Хвороба Лайма (синонім кліщовий іксодовий бореліоз, лайм-бореліоз) – трансмісивне, природно-вогнищеве захворювання з гострим або хронічним протіканням, при якому можливі ураження шкіри, нервової системи, серцево – судинної системи і опорно- рухового апарату.
За 2021 р. в Україні відмічається зниження захворюваності на хворобу Лайма на 11,04%. Згідно статистичних даних зареєстровано 2442 (інт. пок. 5,85) проти 2745 (інт. пок. 6,54) випадків хвороби Лайма за 2020 рік.
У Дніпропетровській області за звітний період 2021 р. зареєстровано 101 випадок хвороби Лайма (інт. пок. 3,04) проти 123 у 2020 р. (інт. пок. 3,72) Зниження захворюваності на хворобу Лайма на 22 випадка.
В м. Кам’янське за звітній період 2021р. зареєстровано 10 випадків хвороби Лайма (інт. пок. 4,2) проти 21 у 2020 р. (інт. пок.8,76) Зниження захворюваності на хворобу Лайма на 11 випадків.
Зараження людей на Лайм-бореліоз відбувалося переважно при нападі кліщів на дачах, у лісопаркових зонах, місцях відпочинку на територіях міст та селищ.
Збудниками захворювання є декілька видів патогенних для людини мікроорганізмів – борелій: В. burgdorferi, В. garinii і В. afzelii. Природні хазяїва борелій у природі – тварини (практично всі ссавці) і птахи. Вони є прокормлювачами іксодових кліщів – переносників борелій. Часто до епідеміологічного ланцюжка залучаються домашні тварини. Не виключена можливість наявності і інших переносників борелій.
Людина заражається в природних та антропургічних вогнищах хвороби Лайма. Передача інфекції здійснюється трансмісивним шляхом при укусі кліща, а також при попаданні випорожнень кліща на шкіру, з наступним їх втиранням при розчісуваннях. У разі розриву кліща, при неправильному його видаленні, збудник може потрапити в рану. Можливе зараження при вживанні сирого козиного або коров’ячого молока інфікованих тварин.
Інкубаційний період (період з моменту зараження збудником до появи перших клінічних ознак) триває від 2 до 30 днів, у середньому 14 днів.
Перші прояви хвороби Лайма можуть з’явитися через 1-3 тижні. Як правило, на місці присмоктування кліща на тілі постраждалого виникає кліщова мігруюча еритема – почервоніння шкіри. Часто разом з еритемою у людини з’являється гарячка, головний біль, затверділість м’язів шиї, ломота в усьому тілі і млявість. Слід відзначити, що у 30-40% хворих еритема не спостерігається.
Якщо лікування хворих на ранній стадії не проводиться, хвороба набуває хронічного перебігу, призводячи до тривалої непрацездатності та інвалідності.
Захворюваність має яскраво виражену сезонність. Перший та основний підйом захворювань припадає на квітень – липень (пік у червні), другий підйом у жовтні.
Профілактика хвороби Лайма полягає в дотриманні заходів індивідуального захисту від нападу кліщів; заходи специфічної профілактики не розроблені. Одним із надійних засобів попередження захворювання є часте проведення само- та взаємооглядів з метою своєчасного виявлення і позбавлення від кліщів. Велике значення для профілактики зараження має правильне видалення кліща. Запам’ятайте, що видалити кліща найкраще зможе фахівець: лікар-хірург у хірургічному кабінеті або травмпункті.
Для самостійного видалення кліща можна скористатись одним із наведених нижче способів: пінцетом або пальцями рук, обгорнутими марлевою серветкою захвачують “під головку” кліща та видаляють його із шкіри обережними коливальними або обертальними рухами.
Слід зазначити, що видалення кліща слід проводити обережно, не стискаючи надмірно пінцетом або пальцями рук його тіло, оскільки при цьому можливе вичавлювання вмісту кліща разом із збудниками у ранку. Важливо також не розірвати кліща при його видаленні. Голівка, що залишається у шкірі, може спричинити запалення та нагноєння. Після видалення кліща ранку необхідно обробити спиртовим розчином йоду або зеленки. Обов’язково, після зняття з себе кліща, що присмоктався, зверніться до лікаря-інфекціоніста за місцем проживання, який, при необхідності, призначить профілактичне лікування, що дозволяє уникати важких пізніх ускладнень.
Лікар-епідеміолог ВСП «Кам’янський РВ ДУ Дніпропетровський ОЦКПХ МОЗ» Еліна Руднєва