Рис – це не просто їжа, а основа життя для половини людства, особливо в країнах, що розвиваються. Але свіже дослідження, опубліковане в Inside Climate News, б’є на сполох: через глобальне потепління ця зернова культура може стати токсичною. І це не жарти – проблема стосується мільярдів людей.

Чому рис стає небезпечним

Рис вирощують на затоплених полях, де він вбирає воду – і разом із нею все, що в ній розчинено. Найбільшу загрозу становить неорганічний миш’як, який потрапляє у воду через:

• Промислові викиди (заводи, стоки);
• Природні джерела (ґрунти, гірські породи).

Глобальне потепління погіршує ситуацію:

• Вищі температури змушують рис активніше накопичувати миш’як.
• Зростання рівня CO₂ у атмосфері підсилює цей процес.

Учені з США та Китаю шість років вирощували рис у різних умовах, і їхні висновки невтішні: поєднання спеки та високого CO₂ робить зерна значно токсичнішими.

Чим загрожує миш’як

Неорганічний миш’як – це не просто хімікат, а серйозний ворог здоров’я. Він може викликати:

• Рак (особливо шкіри, легенів, сечового міхура);
• Хвороби серця;
• Ураження нервової системи.

Найбільше ризикують діти, які часто їдять рисові каші чи пюре, бо їхній організм чутливіший до токсинів. А ще – жителі Азії, де рис становить основу раціону.

Хто постраждає найбільше

За прогнозами, країни Азії, як-от Індія, Бангладеш чи Китай, відчують проблему найгостріше. Там рис їдять щодня, і будь-які зміни в його якості впливають на здоров’я мільйонів. Але це не лише їхня біда – рис експортують по всьому світу, тож проблема глобальна.

Що можна зробити

Вчені не просто лякають, а пропонують рішення:

• Нові сорти рису. Селекціонери можуть вивести рослини, які менше вбирають миш’як.
• Контроль якості. Потрібно регулярно перевіряти рис на вміст токсинів.
• Менше рису для дітей. У раціоні малюків варто обмежити рисові продукти, замінивши їх іншими крупами.

Також важливо боротися з причинами – скорочувати промислові викиди та адаптувати сільське господарство до змін клімату.

Джерело: 5692.com.ua

В Україні готуються важливі зміни для ветеранів і людей з інвалідністю внаслідок війни: їм компенсуватимуть витрати на обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності (ОСЦПВ). А до 30 червня 2025 року вони взагалі можуть не купувати поліс автоцивілки.

Ці нововведення передбачені законопроєктом №12295-д, який 17 квітня 2025 року підтримали 285 депутатів у другому читанні. Документ чекає на підписи спікера парламенту та президента.

Що зміниться для ветеранів

Новий закон покликаний полегшити фінансове навантаження на тих, хто захищав країну. Ось ключові пункти:

• 50% знижка на ОСЦПВ. Постійно діятиме для осіб з інвалідністю внаслідок війни, якщо авто має двигун до 2500 см³ або електродвигун до 100 кВт.
• 100% компенсація. З 1 січня 2025 року витрати на автоцивілку покриватимуться з держбюджету – під час воєнного стану та ще рік після його закінчення.
• Без поліса до 30 червня 2025 року. У цей період ветерани можуть не купувати ОСЦПВ, а в разі ДТП збитки відшкодовуватиме фонд захисту потерпілих МТСБУ. Хто має право на пільги

Компенсацію отримають:

• Учасники бойових дій (УБД).
• Особи з інвалідністю внаслідок війни.

Умови для компенсації:

Авто має бути у власності пільговика. Не використовується для комерційних перевезень (наприклад, таксі). Компенсація діє лише на один автомобіль. Керувати може тільки пільговик або інша особа з таким же статусом.

Якщо ці правила порушити – наприклад, передати кермо тому, хто не має пільг, або подати неправдиві дані, – право на компенсацію зникне назавжди.

Як це працюватиме

До 30 червня 2025 року. Ветерани та особи з інвалідністю можуть їздити без ОСЦПВ. Якщо станеться ДТП, збитки покриє централізований фонд МТСБУ.

З 1 січня 2025 року. Держава почне компенсувати 100% вартості поліса для тих, хто відповідає умовам.

Інші пільги. Кабмін зможе визначати, які ще категорії матимуть право на 50% знижку, та встановлювати порядок компенсацій.

Джерело: 5692.com.ua

Воєнно-лікарські комісії (ВЛК) – це невід’ємна частина мобілізаційного процесу в Україні, особливо в умовах воєнного стану. Вони визначають, чи здатна людина служити в армії за станом здоров’я. Але є багато нюансів: хто саме має проходити ВВК, як довго діє їхній висновок і що загрожує за ухилення?

Розбираємося на основі інформації від NV.ua.

Хто має проходити ВЛК

Медичний огляд на ВЛК обов’язковий для:

• Призовників – тих, хто підлягає призову на строкову службу.
• Військовослужбовців та їхніх сімей (крім сімей тих, хто проходить базову службу).
• Військовозобов’язаних і резервістів (включно з кандидатами в резервісти).
• Громадян, які хочуть служити за контрактом.
• Кандидатів на навчання у вищих військових закладах.
• Звільнених із служби – для оцінки стану здоров’я після демобілізації.

ВВК також перевіряє, чи пов’язані травми та хвороби зі службою, і визначає ступінь придатності до військової служби.

Скільки діє висновок ВЛК

Термін дії висновку залежить від ситуації:

• Під час воєнного стану чи мобілізації: висновок ВВК від районних чи міських ТЦК діє 1 рік від дати медогляду.
• У мирний час: висновок про придатність діє 5 років.
• Тимчасова непридатність: якщо вас визнали "тимчасово непридатним", дані передають до обласних ВВК протягом 5 днів після огляду.

Ці правила прописані в п. 3.8 глави 3 розділу II Наказу Міноборони № 402.

Як часто треба проходити ВЛК

Для більшості військовозобов’язаних повторний огляд потрібен раз на 5 років. Але є винятки:

• Офіцери запасу проходять ВЛК під час чергової атестації.
• Рядові, сержанти, старшини запасу – якщо змінюється їхнє призначення.
• Непридатні до служби можуть викликатися повторно після обстеження в спеціалізованих медзакладах.

Крім того, тих, кого раніше визнали обмежено придатними, зобов’язали пройти повторний огляд до 4 лютого 2025 року (9 місяців із 4 травня 2024 року, коли скасували статус "обмежено придатний").

Як проходить ВЛК у 2025 році

Самостійно бігти на ВЛК не треба – процес запускається за ініціативи держави. Він складається з трьох етапів:

• Отримання направлення. Його видають через додаток "Резерв+" або в ТЦК і СП.
• Медогляд. Пройти його треба протягом 15 днів після отримання направлення.
• Отримання висновку. Він з’явиться в електронному кабінеті або видається на папері.

Нововведення: з 2025 року планують спростити запис на ВВК через "Резерв+", щоб зменшити черги.

Штрафи за ухилення

Якщо ви отримали повістку на ВВК, але не з’явилися, це вважається порушенням військового обліку. Особливо це стосується тих, хто мав статус "обмежено придатний" і не пройшов повторний огляд до 5 червня 2025 року (термін можуть продовжити, якщо Рада ухвалить відповідний закон).

Розмір штрафів:

Від 17 000 до 25 500 грн за адміністративне порушення (Кодекс про адміністративні правопорушення). Якщо ви отримали повістку, але ігноруєте її, у "Резерв+" може з’явитися статус "у розшуку".

Але є нюанс: штраф можуть скасувати, якщо ви пропустили термін через поважну причину – наприклад, хворобу чи інші обґрунтовані обставини. Рішення приймає начальник ТЦК.

Крім того, законопроєкт № 10379 (ще не ухвалений) пропонує суворіше покарання – до 3-5 років в’язниці за відмову від проходження ВЛК, прирівнюючи це до ухилення від мобілізації.

Що важливо знати

• Обмежено придатні. Статус скасовано з 4 травня 2024 року. Після повторного огляду вас визнають або придатним, або непридатним (тимчасово чи повністю).
• Обжалування. Якщо не згодні з висновком ВЛК, його можна оскаржити: позасудово (через обласні ТЦК чи Центральну ВЛК) або в суді.
• Документи. Для огляду бажано мати актуальні медичні довідки чи виписки – це допоможе лікарям точніше оцінити ваш стан.

Джерело: 5692.com.ua

Українці часто шукають баланс між традицією і сучасністю. Особливо — коли йдеться про імена. От і з ім’ям Ліза виникає цікава ситуація: воно звучить знайомо, мило, але чи є воно "українським"? Давайте розберемося.

Від Єлизавети до Лізи: шлях крізь століття

Ім’я Ліза — це скорочення від повного імені Єлизавета, яке, до речі, має довгу і багату історію. Почалося все ще з давньоєврейського слова Елішева — у перекладі воно означає щось на кшталт "Богом дана обітниця" або "Бог — моя клятва". Красиво, правда?

До нас це ім’я прийшло разом із християнською традицією. Через грецьку мову, церковнослов’янську, а згодом — у вже знайомій нам формі. Цікаво, що мати Івана Хрестителя, одного з найшанованіших святих у християнстві, теж носила це ім’я. Тож не дивно, що Єлизавета закріпилася у культурі як класичне іменування дівчат.

Свої Лізи є в кожній мові

Світ настільки багатий на варіації цього імені, що можна загубитися. У когось це Елізабет, в іншого — Ізабелла, а десь зустрінете і Альжбету, і Ельжбету, і навіть Ельзу чи Елізу. Вони не просто скорочення, а повноцінні імена, які абсолютно припустимо використовувати й в Україні.

Такі імена добре вкорінилися в європейській традиції — і ніхто не здивується, почувши їх у Києві чи Львові. А якщо говорити мовою статистики, то Єлизавета регулярно потрапляє в десятку найпопулярніших жіночих імен в Україні. За різними підрахунками — від 34 до 38 дівчаток на 1000 новонароджених щороку отримують саме таке ім’я.

А як же правильно — Єлизавета, Лізавета чи Савета

Тут усе цікавіше. Ще задовго до того, як з'явилася форма "Єлизавета", слов’яни використовували інші варіанти: Лизавета, Лізавета, а подекуди — навіть Савета або Лисавета. Також була давньоруська версія Олісава — трохи забута, але така атмосферна!

З часом у російській мові закріпилася форма Єлізавєта, і вона, на жаль, трохи затьмарила українські варіанти. Втім, у нас правильним вважається саме Єлизавета — з чітким "є" на початку.

Як звертатися до Лізи по-українськи

І ось тут починається найцікавіше. Варіантів звертання до дівчини з таким ім’ям — хоч греблю гати. Ось деякі наймиліші та найтепліші:

• Лізонька
• Лізочка
• Лізуня
• Лізусечка
• Лізенька

А якщо хочеться чогось ще більш домашнього, грайливого, навіть трохи креативного:

• Лізуся
• Лізунка
• Лізулька
• Ліззі
• Лі
• Лізу
• Лізонь

Але є одне "але". Форма на кшталт Лізушка, Лізуша, Лізочек — це вже російські кальки, які в українській звучать неприродно. Краще дотримуватися рідних варіантів — так звучить душевніше і, що важливо, автентичніше.

Як вибрати форму звертання

Просто відчуйте — як вам хочеться звертатися до цієї людини? Якщо це близька подруга чи донька — підберіть щось ніжне. Якщо офіційне звертання — залиште повне ім’я. Важливо, щоб звучало щиро. І, звісно, по-українськи.

До речі…

Ім’я — це не просто набір звуків. Це частинка ідентичності. Це пам’ять, глибина, характер. Ліза — коротко, зручно, але водночас із глибоким корінням. То чому б не користуватися цим ім’ям, не забуваючи про його справжню форму — Єлизавета?

Імена — це мовні маркери нашої культури. Вони змінюються, адаптуються, але мають силу тримати нас за ниточку історії. Використовуючи українські варіанти і звертання, ми не просто говоримо красиво — ми зберігаємо себе. Бо в кожній Лізі — трохи Єлизавети, трохи Олісави, і трішечки любові до мови.

Джерело: 5692.com.ua

Здається, ще зовсім недавно полиці магазинів ломилися від шампунів на будь-який смак — від ультрамодних з кератином до органічних з етикеткою "eco". А тут раптом усе більше людей знову згадують про… господарське мило. Серйозно? Те саме, коричневе, з різким запахом і числом "72%" на боці бруска.

Цікаво, що деякі переконані: саме воно — та сама чарівна паличка для краси й сили волосся. Тож що воно таке — старий перевірений засіб чи потенційна катастрофа для вашої шевелюри?

Що ховається у простому бруску

На перший погляд — нічого особливого. Але якщо копнути глибше, то у складі господарського мила є кілька цікавих речовин:

• Жири (тваринні й рослинні) — ті самі, що створюють мильну основу. Чим більше їх (як у милі з маркуванням 72%), тим м’якший вплив на шкіру і волосся.
• Луги — саме вони часто викликають суперечки. Хтось вважає їх шкідливими, бо пересушують. Інші — корисними, бо допомагають "відкрити" лусочки волосся, щоб поживні речовини краще проникали всередину.

Колись мило було більш натуральним — у ньому не було синтетичних компонентів. Сьогодні ж частка тваринних жирів зменшилась, але навіть зараз господарське мило має чимало прихильників серед тих, хто цінує "бабусині методи".

А взагалі, чи є користь

Склад, звісно, важливий. Але чи реально мило допомагає волоссю? Ось кілька моментів, на які звертають увагу ті, хто ним користується.

• Проти лупи та жирної себореї. Це, мабуть, найпопулярніше "народне" застосування. Милом миють голову при надмірній жирності шкіри. І, до речі, багатьом реально допомагає.
• Зростання волосся. Кажуть, що регулярне миття господарським милом (не бруском, а саме мильною пінкою!) стимулює фолікули. Результат не блискавичний, але через 2-3 тижні вже можна помітити, що волосся наче стало густішим.
• Об’єм і блиск. Пасма після такого "спа" дійсно можуть стати більш пружними. А жирні кислоти, що є в милі, покривають волосинку тоненькою плівкою — наче ламінування, тільки домашнє.
• Знебарвлення фарби. Це вже трюк для тих, хто не вгадав із кольором. Господарське мило допомагає "вимити" фарбу з волосся. Але для цього знадобиться кілька процедур і обов’язкове зволоження після кожного миття.

Правильне використання — ключ до успіху

Важливо: не варто одразу брати брусок і терти ним голову — це точно не той випадок, коли "чим більше, тим краще".

Краще зробити так:

• Натріть мило на дрібну тертку.
• Змішайте з теплою водою до стану пінки.
• Нанесіть на шкіру голови й акуратно помасажуйте.
• Добре змийте, а після — обов’язково обполосніть волосся підкисленою водою (наприклад, додайте у воду трохи оцту чи соку лимона).

Ще одна порада: інколи можна комбінувати — спочатку мити голову звичайним шампунем, а потім господарським милом. Так волосся краще очищається, особливо після укладки чи сильного забруднення.

Коли варто бути обережним

Не всім така "натуральність" на користь. Якщо у вас:

• дуже сухе волосся;
• подразнення або хвороби шкіри голови;
• сильно пошкоджені пасма після фарбування або хімії.

Тоді з милом краще не експериментувати. Замість користі — ризик отримати ще більше пересушення, ламкість і втрату блиску. І головне: не використовуйте мило постійно. Дайте волоссю "перепочити", чергуйте його з м’якими шампунями без сульфатів.

Підсумуємо — чи варте воно того

Господарське мило — річ цікава. Недороге, доступне, перевірене часом. І, здається, в умілих руках може стати непоганим доповненням до домашнього догляду за волоссям. Але, як і з будь-чим, усе добре в міру. Правильне застосування — це вже половина успіху.

І, знаєте, іноді повернення до простого може дати кращий результат, ніж наймодніші засоби з етикеткою "натуральне". Тільки не забувайте слухати своє волосся — воно теж підказує, коли йому щось не підходить.

Джерело: 5692.com.ua

Іноді достатньо лише пензля з фарбою, аби маленька кухня "виросла" на очах. Серйозно. Без перепланування, без демонтажу стін — лише правильний вибір кольору.

Цікаво, що давно поширене правило про світлі тони вже не таке беззаперечне, як раніше. Дизайнери дедалі частіше обирають нетипові рішення, і — що найголовніше — вони дійсно працюють.

Тож якщо ваша кухня виглядає, як коробочка з-під взуття, — не поспішайте її перефарбовувати в білий. Є й інші варіанти, і дуже навіть несподівані.

Оливково-зелений: колір, який "дихає глибше"

Оливковий відтінок — це не просто "щось між зеленим і сіро-жовтим". Це дуже тактильний, "спокійний" колір, який добре почувається в невеликих просторах.

Він не кричить, не втомлює і водночас має глибину. Такий собі компроміс між класикою та характером. Особливо добре працює з деревом, каменем або м’якими бежевими тонами.

Цікаво, що дизайнери часто використовують саме його, коли треба додати вишуканості без пафосу. А ще — він менш "стерильний", ніж білий, і значно затишніший, ніж холодний синій.

Комбінації двох кольорів: гра на контрасті

Ідея проста: темний знизу, світлий згори. Наче ніч і день, які створюють баланс.

Наприклад, низ — насичено-синій, верх — ніжно-білий або ванільний. Таке поєднання створює відчуття, що кухня "дихає", а не стискається з усіх боків.

Дизайнери кажуть: така схема додає динаміки, але не "тисне". А ще це гарний спосіб додати характеру, не переборщивши з кольором. Бо суцільний темний — це вже трохи драматично, а от мікс — саме те.

Темні кольори: неочікувано, але доречно

Здається нелогічним: навіщо у маленькому просторі ще й темні тони? Але іноді саме вони роблять кухню камерною, затишною.

Уявіть бордові або шоколадні фасади з білою стільницею. Або насичений синій у парі з мармуровим фоном. Це вже не просто кухня — це стиль.

Темні кольори додають глибини. Якщо їх грамотно поєднати зі світлом (наприклад, точкове освітлення або глянцеві поверхні), простір не втрачається, а навпаки — виглядає солідніше.

Ще трохи нюансів: що ще працює

• Глянцеві поверхні — відбивають світло, тож навіть темні фасади можуть виглядати "легше".
• Однотонні кольори без дрібного декору — створюють відчуття цілісності.
• Світла підлога — контрастно підкреслює кухонну зону і розширює межі.
• Матові пастельні відтінки — гарна альтернатива "просто білому".

До речі, ще один лайфхак — використовувати один і той самий відтінок для стін і шаф. Так простір сприймається єдиним і візуально "розчиняється".

Колір — це не просто декор. Це інструмент, який формує наші відчуття від простору. Маленька кухня може бути або тісною комірчиною, або камерним затишним куточком.

І рішення часто залежить не від квадратури, а від того, як саме ми підходимо до вибору кольору. Тож перш ніж знову фарбувати все в біле — дайте шанс глибшим і цікавішим відтінкам. Вони можуть здивувати.

Джерело: 5692.com.ua