Опитування НБУ щодо того, на що вистачає грошей в українців, показало: порівняно з 2021-м бідних цього року стало значно більше. Водночас зросла частка багатих, і цей феномен має логічне пояснення.
За два роки кількість українців, які економлять навіть на їжі, зросла більш ніж удвічі, а кількість тих, хто може собі дозволити будь-які покупки, – майже в 3,5 раза. Чи говорять такі результати про зростання бідності, що відбувається з доходами громадян, та й узагалі: чи можна визначати рівень бідності за опитуваннями? Фокус разом з економістами розбирався, про що насправді говорять цифри Нацбанку.
Бідних ще більше: на харчуванні економить кожен четвертий
У своєму останньому Інфляційному звіті НБУ запевняє, що доходи українців зростають завдяки бюджетній підтримці та пожвавленню економіки, а фінансовий стан домогосподарств поступово поліпшується. Однак дані самооцінки фінансового становища родин у ІІІ кварталі 2021 – 2023 років, які наведені в цьому ж звіті, кажуть, що про поліпшення звітувати зарано.
За даними опитування регулятора, якщо 2021-го на харчуванні заощаджували 12,2% українців, то 2022-го – 19,9%, а 2023-го – уже 26,2%, тобто понад чверть громадян. Частка тих, кому вистачає на продукти, а на одяг і взуття потрібно заощадити або позичити, спочатку зростала, потім зменшувалася, але за підсумками за два роки не змінилася.
Водночас значно зросла частка багатих, тобто тих, хто може собі дозволити будь-які покупки, – з 0,5% до 1,7%. Також майже втричі збільшилася кількість громадян, які можуть собі дозволити їжу, одяг, взуття, дрібну та габаритну техніку.
На перший погляд, це здається парадоксальним, проте економісти кажуть, що все цілком закономірно.
Перерозподіл статків: середній клас перетворюється на бідних
Аналітик Аналітичного центру "Об'єднана Україна" Олексій Кущ пояснює: такі дані свідчать про те, що механізм розподілу національного доходу став ще більш несправедливим. В умовах, коли потоки зовнішньої фінансової допомоги в розмірі близько 40 млрд доларів на рік контролюються багатими, не дивно, що вони стають ще багатшими. І багатшими стають ті, хто живуть поруч із ними.
Наразі на харчуванні економлять 26,2% українців, тобто понад чверть громадян.
"Що сильніша поляризація суспільства, то серйозніше соціальне розшарування, то більше відчаю на одному полюсі й більше надмірностей і незаслужених доходів на іншому, – зазначив експерт у розмові з Фокусом. – В умовах, коли національні багатства створюються не працюючою економікою, а фінансовими потоками міжнародної допомоги, роль середнього класу стає мінімальною. Відбувається формування "соціальних ядер" на двох полюсах, і цей процес стосується обслуги верхнього ешелону. До людей, що обертаються навколо "багатого ядра", також потроху просочується багатство. А відбувається це за рахунок середнього класу, який пропускається через соціальну м'ясорубку і в таких умовах поповнює лави бідних".
Директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин погоджується: середній клас поступово зникає, основна маса пішла в бідність. "Середній клас – це люди з досить хорошим рівнем заробітної плати: наймані працівники, самозайняті, представники дрібного і середнього бізнесу – словом, люди, які є основними платниками податків. Повномасштабна війна найболючіше вдарила по них. Мінус 5 млн робочих місць – це удар саме по середньому класу".
Серед причин швидкого зростання бідності в Україні експерти також називають падіння реальних доходів. Лише з лютого по грудень 2022-го вони впали на 21%. І це теж дає змогу припустити, що з найбільшими фінансовими викликами зіткнувся саме середній клас, адже на бідних і багатих принаймні зовні економічні зміни впливають дуже умовно. Напевно, мільярдеру невесело перетворюватися на мільйонера, але голодувати він не буде. Що стосується малозабезпечених, то тут багаторічна звичка виживати за будь-яких умов творить дива. А ось середній клас в Україні опинився біля розбитого корита. Раптом виявилося, що накопичена фінансова подушка не рятує, і заначки проїдаються дуже швидко.
Одна з головних причин швидкого зростання бідності в Україні – падіння реальних доходів.
Бідність і багатство: не тільки доходи, а й відчуття
Під час обговорення опитування з експертами виникло резонне запитання: а чи можна взагалі довіряти подібним дослідженням, адже люди могли говорити напівправду?
За словами Олексія Куща, якщо раніше опитування НБУ грішили помилками і спробами підтягнути результати під "правильні висновки", то сьогодні сумніватися в їхніх результатах підстав немає. Останнім часом такі дослідження Нацбанку показують високу якість, збігаючись як з експертними оцінками, так і з особистими спостереженнями, каже Олексій Кущ. До того ж опитування не йде у форматах запитань "ви бідний чи небідний?", коли одні починають прибіднятися, а інші вдавати, що вони багаті. Запитання стосуються тих чи інших покупок, і в таких випадках люди зазвичай відповідають більш-менш правдиво.
"Опитування справді є найкращим способом визначити витрати, зокрема, на продукти, – зазначив Олег Пендзин у коментарі Фокусу. – До війни в Україні такі витрати становили 42%, зараз – понад 50%. Водночас у Європі продуктові витрати не перевищують 12-15%. І це визначає якість життя. Адже що більше людина витрачає на їжу, то менше в неї залишається на подорожі, книжки, театри тощо. Для порівняння: тоді як на подорожі та готелі європейці витрачають близько 10%, українці – менше 1%. На культуру жителі Європи спрямовують 5-12% за різними категоріями, у нас – менше 1%".
Олексій Кущ додає: поняття бідності та багатства пов'язані не лише з доходами, а й з освітою, культурним та освітнім цензом, наявністю власного житла, самовідчуттями.
На думку експертів, бідність і багатство визначаються синтезом доходів, психології та реальних відчуттів.
"Я б сказав, що бідність і багатство визначаються синтезом доходів, психології та реальних відчуттів, – каже Кущ. – Наприклад, високоосвічена людина з величезною бібліотекою не почуватиметься бідною навіть за зарплати 15 тис. грн. Водночас людина, яка заробляє 2000 доларів на місяць, але при цьому все спускає на розваги і навіть не має власного житла, навряд чи може вважатися багатою – принаймні в нашій країні".
Експерт нагадує, що є ще специфіка по країнах. Скажімо, у Німеччині в порядку речей не мати власного житла і все життя орендувати квартири та будинки. Але рівень доходів у цій країні дає змогу жити і практично ні в чому собі не відмовляти. В Україні все навпаки: більшість українців мають дорогі активи – квартири, дачі, земельні ділянки, – але вони бідні з точки зору поточних доходів.
Джерело: 5692.com.ua

У Верховній Раді України зареєстрували нову ініціативу, яка може вирішити проблеми боєздатності та ротації українських військових. Законопроєкт №10209, зокрема, пропонує мобілізувати досвідчених правоохоронців для тимчасової служби в Збройних силах.
У чому суть законопроєкту
Ініціатором цього законопроєкту є депутат фракції "Слуга народу" Георгій Мазурашу. Основна ідея полягає в залученні до Збройних сил правоохоронців, які мають досвід роботи з вогнепальною зброєю. Аргументом на користь ініціативи є підвищення боєздатності військ та можливість забезпечити ротацію для тих, хто вже тривалий час служить без відпочинку.
Проєкт закону передбачає декілька ключових змін у законодавстві, що стосується мобілізації:

залучення до роботи з відновлення інфраструктури громадян у запасі, які не зайняті основною діяльністю;
мобілізацію осіб, які мають досвід роботи в державних структурах з вогнепальною зброєю;
обов'язкове повідомлення посадових осіб про зміну місця проживання протягом трьох робочих днів;
скасування обмежень за віком для служби в умовах воєнного стану за бажанням військовослужбовця;
направлення частини правоохоронців у розпорядження Збройних сил для ротації та підтримки мобілізованих військовослужбовців.

Наразі законопроєкт перебуває на розгляді комітету Верховної Ради з національної безпеки, оборони та розвідки. Подальші кроки та долю ініціативи визначить рішення комітету та підтримка у парламенті.
Джерело: 5692.com.ua

В Ужгороді водія автобуса, який привіз на змагання групу дітей із Вінниці, посеред ночі забрали до ТЦК. Чоловікові не дали можливості відвезти дітей додому, і після ВЛК відправили до навчальної частини в Рівненську область. Фокус з'ясував, що робити, якщо мобілізують силою.
40-річного водія автобуса Михайла Поліщука, який у вихідні привіз групу дітей з Вінниці на спортивні змагання, посеред ночі забрали з готелю до військкомату, а на ранок – до навчальної частини у Рівненську область. На спроби чоловіка пояснити співробітникам Закарпатського ОТЦК і СП, що він – єдиний, хто може відвезти групу спортсменів додому, відповіли – "діти почекають". Історію розповів журналіст Віталій Павловський.
"Він слізно просив після насильницького проходження комісії видати йому повістку на відправку саме через 3-4 дні, щоб закінчити своє завдання з перевезення дітей. Він говорив, що єдиний водій і відповідає за частину збірної України з тхеквондо. Йому було відмовлено", – повідомив Павловський.
За словами журналіста, співробітники ВТЦК і СП забрали чоловіка прямо з готелю близько другої ночі. Разом із водієм були ще кілька військовозобов'язаних. Деякі з них намагалися сперечатися зі співробітниками ТЦК. У відповідь до них застосували "фізичний спосіб перевиховання", а саме – "прикладом у груди".
"Відмовитися підписувати запропоновані папери було неможливо", – додав Павловський.
Після того, як справу взяв під контроль голова Вінницької ОДА Сергій Борзов, перевізник у Вінниці підготував нового водія, який міг би повернути дітей додому тим самим транспортом. Однак і тут виникли труднощі – ключі від автобуса були у військкоматі, а колеги Поліщука після нічного інциденту не хотіли зайвий раз потрапляти на очі співробітникам Закарпатського ОТЦК. Дітей врятувала дівчина Юліана з Маріуполя, яка проживає в Ужгороді. Вона забрала ключі, після чого діти змогли повернутися до Вінниці з новим водієм.
На історію Михайла Поліщука відгукнулися десятки людей. За словами Павловського, чимало тих, хто зіткнувся з такими ж методами мобілізації з боку воєнкомів.
У Закарпатському ОТЦК і СП повідомили, що у своїй роботі їхні співробітники керуються виключно чинним законодавством.
Завдання ТЦК – вручити бойову повістку
У воєнний час кожен військовозобов'язаний має стояти на обліку за місцем реєстрації – це загальне для всіх правило, каже Фокусу військовий юрист Олег Леонтьєв. Якщо людина змінює місце проживання, то протягом семи днів має повідомити про це районний ТЦК і СП і стати на облік у новому місці.
Наприкінці минулого року Кабінет міністрів України ухвалив постанову, згідно з якою повістки можуть видавати співробітники будь-якого ТЦК і СП, незалежно від місця проживання військовозобов'язаного.
"Це дикість, але я не раз стикався з подібними випадками. Нещодавно чоловіка затримали в Червонограді Львівської області та відправили в ТЦК. Він стояв на обліку в Радехові, куди мав з'явитися у 20-х числах, і навіть знав, у яку військову частину його направлять. Але коли приїхав у справах до Червонограда, його затримали місцеві співробітники ТЦК і СП, привезли до військкомату і змусили проходити ВЛК. Чоловік намагався пояснити, що вже пройшов комісію у своєму військкоматі, але йому відповіли – не хвилює. Де спіймали – там і з'їли. Питання вдалося вирішити на рівні військкоматів, оскільки у чоловіка був номер телефону його ТЦК", – розповідає Фокусу Леонтьєв.
Щоб уникнути конфліктів зі співробітниками ТЦК, військовозобов'язаним рекомендують мати при собі військово-облікові документи. У тому числі ті, які дають право на відстрочку. А також знати контактні телефони районного ТЦК і СП, де вони стоять на обліку і куди можна зателефонувати за потреби, якщо затримують в іншому регіоні.
"Якщо військовозобов'язаний пройшов ВЛК раніше, він може не погоджуватися робити це повторно. Будь-які маніпуляції зі здоров'ям людини можуть відбуватися тільки за письмовою згодою, якщо це відбувається з ініціативи третьої сторони. Немає згоди – немає ВВК", – додає Леонтьєв.
За словами адвоката юридичної компанії RIYAKO & PARTNERS Миколи Максимова, за наявності військово-облікових документів зі співробітниками ТЦК і СП найчастіше можна домовитися.
"У багатьох ТЦК така політика: якщо людина є ухильником, її не будуть випускати з військкомату, поки вона не погодиться пройти ВВК. За законом так діяти не можна. Силою змусити пройти комісію – теж не можна", – говорить Фокусу Максимов.
За словами адвоката, якщо людина відмовляється проходити комісію, співробітники ТЦК можуть спробувати притягнути її до кримінальної відповідальності за порушення правил військового обліку. Це можна зробити в тому випадку, якщо військовозобов'язаний неодноразово ігнорував направлення воєнкомів, а співробітники ТЦК і СП попереджали його про порушення.
"Якщо людину кілька разів попередили, умисна відмова від ВВК вважається порушенням правил військового обліку. Максимально за це загрожує штраф. На практиці представники ТЦК так не діють, бо їхнє головне завдання – вручити бойову повістку. Для них ідеальний сценарій – якщо військовозобов'язаний одразу пройшов ВВК і отримав бойову повістку. Була б їхня воля – вони за дві години б усе робили", – міркує Максимов.
Незаконно затримали
Якщо військовозобов'язаного незаконно утримують у ТЦК і СП, людина має право зв'язатися з рідними, а також звернутися за безоплатною правовою допомогою з проханням надати адвоката за рахунок держави.
"Якщо говорити про процедуру, адвокат має викликати слідчо-оперативну групу, повідомити, що військовозобов'язаного утримують у ТЦК і СП. Далі звернутися до суду на території, де розташований військкомат. Навіть посеред ночі можна викликати охорону, яка чергує цілодобово і попросити зв'язати з начальником канцелярії. Той зобов'язаний викликати чергового слідчого суддю. І далі адвокат має подати скаргу про незаконне утримання людини під вартою", – зазначає експерт.
На жаль, на ділі в невеликих райцентрах у суді немає нічної охорони, а черговий слідчий суддя перебуває за сотні кілометрів, що значно ускладнює захист військовозобов'язаних.
Нерідко представники ТЦК і СП забирають особисті речі військовозобов'язаних, зокрема телефони. За словами Леонтьєва, це незаконно, проте правоохоронці не завжди погоджуються реєструвати подібні випадки.
"Коли рідні військовозобов'язаного звертаються із заявою, що співробітники ТЦК забрали телефон, у відповідь ті – просто сміються", – каже адвокат.
Джерело: 5692.com.ua

Раз на чотири роки в календарі стається надзвичайна подія – високосний рік з додатковим днем, 29 лютого. Багато хто з опасінням ставиться до цього періоду, але чи є в ньому дійсно щось, чого варто боятися? Чи правда, що в 2024 році краще утриматися від одруження, нових справ і подорожей? Розповідаємо далі.
Чому високосний рік існує?
Високосний рік виникає через невідповідність григоріанського календаря Сонячній системі. Земля здійснює повний оберт навколо Сонця за 365 днів, 5 годин, 46 хвилин і 48 секунд. Щоб зберегти точність відліку часу, кожні чотири роки додається додатковий день.
Забобони та традиції високосного року
У народі існують прикмети та забобони, пов'язані з високосними роками. Наприклад, у східних слов'ян пов'язують високосний рік із святим Касьяном, який народився 29 лютого. У цей день, за повір'ям, не варто виходити з дому, оскільки це може призвести до негативних наслідків.
Заборони та забобони включають у себе також:

не розпочинати нові справи,
не купувати нове житло,
утриматися від подорожей і одруження.

Крім того, рекомендують не розголошувати свої плани на майбутній рік, щоб вони не зруйнувалися. Однак важливо відзначити, що ці вірування базуються на фольклорі та традиціях, а не на наукових фактах.
Позитивний підхід до високосного року
Незважаючи на забобони, багато людей вважають високосний рік часом для позитивних змін. Якщо думати про щасливі події та не боятися нового, високосний рік може принести не лише додатковий день, але і приємні сюрпризи.
Важливо зберегти розумне та об'єктивне ставлення до прикмет і вірувань, а також пам'ятати, що наше життя не обов'язково залежить від чисел у календарі. 
Джерело: 5692.com.ua