ще працювало чимало “фронтовиків і трудівників тилу”. Вони добре пам’ятали, якою ціною далася перемога, і розуміли: шана героям не повинна бути формальною. Саме тоді головна архітекторка Валентина Матчина запропонувала створити в парку підприємства сад безперервного цвітіння – розарій – як живу згадку про загиблих.

На її думку, це не мав бути типовий радянський монумент із граніту чи бронзи. У її баченні пам’ять жила б разом із трояндами, півоніями, анемонами та іншими рослинами. А сад, за її словами, мав “бути казкою замість руїни”.

Проєкт, народжений з болю й любові

Ідею підтримали одноголосно. Архіви АТ “ДніпроАзот” зберігають протокол наради, що відбулася 17 лютого 1975 року, де затвердили план реконструкції парку й створення розарію. Назва пам’ятника була визначена одразу – “Пам’яті Загиблих у Великій Вітчизняній війні” [ідеться про Другу світову, утім, радянська влада іменувала протистояння СРСР і Німеччини саме так, – ред.]. Ініціатива отримала активну підтримку від керівництва заводу та колективу. Усі роботи проводили силами цехів і служб комбінату.

У роботі брали участь тисячі “азотників”. Люди також приходили на суботники, працювали над благоустроєм території, садили дерева, викорчовували старі кущі, мостили алеї, створювали альпійську гірку. Цитата з заводської газети за 1975 рік свідчить:

На суботник вийшли учасники Великої Вітчизняної війни Петро Іванович Фокін та Олександр Михайлович Бакерія. Вони показали зразки ударної праці на будівництві розарію.

Жива пам’ять у квітах

Розарій був задуманий як простір, що не просто нагадує про минуле, а говорить про нього мовою краси. У роки найбільшого розквіту колекція троянд налічувала понад 200 видів. Завдяки зв’язкам Валентини Матчиної сад поповнювали рідкісними та декоративними рослинами з різних куточків СРСР: з Криму, Карпат, країн Балтії, Нікітського ботанічного саду. Саме вона завезла в місто форзицію, якої до того тут не було, деревоподібні півонії, анемони, тамариски. Розарій став не лише меморіалом, а й ботанічною перлиною.

У кожному кущі троянд, у кожній барвистій клумбі – частинка душі архітектора, яка не змирилася з тим, що пам’ять може бути холодною. Її ідея була глибоко особистою. Валентина Матчина говорила:

Я – з 1924 року, і війна буквально прокрокувала під вікнами нашої школи – кирзовими чобітьми моїх хлопчаків-однокласників. Вони йшли на фронт… і більше я їх ніколи не побачила. Я все думала, якої пам’яті гідні мої загиблі хлопчаки? І ось – розарій….

Доля, присвячена місту

Валентина Федорівна Матчина була жінкою з непростою долею. Народжена в 1924 році, вона пережила війну, працювала в госпіталі санітаркою, навчалася, попри труднощі. У 1952 році її відрядили на хімкомбінат у Кам’янському, де вона пропрацювала архітектором понад 40 років. Саме завдяки її професіоналізму, ентузіазму й людяності Соцмісто стало красивішим, зеленішим, зручнішим. Вона проєктувала сквери, майданчики, алеї – усе, щоб Кам’янське дихало красою.

Розарій став її головною творчою і моральною спадщиною. Навіть коли Валентина Матчина вже відійшла від справ, вона продовжувала доглядати за садом як майстер із благоустрою.

Сьогодення: сад, що продовжує квітнути

Сьогодні розарій продовжує жити. Утім, через економічні труднощі підприємство "ДніпроАзот" наразі не може утримувати цей об’єкт.

У зв’язку з цим мер Кам'янського Андрій Білоусов запропонував голові правління "ДніпроАзоту" Сергію Сідорову передати розарій у комунальну власність міста. Це дасть змогу зберегти цей унікальний та особливий для кам'янчан простір і забезпечити його належне функціонування.

Очікую на позитивну відповідь від керівництва "ДніпроАзоту" і готовий до конструктивного діалогу задля збереження цього місця для мешканців Кам’янського, – розповів міський голова.

Джерело: 5692.com.ua

Знаєте це відчуття? Тільки-но поїли — здається, все було смачно і навіть не надто жирно… А потім починає "пекти" десь за грудиною. І хочеться чи ковтати соду, чи лягти й забути про все. Це і є печія — коли шлункова кислота підступає до стравоходу і змушує нас шкодувати про вечерю.

Але не все так погано. Є їжа, яка навпаки — здатна заспокоїти шлунок і зменшити це пекельне відчуття. Тобто не лише обмеження, а й помічники у тарілці.

Що варто їсти, якщо печія "набридла до печінок"

Тут важливо розуміти: харчування — ключ. Якщо їсти усе підряд, особливо жирне чи дуже пряне, печія майже гарантована. Але є й такі продукти, що не просто "можна", а навіть бажано.

Ось короткий список — з прикладами та застереженнями.

Імбир: не лише для чаю з лимоном

Імбир — це як аптечка в корінчику. Він має заспокійливі властивості, трохи "гасить" кислоту й допомагає травленню. Найкраще — заварити трохи свіжого імбиру в гарячій воді, без цукру чи меду, і пити ковтками перед їжею. Це як попередження для шлунку: "Будь ласка, не буянь".

Банани — прості, як день, але ефективні

Вони м’які, трохи солодкуваті й нейтральні за кислотністю. Тобто не дратують шлунок, а навпаки — трохи його "втихомирюють". Але! У невеликої частини людей (десь 1%) банани навпаки викликають дискомфорт. Тож краще протестувати на собі: з’їсти половинку і подивитися, чи не стало гірше.

Йогурт — як подушка для шлунку

Звісно, не з полуничками й цукром. А натуральний, без добавок, бажано з позначкою «біо» чи "пробіотики". Такий йогурт підтримує корисну мікрофлору й може створити своєрідний "захисний шар" між кислотою і стінками шлунка. Смакує й корисно — що ще треба?

Диня — але не будь-кому

Диня — ще один приклад їжі з лужною реакцією. Вона може зменшити кислотність і трохи заспокоїти шлунок. Але, знову ж таки, все індивідуально. Якщо після неї — важкість або здуття, краще не ризикувати. А от смузі з дині без кислих фруктів — непоганий варіант.

Зелені овочі — нічого зайвого, тільки користь

Шпинат, броколі, зелена квасоля, салат, капуста… Ці овочі не тільки корисні, а й нейтральні для шлунка. Вони не провокують кислотність і допомагають легше перетравлювати їжу. І до того ж — низькокалорійні, що важливо, якщо є зайва вага, яка теж сприяє печії.

Вівсянка — як тепла ковдра для шлунка

Овес має цікаву властивість: він ніби обгортає стінки шлунка, захищаючи їх. Найкраще варити її не на молоці, а на воді або рослинному — наприклад, мигдальному. А ще можна додати банан — подвійна користь. Це не лише смачно, а й діє як антацид.

Жувальна гумка — але не з м’ятою

Це, можливо, здивує, але жування гумки стимулює слиновиділення, а слина, в свою чергу, вимиває кислоту зі стравоходу. Але дві умови: не на голодний шлунок і не м’ятна. М’ята може розслабити м’язи, що утримують кислоту всередині шлунка — і от маєте печію.

Трохи простих, але важливих порад

Навіть якщо їсте "правильні" продукти, є кілька речей, які краще не ігнорувати:

• Не лягайте одразу після їжі.
• Вечеря — легка й не пізніше, ніж за 2 години до сну.
• Краще менше, але частіше.
• Їсти повільно, не ковтати поспіхом.

Печія — це не вирок і не карма за борщ зі сметаною. Просто треба розібратись, що саме вам підходить, і не забувати про дрібниці — час прийому їжі, розмір порції, спосіб приготування. Іноді навіть одна зміна в меню дає великий ефект. Імбир, вівсянка, банани, зелень, йогурт — вони не тільки допоможуть уникнути печії, а й зроблять травлення спокійнішим і життя комфортнішим.Як кажуть, "шлунок спокійний — і день вдалий".

Джерело: 5692.com.ua

Часом здається, що в нашому повсякденному житті вже не залишилося місця для прикмет чи забобонів. Технології навколо, пральні машини з таймерами, сушарки, що працюють у будь-яку годину доби. Але деякі старі традиції, які ми зазвичай вважаємо казками, мають дивну здатність виживати — і не просто як спогади, а як інтуїтивні застереження. Особливо, коли мова заходить про нічне прання. Бо, як не крути, а ніч — не та пора, коли варто "розбурхувати" енергії.

Чому прати вночі — не найкраща ідея

На перший погляд — що тут такого? Увімкнув машинку пізно ввечері, ліг спати, вранці розвісив або витягнув усе готове. Економія часу — очевидна. Але з точки зору старих уявлень і прикмет, ніч — не просто час доби, а умовна межа між світлом і темрявою, між ясним і невідомим. Саме в ці години, кажуть, активізуються не зовсім дружні до людей сили.

І от уявіть: ви вивісили одяг сушитись біля вікна чи на балконі — з відкритим доступом до місячного світла. За народними віруваннями, саме в таких умовах речі можуть "підчепити" негатив — і не в переносному сенсі. Вважалося, що вночі біси, темна енергетика, усяка нечисть наче навшпиньки проходиться світом у пошуках дверей до людської душі. І речі, які лежать, сохнуть або просто висять під нічним небом — це такий собі "міст" між цими світами.

Не просто волога тканина, а енергетичний магніт

Люди вірили, що висушений уночі одяг може втягнути в себе чужу енергію — і далеко не завжди світлу. Потім цю річ одягаєш — а вона тягне за собою дивну втому, головний біль, емоційну спустошеність. Це, звісно, важко пояснити науково. Але ж і з настроєм буває так: от наче нічого поганого не сталося, а відчуття — як після важкого дня.

А якщо річ ще й сушилася під прямим місячним світлом — це взагалі окрема історія. Наші бабусі вірили, що Місяць може "вплести" у тканину щось недобре: безсоння, тривожність, навіть пригнічені стани. І як не дивно, сучасна наука теж пов’язує фазу Місяця з емоційними коливаннями.

Вранці — теж не час, коли варто хлюпати водою

Ще один момент, про який мало хто задумується: у давнину не радили прати й одразу після сходу сонця. Начебто з брудною водою можна "випустити" із себе не лише втому, а й удачу. Чи є в цьому логіка? Можливо, так. Бо ранок — це початок, етап запуску. А прати з самого ранку — наче одразу "вимивати" те добре, що день ще навіть не встиг принести.

Натомість найкращий момент для прання, за традицією, був десь до обіду — коли день уже прокинувся, але ще не почав згасати.

Ну а сучасність

Зрозуміло, що сьогодні багато хто з нас має шалений ритм: вдень робота, справи, сім’я — не до прання. І от пізній вечір або ніч здається єдиним виходом. Але навіть якщо не вірити в прикмети буквально, у них часто закладене щось глибше. Можливо, це спосіб пояснити просту річ: усе має свій час. І коли ми порушуємо цей внутрішній "ритм", тіло й емоції це відчувають.

І хоч сьогодні більшість прикмет здаються лише фольклором, вартим хіба що згадки в бабусиних історіях, не все так однозначно. Бо часом, ідучи проти таких "дрібниць", ми втрачаємо щось важливіше — відчуття гармонії. А іноді й душевний спокій, самі того не розуміючи.

Джерело: 5692.com.ua

У кожного з нас хоча б раз у житті був той момент, коли відкриваєш холодильник — а звідти назустріч "ударна хвиля" запаху. Неприємного, важкого, якого годі вивітрити простим провітрюванням. І тут виникає запитання: що робити, щоб не тільки замаскувати, а справді прибрати цей сморід? Виявляється, відповідь куди ближча, ніж здається — вона вже давно лежить на кухонній мийці.

Поролон проти смороду: як проста губка рятує ситуацію

Знаєте, що найцікавіше? Та сама звичайна губка, якою ми миємо тарілки після вечері, може перетворитися на маленького "санітара" холодильника. Завдяки своїй пористій структурі вона здатна вбирати запахи, як губка… ну, як справжня губка, власне.

Просто покладіть по одній новій (!) поролоновій губці на кожну полицю холодильника. І все — вона працює. Ніякої хімії, ніяких спреїв, тільки фізика та мікропори. До речі, її можна класти і в морозилку — там вона теж чудово "ловить" запахи, особливо якщо довго зберігаєте м’ясо чи рибу.

Один нюанс: губки треба періодично змінювати. Оптимально — раз на два місяці. Бо коли вона набрала на себе все "ароматне", з часом починає вже не поглинати, а навпаки — повертати запахи назад.

Коркова хитрість: що робити з залишками після свята

А ось ще один несподіваний герой боротьби з ароматами — корки від вина. Так-так, ті самі, які часто просто летять у смітник після застілля. Не поспішайте їх викидати.

Корки виготовлені з натурального дерева — зазвичай дуба — і теж мають пористу структуру. Це означає, що вони можуть працювати як міні-фільтри для запахів. Просто покладіть кілька пробок у холодильник. Якщо хочете посилити ефект — поріжте їх на частини і розкладіть по кутках. З досвіду, так вони швидше "працюють" і краще охоплюють площу.

Чому це працює і як не переборщити

Все просто — обидва матеріали (і губка, і пробка) мають здатність абсорбувати вологу разом із запахами. Тобто вони не маскують, а саме прибирають джерело проблеми. Але, звісно, це не замінює регулярне прибирання холодильника. Бо якщо всередині щось давно зіпсувалося — жодна губка не допоможе. Тут уже тільки ганчірка і миючий засіб. З іншого боку, ці маленькі лайфхаки можуть стати щоденною профілактикою. Ніби сигнал: "Тут усе під контролем".

У боротьбі з побутовими дрібницями перемогу часто приносять не дорогі засоби, а увага до деталей і трохи кмітливості. Іноді — достатньо звичайної губки чи винної пробки, щоб повітря в холодильнику стало чистішим. Бо свіже середовище — це не тільки про запах. Це про якість життя.

Джерело: 5692.com.ua