У Верховній Раді запустили перевірку одразу після того, як з’явилася інформація про можливе харчове отруєння серед народних депутатів. Новина швидко розлетілася кулуарами, бо ситуація, м’яко кажучи, нетипова: замість політичних баталій – санітарні питання.

Про це повідомила керівниця пресслужби парламенту Альона Матєєва. За її словами, наразі працюють фахівці санітарно-епідеміологічної служби.

Що кажуть офіційно

Як пояснила речниця, спеціалісти вже почали опитувати депутатів, щоб з’ясувати, що саме вони їли і де саме. Паралельно відбирають зразки продуктів для лабораторних аналізів. Тобто все виглядає максимально по процедурі, без імпровізацій.

Фахівці проводять опитування для встановлення обставин та переліку спожитих продуктів. Відібрані зразки передані на лабораторні дослідження, – зазначила Матєєва.

Яка версія розглядається

Попередньо йдеться про ймовірну ротавірусну або іншу гостру кишкову інфекцію. Остаточно говорити щось конкретне поки рано – результати аналізів ще не готові. Тобто наразі це більше припущення, ніж встановлений факт.

Як це вплинуло на роботу парламенту

До речі, історія має цілком практичні наслідки. На засіданні 12 лютого Верховна Рада фактично не змогла працювати – жодне питання так і не дійшло до розгляду. Причина банальна: не вистачило голосів.

За три спроби сигнального голосування максимум, що вдалося зібрати, – 204 голоси. А це, як відомо, нижче необхідного мінімуму.

Версія від депутатів

Деякі парламентарі відкрито говорять, що масова відсутність колег пов’язана саме з отруєнням. Народний депутат від "Слуги Народу" Олександр Маріковський заявив, що "в багатьох" проблеми зі здоров’ям почалися після відвідин парламентської їдальні 11 лютого.

З іншого боку, Ярослав Железняк додав, що частина депутатів на той момент перебувала у відрядженнях. Тобто причина зриву засідання, ймовірно, комплексна – і не лише через їдальню.

Джерело: 5692.com.ua

Кілька десятків народних депутатів дійсно отруїлися. Водночас у Верховній Раді заперечують, що це сталося в Буковелі. З посиланням на джерело у парламенті.Джерело у Верховній Раді підтвердило отруєння серед депутатів. На його слова, точно захворіли близько двох десятків депутатів."Висока температура, блювання. Може бути і вірус, тому що не всі їли в їдальні, деякі просто каву або воду брали. Може хтось із дитячого садка приніс ротавірус, а не з Буковеля", – розповів джерело.Сьогодні народний депутат Ярослав Железняк повідомив, що Верховна Рада достроково завершила пленарний тиждень і не проводитиме голосувань до 24 лютого. На його слова, у залі не вистачило голосів для прийняття рішень.Нардеп заявив, що причинами "порожньої" зали є перебування багатьох нардепів за кордоном, а також отруєння деяких з них. Він додав, що в роботі парламенту оголошено паузу.Верховна Рада працює над законопроєктом для виведення ринку оренди житла "із тіні" та впровадження прозорих правил роботи для ріелторів. Це необхідно для того, щоб захистити клієнтів від несумлінних посередників.Крім того, парламент ухвалив закон, який визначає нові правила обов'язкової евакуації населення із зон бойових дій. Документ передбачає окремі механізми евакуації дітей та інших вразливих категорій громадян.Також Верховна Рада ухвалила закон, який надає річну відстрочку від мобілізації для молоді, що відслужила за контрактом під час воєнного стану. За річну відстрочку від мобілізації для контрактників проголосували 243 народних депутати.

Рідна сестра бізнесмен Тимур Міндіч, який є фігурантом справи про корупцію в сфері енергетики, Тімура Міндіча – Любов Міндіч – протягом десяти років користувалася квартирою в центрі Москви, яка належить сімʼї генерала армії РФ і колишнього високопосадовця адміністрації президента Росії. Про це йдеться у спільному розслідуванні «Слідства.Інфо» та «Dnipro.media».Журналісти заявили про виявлення квартири в будинку на вулиці Малая Бронная, у районі Патріарших ставків російської столиці, якою протягом тривалого часу користувалася Любов Міндич.У розслідуванні зазначають, що чоловіком сестри Міндіча може бути російський бізнесмен Андрій Журавльов, з яким Любов має трьох спільних дітей з таким же прізвищем.Діти, як зʼясували журналісти, як і чоловік – громадяни РФ. Андрєй Журавльов на 70% володіє компанією «ЭКОБЕРЕНИЧЕ РУС» та має спільний бізнес із групою компаній «Регіон», яка співпрацює з російськими нафтовими гігантами, такими як «Роснефть» і «Тюменьнефтегаз».Журналісти вказують, що ще одним доказом того, що йдеться саме про сестру Міндіча є те, що електронна пошта жінки зустрічається в іншій злитій базі даних – і ця електронна пошта пов’язана з користувачем на ім’я Timur Mindich.Квартира, де, за даними розслідування, могла проживати Любов Міндіч, належить Єлєні Аброськіній, її чоловік – Микола – у 2000-х роках працював директором Федерального агентства спеціального будівництва Міноборони РФ, а згодом став першим заступником керівника Управління справами президента РФ – коли Володимир Путін знову став президентом. Микола Аброськін залишив цю посаду в грудні 2020 року.Журналісти намагалися отримати коментарі від власників квартири, Любові Міндич та її родини, однак відповіді на дзвінки й повідомлення не отримали. Тімур Міндіч у коментарі журналістам заявив, що його сестра не має майна в Росії та не веде там жодної діяльності. «Сестру давайте не чіпати. Вона ж моя сестра», – сказав Міндіч у коментарі журналісту Михайлу Ткачу.10 листопада 2025 року НАБУ заявило про викриття діяльності злочинної організації, основним напрямком роботи якої було «систематичне отримання неправомірної вигоди від контрагентів «Енергоатому» у розмірі від 10% до 15% від вартості контрактів».У цій справі повідомили про підозру вісьмом особам. Серед підозрюваних є бізнесмен, співзасновник студії «Квартал-95» Тимур Міндіч (на плівках НАБУ кодове ім’я «Карлсон»).Тимур Міндіч в коментарі «Українській правді» заявив, що не має наміру повертатись в Україну, а звинувачення проти себе вважає «маніпуляціями».Copyright © 2026 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

За інформацією Генштабу, під ударом опинився великий арсенал у Волгоградській області. Мова йде про об’єкт, де зберігалися ракети, боєприпаси та вибухові речовини для потреб російської армії. Фактично це один із ключових складів Головного ракетно-артилерійського управління міноборони рф.

Після атаки, як повідомляють військові, на об’єкті пролунали потужні вибухи, а далі почалася вторинна детонація. Це коли боєприпаси вибухають вже не від удару, а один за одним, ніби доміно. Ситуація виглядала так, що склад почав "горіти зсередини", і зупинити цей процес швидко було майже нереально.

Удар по військовій промисловості

Крім складів, постраждало й підприємство "Мічуринський завод Прогрес" у Тамбовській області. Це завод, який виготовляє обладнання для авіаційних і ракетних систем – не зовсім пересічна фабрика, якщо говорити прямо.

На території підприємства спалахнула пожежа. І хоча деталей поки небагато, сам факт ураження такого об’єкта говорить про удар не лише по складах, а й по виробничому ланцюгу.

Запорізький напрямок

До речі, не обійшлося й без тимчасово окупованих територій. У Запорізькій області також зафіксували ураження ворожих складів боєприпасів. Тобто робота велася одразу по кількох напрямках, не точково, а системно.

Попередні атаки: нафтопереробка

Окремо у Генштабі нагадали про попередній удар по Волгоградському нафтопереробному заводу. Там, за офіційними даними, серйозно пошкоджено установку первинної переробки нафти та частину критичної інфраструктури.

Фактично це означає проблеми не лише з пальним, а й з усім ланцюгом постачання – від техніки до логістики. А без цього, як відомо, війна довго не воюється.

Джерело: 5692.com.ua

Робочі чати давно перестали бути лише про роботу. Повідомлення летять у вихідні, пізно ввечері, під час відпустки, а іноді й у моменти, коли світла немає, а інтернет тримається на чесному слові. Онлайн-формат став нормою, але разом із ним зникли й чіткі межі між "я на роботі" і "я вже не на роботі". І ось тут виникає просте, але болюче питання: чи зобов’язаний працівник бути на зв’язку постійно.

Що пропонують змінити в законі

У проєкті нового Цивільного кодексу з’являється нове поняття – право на інформаційний спокій. Воно означає, що людина може не відповідати на робочі повідомлення та дзвінки у неробочий час: у вихідні, свята, під час відпустки або після завершення робочого дня.

Ключовий момент – за таку "тишу" не можна карати. Тобто ігнорування месенджерів не має бути підставою для доган, зменшення зарплати, позбавлення премій чи, тим більше, звільнення.

Коли спокій все ж можуть порушити

З іншого боку, право на інформаційний спокій не є абсолютним. Воно не діє у ситуаціях, коли йдеться про:

• загрозу національній безпеці;
• ризики для життя та здоров’я людей;
• аварії, надзвичайні ситуації, громадський порядок.

Фактично це означає, що медики, рятувальники, поліція, військові навряд чи зможуть повністю "вимкнути телефон". Їхня робота за своєю природою не вкладається у стандартний графік.

А що з нинішніми правилами

Чинне законодавство теж частково захищає приватний простір. Наприклад, стаття 301 Цивільного кодексу говорить, що людина сама визначає межі свого особистого життя. Але ці норми писалися ще до епохи нескінченних чатів і Zoom-дзвінків, тому вони більше про принцип, ніж про реальні механізми.

Також у КЗпП є поняття "період відключення" для дистанційних працівників. У цей час людина має право не виходити на зв’язок із роботодавцем. Проблема в тому, що ця норма стосується лише тих, хто офіційно працює дистанційно. Для офісних працівників вона майже не працює.

Де криється головна лазівка

У новому проєкті є важливе застереження: право на інформаційний спокій може не діяти, якщо інше прямо прописано в трудовому договорі. І тут виникає ризик. Роботодавці можуть почати масово додавати пункт про обов’язкову доступність у неробочий час.

Тобто формально право є, але на практиці його легко обійти одним рядком у контракті. І замість реального захисту можна отримати нову "норму" – бути на зв’язку завжди, тільки вже законно.

Джерело: 5692.com.ua

Обидва фрукти, апельсини та клементини (це такий собі гібрид апельсина і мандарина), багаті на вітамін С і купу інших корисностей. Здається, ми всі знаємо, що цитрусові корисні, але цікаво подивитися на цифри.

За даними Офісу харчових добавок Національного інституту охорони здоров’я США, дорослій жінці щодня потрібно близько 75 мг вітаміну С, чоловікам – 90 мг. Якщо взяти середній апельсин вагою 140 г, він містить 82,7 мг вітаміну С – тобто покриває майже всю добову норму.

Що ще приховано всередині апельсина

Але справа не тільки в цифрах. Апельсини мають крутезну комбінацію корисностей: клітковину, магній, кальцій, фосфор, калій і навіть флавоноїди – такі антиоксиданти, які реально допомагають боротися з окислювальним стресом. Це як маленький щит для організму.

Клементини: маленькі, але теж потужні

Клементини теж не відстають: там і клітковина, і мікроелементи, і холін, і антиоксиданти. І смак у них, чесно, просто кайф – солодкі, без того терпкуватого присмаку апельсинів.

Ще один нюанс – засвоєння. Клементини здаються легшими для шлунка. А от апельсинів потрібно з’їсти менше, бо вони більші, один великий фрукт може замінити пару дрібних. Тут вже питання зручності і настрою:

• хочеться швидко перекусити – клементини;
• хочеться "ситно" і поживно – апельсин.

Що варто знати про вибір

До речі, цікаво, що ці фрукти по-різному "грають" на смакових рецепторах. Клементини ніжніші, солодші, їх легко чистити. Апельсини трохи терпкіші, ароматніші – і якщо чесно, іноді хочеться саме їх, щоб відчути цитрусовий "вибух" смаку. Вибір залежить не тільки від вітамінів, а й від настрою, звички і навіть настрою шлунка.

Джерело: 5692.com.ua

Офіс генпрокурора призначив службове розслідування щодо трьох прокурорів, родичі яких інвестували в один з найдорожчих апарт-комплексів Буковеля Glacier Premium Apartments, про що раніше повідомляли журналісти Bihus.Info. Про це йдеться у заяві Офісу генерального прокурора.За даними журналістів-розслідувачів, комплекс позиціонується як преміальний: на старті продажів вартість квадратного метра починалася від 4 тисяч доларів. Зараз усі апартаменти від забудовника розпродані, і придбати їх можна лише на вторинному ринку.Незважаючи на високу вартість, апартаменти змогли придбати члени сімей багатьох чиновників. Зокрема, журналісти виявили серед власників родичів одразу трьох прокурорів: начальника управління Волинської обласної прокуратури Олександра Синюка, прокурора Вінницької обласної прокуратури Олега Михайлини та керівника Лівобережної окружної прокуратури Дніпра Олександра Чечитака.Зазначені придбання можуть не відповідати рівню доходів, відображених у деклараціях, що потребує перевірки в рамках чинного законодавства, зазначили в Офісі генпрокурора.Крім цього, там повідомили про початок службового розслідування щодо Синюка, Михайлини та Чечитака. Службове розслідування проводиться відповідно до статті 9 Закону України «Про прокуратуру» та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань щодо прокурорів.

11 лютого Верховна Рада підтримала у другому читанні законопроєкт №14144, яким офіційно закріпила щоденну загальнонаціональну хвилину мовчання. Відтепер це не просто традиція чи добра ініціатива окремих міст, а вже чітка норма, записана в законі. За документ проголосували 260 депутатів, тобто рішення пройшло без особливих сюрпризів.

Ідея, загалом, не нова – багато хто й так зупинявся о 9-й, особливо у великих містах. Але тепер це має стати спільною практикою для всієї країни, а не "хто хоче – той робить".

О котрій і що саме буде відбуватися

Тепер щодня рівно о 9:00 про початок хвилини мовчання мають повідомляти державні й приватні медіа, а також системи цивільного захисту. Тобто це може бути сигнал у гучномовцях, оголошення по радіо чи телебаченню, іноді навіть у міських системах оповіщення.

Місцева влада теж не залишається осторонь – вона повинна інформувати людей безпосередньо на вулицях, у держустановах, на підприємствах. Виходить така собі загальнонаціональна пауза. Хтось у цей момент стоїть на зупинці, хтось у кабінеті, хтось у магазині з кавою в руках – і всі на хвилину зупиняються. Принаймні в теорії.

Кого саме вшановують цією хвилиною

Хвилина мовчання присвячена пам’яті:

• військових і добровольців;
• медиків та рятувальників;
• журналістів і волонтерів;
• мирних жителів, які загинули через війну.

Тобто мова не лише про фронт у прямому сенсі. Тут і про тих, хто рятував, писав, допомагав, просто жив і опинився не в тому місці й не в той час. Фактично це про всіх, кого війна забрала з нашого звичного життя.

І, що важливо, без поділу на "важливіші" чи "менш важливі" втрати.

Окремий акцент – на Голодомор

У законі є ще один важливий момент. Щороку в четверту суботу листопада о 16:00 передбачена хвилина мовчання на вшанування жертв Голодомору. У цей самий час проходитиме акція "Запали свічку".

Тобто держава намагається зв’язати пам’ять про нинішню війну з пам’яттю про історичні трагедії. Не як окремі дати в календарі, а як частину одного великого досвіду – втрат, які формують країну, навіть якщо це звучить трохи пафосно.

Хто за все це відповідає

Технічні деталі – як саме подавати сигнал, хто і де вмикає оповіщення – визначатиме Кабінет Міністрів. А рекомендації щодо формату, змісту й символіки затверджуватиме Український інститут національної пам’яті.

Фактично маємо таку схему: уряд відповідає за механіку, інститути – за сенс. Хто що має робити в школах, держорганах, лікарнях, на підприємствах – це теж буде прописано окремо.

Коли все це почне діяти

Закон набирає чинності з дня, наступного після його офіційної публікації. Без відстрочок і довгих перехідних періодів.

І після цього щоденна хвилина мовчання стає не жестом доброї волі, а загальною нормою для всієї країни. Навіть якщо хтось спочатку сприйматиме це як формальність – з часом, ймовірно, воно вбудується в повсякденний ритм, як ранкові новини чи повітряні тривоги.

Джерело: 5692.com.ua

Зима знову нагадує про себе не лише холодом, а й постійними змінами в навчальному процесі. Морози, негода, перебої зі світлом – і от уже в багатьох містах школи переводять дітей на дистанційку. Для безпеки це, звісно, логічно. Але для батьків, які працюють повний день, ситуація виглядає трохи складніше, ніж у новинах.

Особливо це відчувається в сім’ях, де діти ще малі – до 14 років. Формально вони навчаються, але фактично сидять удома самі. А батьки в цей час мають бути на роботі, ніби нічого не сталося. І тут починається класичне українське питання: а як це взагалі вирішується по закону.

Що передбачено в законі, якщо без зайвої бюрократії

Як пояснюють у профспілці працівників авіабудування та машинобудування, в українському законодавстві така ситуація вже прописана. Не ідеально, але механізм є.

У Кодексі законів про працю, а саме в частині 14 статті 60-2, зазначено: якщо дитина до 14 років навчається онлайн на підставі офіційного рішення школи, один із батьків має право перейти на дистанційну роботу.

Ключове слово тут – "може". Тобто це не автоматично і не за замовчуванням. Потрібна згода роботодавця. Без цього – ніяк.

Як це працює на практиці, а не на папері

Формально схема виглядає так:

• батьки домовляються з роботодавцем про тимчасову дистанційну роботу;
• оформлюється наказ або розпорядження;
• працівник офіційно працює з дому, не порушуючи трудових правил.

Фактично це означає, що можна легально сидіти вдома з дитиною, поки вона навчається онлайн, і при цьому не брати відпустку, не писати заяви "за власний рахунок" і не вигадувати історії про лікарняні.

Але є нюанс, про який часто забувають: роботодавець має погодитися. Закон дає право домовлятися, але не змушує керівника автоматично переводити всіх на дистанційку.

Що варто мати під рукою, щоб не було зайвих питань

Фахівці радять не діяти на емоціях, а підготуватися. Наприклад, мати документ зі школи, де чітко вказано, що дитина переведена на онлайн-навчання. Це може бути наказ, довідка або офіційне повідомлення від навчального закладу.

У реальному житті це часто виглядає так: показали документ, пояснили ситуацію, домовилися на тиждень-два дистанційної роботи. Без скандалів і без зайвих нервів. Хоча, звісно, багато залежить від роботодавця і специфіки самої роботи.

Бо одне діло – офіс чи ІТ, а зовсім інше – виробництво або сфера послуг, де "працювати з дому" звучить трохи як фантастика.

Джерело: 5692.com.ua

У Києві внаслідок російської комбінованої ракетно-дронової атаки вночі у четвер, 12 лютого, ще майже 2600 багатоповерхівок залишилися без тепла. Про це інформує міський голова Києва Віталій Кличко.За його словами, внаслідок пошкодження обʼєктів критичної інфраструктури, у які цілили росіяни, без тепла залишилися багатоповерхівки як на лівому, так і на правому берегах столиці, зокрема в Деснянському, Дніпровському, Печерському та Соломʼянському районах.Комунальники вже працюють над відновленням теплопостачання в ці будинки.Як нагадав міський голова, понад 1100 багатоповерхівок у Деснянському та Дарницькому районах після минулих обстрілів теж перебувають без тепла. Туди через критичні пошкодження Дарницької ТЕЦ подати теплоносій неможливо.Нагадаємо, у Києві госпіталізували двох людей, поранених внаслідок комбінованої російської атаки вночі 12 лютого.