Минулого тижня Національний банк України досить активно виходив на валютний ринок. І цифри, чесно кажучи, вражають.

За кілька днів – із 16 по 20 березня – регулятор продав понад 1,34 мільярда доларів. Це найбільший обсяг із початку року. І, що цікаво, жодного долара назад не викупили.

Що відбувається на ринку

Якщо говорити простіше, попит на валюту зараз помітно підріс. І це не щось точкове – тенденція тримається вже не перший тиждень.

За даними видання Мінфін, у порівнянні з попереднім періодом Нацбанк продав на понад 300 мільйонів доларів більше.

Тобто різниця відчутна. І це сигнал, що ринок трохи "нервує".

Скільки вже витратили з початку року

Якщо підсумувати, з початку 2026 року регулятор уже продав більше ніж 9,6 мільярда доларів.

І знову ж таки – без покупок у зворотному напрямку.

Така одностороння гра говорить про те, що зараз головне завдання – стримати курс, а не накопичувати резерви.

Чому виникла така ситуація

Тут зійшлося одразу кілька факторів.

• війна і постійні ризики;
• проблеми з логістикою для експортерів;
• нестабільність на світових ринках, особливо енергетичних;
• напруження довкола Ірану.

Плюс, до цього додається ще один момент: західні партнери, зокрема США та Британія, посилюють тиск на російський "тіньовий флот". І це теж впливає на загальну економічну картину.

Як саме Нацбанк втручається

Якщо по цифрах, ситуація виглядає так:

• за тиждень продано: $1 344,35 млн;
• приріст продажів: +$307,03 млн;
• з початку року: $9 680,18 млн;
• викуп валюти: $0.

Тобто Нацбанк фактично "підставляє плече" гривні, коли на неї йде тиск.

Чи вистачить резервів

Є думка серед експертів, що нинішнього рівня золотовалютних резервів поки достатньо, щоб контролювати ситуацію.

Але тут важливий нюанс. Такі інтервенції – це як гасити пожежу водою з відра: працює, але треба постійно підливати.

І поки триває війна та зберігається зовнішній тиск, Нацбанк, швидше за все, і далі діятиме в такому ж режимі.

Джерело: 5692.com.ua

22 березня до України прибула делегація НАТО, і це, якщо говорити прямо, подія не рядова. Очолив її адмірал П’єр Вандьє – людина, яка відповідає за трансформацію сил Альянсу.

Фактично, це перший візит такого рівня з початку повномасштабної війни. І це вже саме по собі сигнал.

Що кажуть в Офісі президента

Про приїзд повідомив Павло Паліса. За його словами, раніше подібних візитів від військового керівництва НАТО не було.

Тобто мова не просто про чергову зустріч – скоріше про новий етап взаємодії.

Навчання і новий формат участі

Один із ключових моментів – участь українських військових у навчаннях НАТО. Причому не в стандартній ролі.

Йдеться про сценарій, де українські підрозділи виступатимуть як умовний противник. І тут є цікавий нюанс: попередній досвід показав, що українські військові не просто "тримають рівень", а часто навіть випереджають.

• застосовують сучасні підходи;
• швидко адаптуються;
• добре працюють у складних умовах.

І це, до речі, вже визнають і партнери.

Що з центром JATEC

Окремо говорили про розвиток спільного центру JATEC. Це один із напрямків, де співпраця поступово переходить у більш практичну площину.

З українського боку зараз:

• завершують розгортання власних систем управління;
• посилюють аналітичні інструменти;
• долучаються до розширення навчальних програм.

Тобто робота йде не на папері, а в реальному процесі.

Роль України змінюється

Ще кілька років тому Україну здебільшого сприймали як отримувача допомоги. Зараз ситуація трохи інша.

В Офісі президента прямо говорять: Україна вже бере участь у формуванні безпекових рішень, а не лише користується ними.

Це, можливо, не одразу помітно, але тенденція є.

Що це означає на практиці

Візит такого рівня – це не лише про зустрічі і заяви. Це ще й про довіру, про готовність працювати разом на більш глибокому рівні.

Українська сторона, зі свого боку, подякувала делегації за приїзд і відкритість до співпраці. І, схоже, розмова буде продовжуватися.

Джерело: 5692.com.ua

Українська делегація завершила черговий раунд переговорів зі США – цього разу зустрічі проходили у Флориді. Про підсумки повідомив секретар РНБО Рустем Умєров. Якщо стисло, то певний рух є: сторони, за його словами, змогли краще "звірити позиції" і трохи звузити список питань, які ще залишаються відкритими.

Інформація з’явилася у його Telegram – без зайвих деталей, але з натяком, що процес не стоїть на місці.

На чому зробили акцент

Під час перемовин українська сторона зосередилась не на всьому одразу, а на конкретних речах:

• гарантії безпеки;
• гуманітарні питання;
• обміни та повернення українців.

Тобто, мова не лише про політику чи військові аспекти, а й про людей. І це, мабуть, один із ключових моментів.

Сам Умєров написав:

Маємо просування в узгодженні позицій та подальшим звуженням кола невирішених питань.

Фраза доволі стримана, але, як це часто буває в дипломатії, за нею може ховатися серйозна робота.

Що далі і кому вже доповіли

Після завершення зустрічей українська делегація вже передала попередні результати президенту Володимиру Зеленському. Детальнішу інформацію, як зазначається, представлять пізніше – вже після повернення в Україну.

Також Умєров окремо подякував США за участь у процесі та дав зрозуміти, що розраховують на продовження переговорів.

• наступний етап можливий;
• є певна "динаміка";
• процес рухається, хоч і не швидко.

Сигнали від Зеленського

Президент, зі свого боку, підтвердив: доповідь від делегації він уже отримав. І звернув увагу на одну деталь, яка, напевно, багатьох цікавить найбільше – можливе продовження обмінів.

За його словами, є сигнали, що цей процес може активізуватися.

Це було б дійсно дуже хорошою новиною та підтвердженням, що дипломатія працює.

Тут без зайвих прикрас – якщо обміни підуть активніше, це відчують тисячі родин.

Хто був у складі делегації

До США українська команда прибула 21 березня. Очолював її Рустем Умєров.

Окрім нього, у переговорах брали участь:

• Кирило Буданов;
• Сергій Кислиця;
• Давид Арахамія.

Тобто склад – доволі представницький, із різних напрямків: безпека, дипломатія, політика.

Перший день: з ким говорили

Як повідомлялося раніше, у перший день українці зустрічалися з представниками команди Дональда Трампа.

Серед них:

• Стів Віткофф;
• Джаред Кушнер.

І, судячи з усього, саме після цих контактів почали вимальовуватись ті самі "узгоджені підходи", про які згадував Умєров.

Окремий акцент – практичні результати

Ще один важливий момент, який прозвучав – це фокус не лише на розмовах, а на реальних кроках.

Як сказав Умєров, йшлося про:"узгодження підходів для подальшого просування до практичних результатів".

Тобто ідея проста: не просто говорити, а поступово переходити до конкретики.

Позиція Росії

На цьому фоні з’явилася ще одна заява — вже з боку Кремля. Там дали зрозуміти, що не планують брати участь у цьому переговорному треку в США.

Фактично – процес іде без російської сторони.

І це, до речі, теж важлива деталь, яка впливає на формат і перспективи подальших зустрічей.

Джерело: 5692.com.ua

6 березня 2025 року в бою поблизу населеного пункту Нікольський (Курська область, російська федерація), загинув солдат Понарін Станіслав Ігорович.

Від імені всієї громади, Кам’янської міської ради, виконавчого комітету та особисто від себе мер міста висловлює глибокі співчуття рідним і близьким полеглого захисника.

Станіслав Понарін народився 1 грудня 1987 року в Кам’янському. У 2006 році закінчив фахове ПТУ №24. Тривалий час працював на Річпорті. У листопаді 2024 року став на захист України та її народу.

У нього залишилися дружина, син та батьки.

Доземний уклін воїну-захиснику!

Вічна пам’ять і слава Герою!

Панахида відбудеться 23 березня о 12:00 в Козацькій церкві Пресвятої Покрови ПЦУ (вул.Сергія Слісаренка, 34). Поховають воїна о 13:20 на кладовищі по вул.Романківській.

Джерело: 5692.com.ua

В українських школах поступово вводять новий предмет – про гуманне ставлення до тварин і волонтерство. Відповідну програму вже підтримало Міністерство освіти і науки України, і тепер її планують масштабувати.

Ідея, якщо коротко, проста: пояснити дітям, що відповідальність – це не лише про оцінки чи домашні завдання, а й про ставлення до тих, хто слабший.

Хто стоїть за проєктом

Програму під назвою "Гуманна освіта та волонтерство" розробили спільно зоозахисна організація UAnimals та експерти Suziria Group.

До речі, це не просто набір лекцій. Розробники кажуть, що намагалися зробити курс максимально "живим", щоб дітям було не нудно слухати, а цікаво включатися.

Як виглядає навчання

Програма складається з 14 занять. Її адаптували під різний вік – від молодших класів до середньої школи.

Для вчителів підготували цілий пакет матеріалів:

• готові плани уроків;
• презентації (з ілюстраціями, не суха теорія);
• практичні завдання.

Тобто педагогам не доведеться вигадувати все з нуля. Береш і працюєш.

Що вже протестували

Це не експеримент "на папері". Курс уже пробували в школах.

Якщо говорити про цифри:

• провели понад 250 уроків;
• охопили близько 4 тисяч учнів;
• 650 вчителів пройшли підготовку і отримали сертифікати.

І, як кажуть організатори, реакція дітей була доволі жвава. Особливо там, де були практичні приклади – наприклад, як правильно поводитися з безпритульними тваринами.

Навіщо це взагалі потрібно

І тут момент, який часто недооцінюють. Мова не лише про котів чи собак.

Ідея ширша:

• навчити співчуттю;
• показати, що допомагати – це нормально;
• сформувати базові речі, які потім переходять у доросле життя.

Бо дитина, яка розуміє, що тварина – не іграшка, швидше за все, і до людей ставитиметься уважніше.

Про що говоритимуть на уроках

Зміст курсу доволі практичний. Не лише "любіть тварин", а конкретні речі:

• як доглядати за домашніми улюбленцями;
• чому не можна викидати тварин на вулицю;
• як діяти, якщо бачиш покинуту тварину;
• що таке волонтерство і як до нього долучитися.

Тобто це більше про реальні ситуації, ніж про теорію.

Ідея, яка виходить за межі школи

Розробники кажуть, що хочуть зробити гуманність і волонтерство звичною частиною життя для дітей. Не чимось "особливим", а скоріше нормою.

І, можливо, саме такі дрібні кроки – через уроки, приклади, прості історії – поступово змінюють ставлення в суспільстві.

Джерело: 5692.com.ua

Ідея, що група крові може впливати на характер людини і навіть на те, з ким вона будує стосунки, гуляє світом вже давно. Особливо це помітно в країнах на кшталт Японії чи Південної Кореї – там до цього ставляться майже як до знаку зодіаку.

Дехто навіть переконаний: мовляв, певні групи крові "краще сходяться". Наприклад, часто говорять про гармонію між першою і другою. Але якщо копнути глибше, все виглядає не так однозначно.

Що показують дослідження

Якщо коротко – прямого зв’язку не знайшли. І це не просто припущення.

У великому дослідженні, яке опублікували в журналі Nature Human Behaviour, вчені аналізували поведінку людей і намагалися знайти залежність між групою крові та рисами характеру. І, власне, нічого переконливого не виявили.

Тобто сказати, що людина з певною групою крові автоматично має конкретний характер – не виходить.

Але є один цікавий момент

З іншого боку, дослідники звернули увагу на іншу річ. Люди іноді справді обирають партнерів, які на них чимось схожі.

Це називають "асортативний вибір". Якщо простіше – ми тягнемося до тих, хто має подібні риси. І це можуть бути не тільки звички чи погляди, а й певні біологічні характеристики.

Сюди інколи потрапляє і група крові. Але важливо розуміти: це не правило і не гарантія щасливих стосунків. Скоріше, одна з дрібних деталей у великій картині.

Популярні уявлення про різні групи

Є ще такий момент – популярні теорії, які розписують характер за групою крові. Вони не наукові, але їх часто згадують.

Наприклад:

• перша група: активність, лідерство, бажання діяти;
• друга група: спокій, турбота, готовність до компромісів.

Ідея така, що ці риси можуть доповнювати одна одну. Один веде вперед, інший "гасить пожежі" у стосунках.

Але це, скоріше, узагальнення.

Інші варіанти поєднань

До речі, інші групи теж мають свої "характеристики" у популярних описах:

• третя група – творчість, незалежність;
• четверта – чутливість, інтуїція.

Звучить красиво. Але в реальному житті все трохи складніше. Бо навіть двоє людей з однаковою групою крові можуть бути повністю різними за характером.

Що кажуть психологи

Фахівці зосереджуються на іншому. І тут позиція доволі чітка.

Наприклад, дослідник стосунків Джон Готтман наголошує: не біологія визначає, чи будуть люди разом довго.

За його словами, важливі речі виглядають значно "приземленіше":

• уміння слухати;
• повага до партнера;
• здатність нормально вирішувати конфлікти.

І це, до речі, звучить логічно.

Подібну думку висловлює і клінічна психологиня Сьюзан Гейтлер. Вона говорить про те, що сумісність – це не про цифри в аналізі крові, а про:

• спільні цінності;
• емоційну зрілість;
• навички спілкування.

Тож що в підсумку

Групу крові можна розглядати як цікавий культурний феномен. Особливо якщо згадати, як активно це обговорюють у деяких країнах.

Але робити з цього головний критерій для вибору партнера – навряд чи варто. Бо стосунки – це все ж більше про людей, ніж про біологію.

Джерело: 5692.com.ua

У Верховній Раді з’явилась ініціатива, яка, м’яко кажучи, виглядає доволі амбітно. Мова про різке підвищення мінімальної пенсії – з нинішніх 2595 гривень до приблизно 7000–7500 вже у 2026 році.

Йдеться про проєкт постанови №15059. Документ підписали одразу кілька народних депутатів – Юлія Тимошенко, Валентин Наливайченко, Григорій Немира, Андрій Кожем’якін і Михайло Волинець. Вони пропонують звернутися до уряду з вимогою терміново переглянути бюджет.

Що саме пропонують змінити

Суть проста, хоча реалізація – не дуже. Депутати хочуть, щоб Кабмін підготував зміни до держбюджету на 2026 рік. І головне – підняв мінімальну пенсію до рівня реального прожиткового мінімуму.

Бо, як зазначають автори, нинішні цифри – це, по суті, "на папері". Вони не відповідають тому, скільки люди насправді витрачають на життя.

Чому нинішня пенсія викликає питання

У пояснювальній записці прямо сказано: 2595 гривень – це занижений показник. Причому штучно.

І тут виникає юридичний момент. Депутати посилаються на Конституцію, а саме на норму, яка забороняє звужувати права громадян. Тобто, якщо раніше держава декларувала певний рівень соціального захисту, то зменшувати його – не можна.

Але на практиці виходить інакше.

Бо якщо подивитись на витрати:

• їжа;
• ліки;
• комуналка.

то ці 2595 гривень виглядають, ну, дуже скромно.

Скільки "насправді" потрібно

Цікаво, що автори ініціативи наводять свої розрахунки. І там цифри вже зовсім інші.

Наприклад:

На початку 2026 року реальний прожитковий мінімум оцінюють у 6954 грн.

Далі, за прогнозами:

• II квартал – 7241 грн;
• III квартал – 7318 грн;
• IV квартал – 7590 грн.

Тобто, якщо говорити прямо, різниця майже втричі.

Саме тому пропонують підняти мінімальну пенсію хоча б до 7000–7500 гривень. Щоб люди могли закривати базові потреби, а не рахувати кожну копійку до кінця місяця.

Де взяти гроші

Окреме питання – фінансування. І тут автори теж пропонують кілька варіантів.

Серед них:

• скорочення витрат, які не є критичними під час війни;
• використання міжнародної допомоги;
• жорсткіший контроль за податками, особливо в тіньовому секторі та офшорах.

Тобто ідея така: ресурси є, питання в тому, як їх перерозподілити.

Чому це важливо не лише для пенсій

Є ще один момент, який не завжди одразу помітний. Мінімальна пенсія – це база для багатьох інших виплат.

Якщо вона низька, автоматично "просідають":

• доплати;
• надбавки;
• спеціальні соціальні виплати.

І виходить ефект доміно.

Хто має право на мінімальну пенсію

За законом, мінімальну пенсію за віком отримують:

• чоловіки зі стажем від 35 років;
• жінки зі стажем від 30 років.

Це базова норма. І, як зазначають автори ініціативи, її потрібно виконувати не формально, а по суті.

Саме це і є головною ідеєю проєкту №15059 – підтягнути реальні виплати до рівня, який дозволяє жити, а не виживати.

Джерело: 5692.com.ua

Ідея провести вибори в Україні вже цього року виглядає дедалі менш реалістичною. Принаймні таку думку, за інформацією журналістів британського видання The Times, висловлюють люди, дотичні до виборчого процесу. І справа тут не в бажанні чи небажанні – радше у складній сумі обставин, які не так просто вирішити "на коліні".

Безпека понад усе

Як не крути, головне питання – безпека. Провести голосування, коли над головою літають ракети чи дрони, м’яко кажучи, складно. Саме через це підготовка відповідного законопроєкту зависла – хоча його хотіли подати ще раніше.

Є кілька моментів, які гальмують процес:

• як гарантувати безпеку на дільницях;
• як не допустити втручання з боку РФ;
• як організувати голосування в умовах війни.

І це не дрібниці. Це, по суті, фундамент усього процесу.

Часу потрібно більше, ніж здається

У робочій групі, яка займається питанням виборів, говорять доволі прямо: навіть якщо бойові дії припиняться, одразу голосування ніхто не проведе.

Потрібно:

• завершення активної фази війни;
• зрозуміла ситуація з лінією фронту;
• зміни в законодавстві;
• і ще мінімум пів року на підготовку.

Тобто швидко не вийде. І, схоже, це визнають усі сторони.

Що кажуть у ЦВК

Заступник голови Центральної виборчої комісії Сергій Дубовик прямо зазначає: без завершення активних бойових дій говорити про вибори – це радше теорія, ніж реальність.

За його словами, після стабілізації ситуації знадобиться щонайменше шість місяців. І це за оптимістичного сценарію.

А якщо під час воєнного стану

Теоретично розглядається варіант проведення виборів навіть під час воєнного стану. Але тут виникає інше питання – як змінити Конституцію. Один із варіантів – через референдум.

Втім, самі ж учасники робочої групи не дуже підтримують цю ідею. Причина проста: ризики занадто високі.

Бо уявіть:

• атаки по дільницях;
• перебої зі зв’язком;
• паніка серед людей.

У такій атмосфері про нормальне волевиявлення говорити складно.

Обмеження, які теж грають роль

Є ще один нюанс, про який часто забувають. Вибори – це не лише день голосування. Це ще й кампанія.

А тут виникають проблеми:

• обмеження пересування;
• контроль інформаційного простору;
• складнощі з доступом до медіа.

І виходить, що повноцінної конкуренції може просто не бути.

Електронне голосування – не панацея

Можливо, хтось подумає: а чому б не зробити все онлайн?

Але і тут не все так гладко. Опозиція, наприклад, ставиться до цього варіанту доволі скептично. Є побоювання щодо:

• можливих фальсифікацій;
• відсутності прозорого контролю;
• кіберзагроз.

Тобто питання довіри ніхто не скасовував.

Тиск партнерів і міжнародний досвід

Цікаво, що робочу групу створили не на порожньому місці – певний поштовх дали західні партнери, зокрема США. Вони, до речі, проводять паралелі з виборами в Америці під час Громадянської війни 1864 року.

Але українська сторона вважає таке порівняння не зовсім доречним. Бо сучасна війна – це не лише фронт, а ще:

• ракети;
• кібератаки;
• інформаційні операції.

І це зовсім інший рівень загроз.

Мільйони виборців поза системою

Окрема історія – організація голосування для тих, хто:

• виїхав за кордон;
• живе на окупованих територіях;
• служить на фронті.

Мова йде про мільйони людей. І як забезпечити їхнє право голосу – питання без простої відповіді.

До речі, серед можливих рішень розглядають досвід Польщі. Там активно використовують попередню реєстрацію та організовують голосування у громадських просторах за кордоном. Можливо, щось подібне спробують і в Україні.

Джерело: 5692.com.ua

Українська делегація провела перший раунд переговорів із представниками США – зустріч відбулася у Флориді. Це лише початок, але вже зараз зрозуміло: сторони намагаються не просто поговорити, а рухатися до конкретики.

Головна ідея цих консультацій – узгодити позиції, щоб далі не ходити по колу, а перейти до реальних рішень. Принаймні так це виглядає з офіційних повідомлень.

Що кажуть після зустрічі

Про підсумки першого дня розповів Рустем Умєров. Інформацію він оприлюднив у своєму Telegram.

За його словами, основний акцент зробили саме на тому, щоб "звірити годинники" – тобто зрозуміти, як обидві сторони бачать подальший переговорний процес.

Він також зазначив:

За підсумками першого дня зустрічі доповіли Президенту України Володимиру Зеленському. Дякуємо Сполученим Штатам за залученість і послідовну роботу для просування процесу.

Хто був за столом переговорів

Склад делегацій доволі показовий – з обох боків були люди, які реально впливають на рішення.

З української сторони:

• Рустем Умєров;
• Кирило Буданов;
• Давид Арахамія;
• Сергій Кислиця.

З американської:

• Стів Віткофф;
• Джаред Кушнер;
• Джош Грюнбаум;
• Кріс Карран.

Тобто формат – максимально серйозний, без "прохідних" учасників.

Про що говорили

Основні теми – безпека і політика. Але якщо трохи спростити, мова йде про те, як рухатися далі і що робити, щоб переговори не залишались лише словами.

Сторони, судячи з усього, намагаються знайти спільну логіку дій. Бо без цього будь-які домовленості зависають у повітрі.

Це тільки початок

Переговори не завершені. Делегації продовжать роботу вже сьогодні.

І тут важливий момент: подібні зустрічі рідко дають миттєвий результат. Це скоріше процес, де кожен етап – як ще один крок, іноді маленький, але потрібний.

Що кажуть у Москві

Паралельно з’явилися заяви з Кремля. Там розраховують, що переговори можуть повернутися до тристороннього формату найближчим часом.

Паузу в діалозі російська сторона називає "тимчасовою". Хоча, якщо дивитись на ситуацію ширше, все виглядає значно складніше.

Джерело: 5692.com.ua