У місті Тернівка на Дніпропетровщині трапилася трагедія, якій вдалося запобігти завдяки швидкій реакції медиків. У ніч на 14 квітня 15-річний хлопець намагався покінчити з життям, завдавши собі численних ножових поранень. На щастя, бригада екстреної медичної допомоги вчасно прибула на місце й врятувала підлітка. Про це повідомив Дніпропетровський обласний центр екстреної медицини.

Виклик до служби "екстренки" надійшов близько 4-ї ранку. Повідомлялося про ножове поранення у місті Тернівка Павлоградського району. На місце події миттєво виїхали медики.

15-річний хлопець лежав із численними пораненнями — на шиї, руках і животі. Поруч із ним — закривавлений ніж та передсмертна записка:

Мені страшно жити, я не бачу майбутнього…

Юнак завдав собі множинні ножові поранення, перебуваючи у глибокій психологічній кризі. Медики зупинили кровотечу, стабілізували стан потерпілого та терміново госпіталізували його до Павлоградської лікарні інтенсивного лікування.

Наразі хлопець перебуває під наглядом лікарів. Його життю нічого не загрожує, втім він потребує не лише фізичного, а й психологічного лікування та підтримки.

Нагадуємо, в Україні працюють служби психологічної підтримки, зокрема:

• Лінія запобігання самогубствам: 7333 (працює цілодобово, безкоштовно).
• Національна “гаряча лінія” з підтримки психічного здоров’я: 0-800-100-102 щодня з 10:00 до 20:00 (працює як телефоном, так і через відеозв’язок).

Допомогу надають фахові психологи з багаторічним досвідом, які мають спеціальну підготовку для роботи з кризовими ситуаціями.

Якщо ви чи ваші близькі переживаєте складні емоційні моменти, не залишайте це в собі. Шукайте підтримки, звертайтесь до друзів, родини або фахівців. Жодна проблема не варта людського життя. Ви — не самі.

Джерело: 5692.com.ua

Чи замислювались ви коли-небудь, чому дехто вперто не виносить сміття після заходу сонця? Ніби ніч має якусь невидиму межу, після якої кожен недоглянутий пакет — це вже не просто сміття, а потенційна загроза для добробуту. Забобони — річ цікава. Вони міцно вкорінюються в побуті, особливо там, де логіка стикається з традицією.

Багато хто досі вірить: винесеш сміття ввечері — винесеш із дому щастя. А разом з ним і гроші, здоров’я, злагоду. Особливо бабусі люблять нагадати про це, як тільки бачать, що хтось тягне мішок до смітника після 19:00. "Не смій! Усе добре виметеш!" — звучить ніби жарт, але за тим жартом ховається багаторічний страх. І ці вірування передаються, наче рецепт борщу, з покоління в покоління.

А що каже священник

Отець Олексій, один із тих, хто часто спілкується з людьми про повсякденні речі, говорить просто: "Та не бійтеся ви того сміття. Його місце — не в хаті". Він стверджує, що жодного гріха в тому немає — виносити непотріб хоч о сьомій ранку, хоч о десятій вечора. І додає цікаву думку: прибирання зовнішнє має йти поруч із внутрішнім. Мовляв, очищати треба і дім, і душу. Бо затхле повітря в оселі — це ще пів біди, а от затхлі думки — це вже проблема.

Де корінь прикмети

Цікаво, що у більшості старих звичаїв є своє підґрунтя. Колись, коли в селах не було вуличного освітлення, виходити надвір було банально небезпечно — і темно, і слизько, і собака сусідська ще може вкусити. От люди й придумували різні заборони: не свисти в хаті, не передавай через поріг, не винось сміття ввечері. Це був спосіб уберегти себе та інших, загорнутий у містичну оболонку. Але сьогодні — це вже просто ритуал, що залишився без змісту.

З іншого боку, навіть ті, хто не вірить у прикмети, іноді помічають: коли вдома прибрано, дихається легше. Це, мабуть, щось на кшталт ментального ефекту — чистота навколо підтягує думки. Як у комп’ютері: коли видалиш зайве, система працює швидше. Але чекати до ранку, коли сміття вже смердить у відрі — сумнівна стратегія, погодьтесь.

Що думають психологи

Цікаво, що деякі психологи теж звертають увагу на такі дрібниці. Вони кажуть: домашній безлад часто йде поряд з емоційною втомою. І навпаки — ритуали прибирання можуть стати способом повернути собі контроль над життям. Тож виносити сміття ввечері — це не лише про гігієну. Це іноді про "я здатен упоратися з цим", хай навіть у дрібницях.

Чесно кажучи, у нас така вже натура — якщо щось іде не так, шукаємо винного. І часто — не в собі, а в якихось дрібницях: "погано сталося, бо виніс сміття в неділю", або "посварились, бо через поріг передали ключі". Це дає ілюзію контролю. Ніби, якщо дотримуватись прикмет — усе буде добре. Хоча, насправді, прикмети — це не рецепт щастя. Це, скоріше, старий, потертий план евакуації, який давно не оновлювали.

А як у інших культурах

До речі, подібні заборони існують не тільки в нас. Наприклад, у Японії вважається, що виносити сміття після заходу сонця — означає накликати на себе нещастя. Але там це пов’язано більше з впливом демонічних духів, які буцімто активізуються вночі. А в Нігерії, навпаки, сміття виносять увечері, бо спека вдень не дає цього зробити комфортно. Отже, як бачимо, забобони — справа не універсальна. І кожен народ бачить у них щось своє.

До чого тут свобода вибору

Можливо, суть не в тому, коли саме ми щось робимо, а чому. Якщо виносимо сміття, бо хочемо зробити простір чистішим — це одне. А якщо відкладаємо до ранку, бо "так бабуся казала" — це вже про відсутність власної позиції. Зрештою, жити за прикметами — це ніби грати у футбол, де правила пише хтось інший, а ти просто бігаєш полем, боячись зробити зайвий крок.

Ми часто боїмося зробити прості речі, бо десь у глибині є тінь старих переконань. Але жити у страху перед вечірнім сміттям — це як боятись своєї тіні. Світ змінюється, і ми змінюємося з ним. Забобони залишаються лише тоді, коли ми дозволяємо їм керувати нашими діями. Тож варто зрозуміти просту річ: сміття — це не магія. Це просто сміття.

Джерело: 5692.com.ua

На Дніпропетровщині суд апеляційної інстанції виніс остаточний вирок голові благодійної організації, який неналежно виконував свої обов’язки щодо захисту життя та здоров’я дітей. Його засудили до 4 років позбавлення волі за частиною 2 статті 137 Кримінального кодексу України — неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей. Про це повідомили в прокуратурі.

Керівник благодійного фонду організував літній відпочинок у наметовому таборі біля водойми для дітей, які перебували у складних життєвих обставинах. Однак не забезпечив належних умов безпеки, що стало фатальним.

Одна з дітей — малолітній хлопчик, залишившись без нагляду дорослих, пішов купатися у водоймі. Територія не була спеціально облаштована для безпечного купання, і, оскільки дитина не вміла плавати, вона потонула.

Захист підсудного намагався оскаржити вирок у суді апеляційної інстанції, однак Дніпровський апеляційний суд залишив апеляцію без задоволення, погодившись із доводами прокуратури щодо необхідності більш суворого покарання.

На сьогодні вирок набрав законної сили. Крім основного покарання, очільнику БФ заборонили протягом трьох років обіймати керівні посади в установах, що працюють з дітьми — зокрема тих, що займаються вихованням, розвитком або організацією дитячого відпочинку.

Джерело: 5692.com.ua

Хто сказав, що борошно — це лише про пироги, млинці та вареники? Насправді цей білий порошок у пакеті, що стоїть десь на кухонній полиці, може виявитися набагато кориснішим, ніж здається з першого погляду. І ні, мова зараз не про кулінарні трюки. Є кілька практичних способів, які виручають у побуті краще за магазинні засоби. Просто, дешево і по-народному.

Домашній клейстер для дитячих витівок

Це той випадок, коли дитина хоче "щось зліпити", а ви — не хочете хімії в хаті. Усе просто: борошно + вода = клейстер. У каструлю — 600 мл холодної води, туди — 200 грамів борошна. Ретельно розмішати (бо будуть грудочки — і все, якесь болото), довести до кипіння. Потім зменшити вогонь і мішати, доки не загусне. Виходить така собі густа сметана. Дати охолонути — і в пластикову пляшку з носиком. У холодильнику зберігається тиждень-два. Діти можуть малювати, клеїти, мазюкати — і при цьому все легко відмивається водою з милом. Без жодної шкоди.

Борошно як засіб для блиску нержавійки

Раковина з нержавійки — гарна річ, поки не почне тьмяніти, немов після тривалого похмілля. А от борошно — якраз те, що її "виведе в люди". Насипати трохи на поверхню, сухою м’якою ганчіркою втерти (не мочити!), а потім просто змити водою. Результат — блищить, як нова копійка. Ніяких агресивних хімікатів, все елементарно.

Проти мурах: борошняна межа

Мурахи — ті ще нахаби. Знаходять найменшу щілинку, будують собі "трасу" через кухню й несуться з неї, як маршрутки в годину пік. Але є лайфхак: посипте борошном ділянку, де вони регулярно з’являються. Вони цю межу проходити не люблять — можливо, тому що не орієнтуються в порошковій перешкоді. Не панацея, але тимчасовий бар’єр працює. Особливо корисно, якщо в хаті є діти й не хочеться труїти комах хімією.

Сухий шампунь для лап домашнього улюбленця

Якщо ваш кіт чи собака прийшли з вулиці, і лапи — не просто брудні, а вологі й липкі, можна тимчасово посипати борошном. Легка обробка — і волога разом із брудом вбирається. Потім просто витерти сухою ганчіркою. Це не замінить купання, але іноді рятує ситуацію.

Борошно для чистки мідного посуду

У кого вдома є стара мідна сковорідка чи казанок — знає, як важко зняти з них темний наліт. А от борошно, сіль і трохи оцту — і вуаля! Змішуєте до пасти, натираєте, лишаєте на кілька хвилин. Потім витираєте — і мідь знову, як з ярмарку.

Проти жирної плями на шкірі чи тканині

Буває, щось смачненьке капнуло на улюблену сорочку — і вже пляма. Якщо відразу посипати місце борошном — воно вбере частину жиру. Потім можна випрати — і, з великою ймовірністю, пляма не залишиться. Те саме зі шкірою: якщо після смаження бризнуло на руку, борошно пом’якшує подразнення й вбирає жир.

Власноручна маска для обличчя

Не всі креми однаково корисні. А от маска з борошна (наприклад, з вівсяного чи нутового) і теплої води — щось на кшталт домашнього детоксу. Наноситься на 10 хвилин, змивається теплою водою — і шкіра м’якша, ніби після вихідних.

Ловушка для жирних бризок на плиті

Щось смажите? Поставте невеличку мисочку з борошном біля конфорки. Воно трохи поглинає вологу з повітря і частинки жиру. Так, це не фільтр, але ефект прибирання після готування трохи полегшується.

Відлипання тіста від рук — без води

Якщо ліпите вареники й тісто вже липне до пальців, можна не бігти мити руки. Досить присипати їх борошном і потерти. Все зайве відпаде, як листя восени. Зручно, правда ж?

Як антисептик у надзвичайній ситуації

Це вже не з побуту, але з цікавого: в екстремальних умовах (похід, відсутність аптечки) борошно можна використовувати для тимчасової зупинки невеликої кровотечі. Воно створює тоненьку плівку, яка трохи стишує кров. Це не заміна медичній допомозі, звісно, але як тимчасове рішення — може бути.

Борошно — це не лише про хліб насущний. У ньому — десятки років практики, народні знання й проста логіка виживання в побуті. Не завжди ми дивимось на звичні речі під іншим кутом, але іноді саме в цьому — найпростіші відповіді. Те, що під рукою, може врятувати ситуацію, зекономити час і гроші. Просто дайте шанс звичайному пакету борошна показати себе з несподіваного боку.

Джерело: 5692.com.ua

Кажуть, що запах паски — це запах Великодня. Той, хто хоч раз занурював руки в тісто перед святом, знає: у цьому дійстві є щось більше, ніж просто кулінарія. Це про родину, спогади, традиції.

І ось, уявіть собі, вам до рук потрапляє пожовкла газетна вирізка за 1913 рік. А там — старовинний рецепт паски, яку, можливо, колись пекла саме ваша прабабуся. Без модних міксерів, без інтернету — тільки інтуїція, досвід і любов.

Що знадобиться

Для опари:

• 30 г живих дріжджів,
• 50 мл теплого молока,
• 200 мл гарячого молока,
• 3 ст. ложки борошна (береться із загальної кількості),
• 4 жовтки,
• 150 г цукру,
• 10 г ванільного цукру.

Для тіста:

• 500 г борошна,
• дрібка солі (буквально 1 г),
• цедра з одного апельсина,
• 100 г мигдалю (його краще підсмажити й подрібнити),
• 100 г м’якого вершкового масла,
• 100 г родзинок,
• 1 жовток (щоб змастити паски перед випіканням).

Як усе робити, крок за кроком

Спочатку розведіть дріжджі в теплому молоці — ніби просто зробили перший ковток кави. Легко перемішали — і залишили собі "відпочивати".Паралельно у глибоку миску просійте 3 ложки борошна, залийте гарячим молоком, легенько перемішайте — і дайте цій масі охолонути. Хай заспокоїться, як кажуть.

Жовтки збийте з цукром (разом із ванільним), поки маса не стане світлою й повітряною. Тобто такою, що хочеться просто ложкою з’їсти. Тоді вливайте її до охололого борошна з молоком і знову гарненько перемішайте. Після цього додайте дріжджову суміш — і знову мішайте. Рухи повільні, спокійні — без метушні.

Закрийте цю суміш харчовою плівкою або рушником і залиште в теплому куточку приблизно на годину. Як тільки побачите бульбашки — все, опара жива і готова до діла.

Тепер — сіль, цедра апельсина і підсмажений подрібнений мигдаль. Перемішали.

Борошно просіюйте частинами. Трохи — змішали. Ще трохи — і знову. Потім руками: замішуємо, як то кажуть, з душею. Додаємо м’яке масло — і ще хвилин 20-30 вручну. Тут головне не поспішати: тісто має стати еластичним і слухняним.

Якщо раптом почне прилипати до рук — не біда. Трохи олії — і все знову під контролем. Додайте родзинки (попередньо промиті й підсушені, ясна річ).

Тісто знову під рушник або плівку — і на 1,5-2 години в тепло. Воно має гарно підрости — не квапте його, хай набере сил.

Тепер розділіть його на три частини. Сформуйте кульки, сховавши родзинки всередину (щоб не підгоріли зверху). Викладайте у формочки (бажано діаметром 14 см) — приблизно до половини висоти. І ще раз — у тепло, на півтори години.

Перед тим як ставити в духовку, змастіть паски збитим жовтком. Духовку розігрійте до 175°C і випікайте приблизно пів години. Можна й трохи довше, якщо паски великі — просто стежте, аби не перепеклись.

Готові паски не витягуйте з форм одразу — дайте їм охолонути прямо в них. Вони ще "дозрівають", набирають аромату.

До речі, цікаво знати

У ті часи, коли йшлося про паску, жінки вставали о 4-й ранку, щоб усе встигнути. У хаті панувала тиша, пахло ваніллю і молоком, а тісто дихало. Це був ритуал. Не просто випічка.

Можливо, й сьогодні варто трохи пригальмувати й спробувати зробити щось із минулого. Бо, чесно кажучи, ця паска — вона не просто смачна. Вона — як привіт із дитинства, загорнутий у запахи, тепло й пам’ять.

Джерело: 5692.com.ua

Карі очі — це як глибоке озеро під вечірнім сонцем: глибокі, трохи загадкові, з іскрою тепла. У макіяжі вони відкривають широке поле для гри з кольором. Але щоби не просто "нашарувати тіні", а дійсно підкреслити цю природну глибину — варто знати кілька тонкощів. І не обов’язково бути візажистом з Голлівуду.

Карі очі — це не просто колір, а цілий спектр

Карий — це не один відтінок. Тут і теплий горіховий, і холодний шоколад, і щось середнє — із золотим переливом. А ще буває карий із легким зеленкуватим відтінком, як старе шампанське на сонці. Тому, якщо вже говорити про макіяж, то спершу треба уважно глянути в дзеркало й зрозуміти, який саме у вас "карий". Бо від цього залежить усе далі — і кольори тіней, і те, які стрілки підуть, а які ні.

Без бази — макіяж не тримається

Навіть найкращі тіні світу можуть з'їхати в складку повіки, якщо не нанести праймер. Це як фарбувати стіну без ґрунтовки — може й триматиметься, але недовго. Тому перший крок — це база. Потім — нейтральний тон, як фон, далі — темніший відтінок для глибини, а наприкінці — світлі блискітки або хайлайтер ближче до внутрішнього кутика. Погляд буквально розкривається, стає ширшим, легшим.

Стрілки, які знають свою справу

Навіть якщо не плануєте складний макіяж, одна тонка стрілка може змінити все. Для карих очей темна підводка — майже як чорна сукня в гардеробі: безпрограшна. Але тут важливо підібрати правильний відтінок: графітовий, темно-зелений або глибокий сливовий теж можуть красиво "зіграти". А внутрішню слизову можна трішки підвести чорним каялом — глибина погляду стане більш "дорослою".

Макіяж під настрій: від ніжного до драматичного

• Ніжний — це коли хочеться просто виглядати свіжо. Пудрово-рожевий, персиковий, світло-бежевий — класика на кожен день. Головне — м’яке розтушування, ніяких різких ліній.
• Літній з блиском — тут уже можна дати собі волю. Срібло або золото посеред повіки роблять очі більш виразними. Увечері, коли світло стає теплим, блискітки виглядають особливо чарівно.
• Золотий і мідний — для свят. Якщо хочете, щоб повіки виглядали ніби вкриті рідким золотом — саме воно. До речі, такі відтінки пасують і брюнеткам, і блондинкам.
• Вечірній варіант — це вже інша історія. Тут можна й smoky eyes зробити, і стрілки "котячі". До темних очей ідеально пасує темно-синій, глибокий фіолетовий, графіт.

Маленькі очі — не проблема

Є така хитрість: якщо хочеться візуально "відкрити" очі, то треба світлі тіні наносити в центр повіки, ближче до вій. А темні залишити для зовнішнього кутика — він створює глибину, але не "з’їдає" погляд. А ще краще — обирати матові текстури, вони не додають зайвого блиску, який може зменшити око.

Кому які відтінки пасують

Загальне правило просте: чим тепліше волосся — тим тепліші й тіні. Білявкам зазвичай пасують легкі відтінки: шампань, беж, кораловий. А от брюнетки можуть сміливо братися за кавові, золоті та навіть бордові тіні. Але найкраще — експериментувати. Макіяж — це не формула, це більше як гра з кольором.

Макіяж — це не лише про красу. Це спосіб вираження, це маленький щоденний ритуал, через який ми говоримо світу, що ми — тут. Особливо, коли йдеться про карі очі. Вони вже самі по собі мають глибину, але коли їх підкреслюють правильно — погляд починає звучати. Не голосно, а впевнено. Іноді цього вистачає, щоби змінити настрій, день, а то й себе.

Джерело: 5692.com.ua