Коаліція Філатова у Дніпровській міськраді, яка складається переважно з депутатів від «Пропозиції» і ОПЗЖ, не проголосувала за виділення 1,4 млрд грн вільних коштів із резервного фонду для ЗСУ на черговій сесії міськради. Вони відмовилися навіть включити до порядку денного сесії відповідний проект рішення фракцій «Громадська сила» і «Слуга народу».

Про це у Telegram-каналі «Громадської сили» розповів лідер об'єднання, політик, меценат та громадський діяч Загід Краснов.

Обурення рішенням Філатова висловили й інші відомі політичні діячі та активісти. Зокрема,Тимофій Потеряйло (“Кучер”) вважає, такі дії міського голови “повним відривом від реальності”:

“Оце вже навіть не смішно, це якась відверта зневага до ЗСУ…

Під час повномасштабної війни, коли міста живуть під постійною загрозою ударів, коли кожна гривня може врятувати життя він просто «відмовився розглядати»?

Це вже не про помилку в пріоритетах, це про повний відрив від реальності”, – відреагував Тимофій у своєму Telegram-каналі.

Відомий активіст, інфлюєнсер та блогер Ігор Лаченков (“Лачен”) саркастично додав, що дійсно зараз краще зробити новий сквер, ніж вкладатись у мобільні групи”:

“Філатов відмовився розглядати питання виділення 1,4 мільярда грн із резервного фонду бюджету міста на ЗСУ.Ну так, нащо зараз це, краще сквер зробити новий або закупити б/у трамваї.
Поки місто під постійним обстрілом ворожих бпла, нащо вкладатись у перехоплювачі та мобільні групи?”.

Війна триває, щодня гинуть люди, але деякі політики, схоже, почали про це забувати…

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Шахрайським шляхом заволодів понад мільйоном гривень: поліція м. Кривий Ріг скерувала до суду обвинувальний акт;

Криворізькі поліцейські затримали підозрюваного у нанесенні смертельних тілесних ушкоджень односельцю;

У Дніпрі п’яна водійка Honda протаранила відбійник та паркан.

Більше новин на REPORTER.ua

Україна, схоже, вирішила серйозніше зайнятися Африканським континентом. І не точково, а вже системно – з планом, баченням і конкретними кроками.

Про це говорив Кирило Буданов під час міжвідомчої наради, де обговорювали, як саме розширити присутність України в Африці.

Що саме планують змінити

Йдеться про першу в історії України спробу вибудувати цілісну стратегію роботи з африканськими країнами. Тобто не окремі контакти чи поїздки, а більш широкий підхід.

Ідея проста, але амбітна – Україна хоче не просто "бути присутньою", а реально впливати на процеси в цьому регіоні.

Що сказав Буданов

Під час наради прозвучала доволі показова заява:

Уперше Україна поставила перед собою мету комплексно впливати на ситуацію на Африканському континенті та захищати український інтерес у цій частині світу. Україна має підтверджувати свій статус конкурентного та впливового геополітичного гравця, відстоювати власну суб'єктність по всьому світу й таким чином просувати власні економічні, безпекові та інші інтереси в будь-якій точці планети.

Фактично це про ширше бачення ролі країни – не лише в Європі, а значно далі.

Роль МЗС і стратегічне бачення

Окремо на зустрічі представили напрацювання Міністерства закордонних справ. Там уже окреслили, як саме Україна може будувати відносини з державами Африки.

І тут, до речі, не тільки дипломатія. Мова йде і про економіку, і про безпеку, і навіть про конкуренцію за вплив.

На кого робитимуть ставку

Під час обговорення визначили так звані пріоритетні напрямки:

• країни регіону Магрибу;
• держави Підсахарської Африки.

Також говорили про співпрацю з:

• міжнародними організаціями;
• регіональними об’єднаннями;
• фінансовими інституціями.

Бо без цього, як показує практика, закріпитися на нових ринках складно.

Якщо дивитися ширше, інтерес до Африки зараз мають багато держав. Ресурси, ринки, політичний вплив – усе це там активно перерозподіляється.

І Україна, схоже, не хоче залишатися осторонь цього процесу.

Джерело: 5692.com.ua

Правоохоронці викрили схему розтрати коштів держбюджету в особливо великих розмірах у Київському університеті культури. Про це, з посиланням на СБУ, Офісу генпрокурора та джерела у правоохоронних органах.Джерела видання розповіли, що сьогодні, 27 березня, з обшуками прийшли до колишнього ректора Київського національного університету культури і мистецтв Михайла Поплавського.У межах досудового розслідування було проведено понад 20 обшуків за місцями проживання причетних осіб, а також у приміщеннях Київського університету культури.Під час слідчих дій вилучено мобільні телефони, жорсткі диски та печатки підприємств, які можуть містити докази протиправної діяльності.Що відомо про причину обшуківЗгідно з даними слідства, посадовці Київського університету культури у змові з посадовцями Міносвіти організували схему заволодіння коштами держбюджету, виділеними для підготовки кадрів закладами вищої освіти."Йдеться про фінансування за бюджетною програмою "Підготовка кадрів закладами вищої освіти та забезпечення діяльності їх баз практики". Упродовж 2022-2023 років у межах цієї програми з державного бюджету зазначеному навчальному закладу було спрямовано близько 760 млн гривень", – йдеться у заяві Офісу генпрокурора.Правоохоронці з'ясували, що підставою для визначення обсягу фінансування були дані про кількість здобувачів вищої освіти, наукових здобувачів, а також штатний розпис закладу.Слідство вважає, що до офіційних документів могли вноситися недостовірні відомості щодо контингенту студентів і науково-педагогічних працівників. Це дозволяло безпідставно збільшувати обсяги фінансування.Шкода в особливо великих розмірахПід час розслідування було встановлено, що учасники схеми привласнили частину з виділених коштів. Згідно з попередніми даними, дії зловмисників завдали державі шкоди в особливо великих розмірах.Відкрито кримінальне провадження за ч.3 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем). Наразі триває розслідування для встановлення всіх обставин злочину і притягнення фігурантів до відповідальності.Зловмисникам загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.Нагадаємо, у лютому стало відомо, що багаторічний керівник Київського національного університету культури і мистецтв Михайло Поплавський втратив свою посаду.Відтепер виконувачем обов'язків президента вищого навчального закладу буде професор кафедри готельно-ресторанного і туристичного бізнесу університету Ігор Комарніцький.

Генеральний штаб ЗСУ офіційно заявив: у ніч на 26 березня українські Сили оборони влучили по нафтопереробному заводу в Ленінградській області РФ. Йдеться про Кірішський НПЗ – один із ключових об’єктів у російській нафтопереробці.

Повідомлення з’явилося на сторінці Генштабу у Facebook.

Що відомо про наслідки

За попередніми даними, після влучання на території підприємства спалахнула пожежа. Причому не десь на околиці, а безпосередньо на важливих об’єктах:

• загорілися установки первинної переробки нафти;
• вогонь охопив два резервуари.

Наскільки серйозні пошкодження – поки що рахують. Такі речі швидко не оцінюються, особливо коли мова про великі промислові вузли.

Чому цей завод важливий

Кірішський НПЗ – не якийсь там маленький об’єкт. Він входить у трійку найбільших у Росії.

Якщо говорити цифрами:

• близько 20–21 мільйона тонн нафти переробляється щороку;
• це понад 6% від усієї нафтопереробки РФ.

І ще один момент, який часто згадують – на цьому заводі виробляють паливо, у тому числі для військових потреб. Тобто це не лише про економіку, а й про забезпечення армії.

Позиція української сторони

У Генштабі прямо кажуть, що такі удари – це частина системної роботи. Не разова історія.

Сили оборони України продовжать системні заходи зі зниження воєнно-економічного потенціалу російської федерації та зменшення можливостей забезпечення окупаційних військ. Удари триватимуть до повної відмови країни-терориста від збройної агресії проти України.

Фактично мова про те, щоб послаблювати тилові ресурси противника. Повільно, але методично.

Джерело: 5692.com.ua

Наприкінці тижня Україна знову "підкрутить" час – у ніч на 29 березня стрілки переведуть на годину вперед. Здавалося б, звична історія, багато хто вже навіть не звертає уваги. Але от із поїздками інколи виходить плутанина. Особливо вночі.

І тут головне – не проґавити свій рейс.

Що варто зробити заздалегідь

Сучасні телефони й гаджети, як правило, самі підлаштовуються під новий час. Але краще все ж глянути в налаштування – чи увімкнена автоматична синхронізація. Бо буває по-різному.

А от зі старими, механічними годинниками все простіше і складніше водночас:

• перевести їх доведеться вручну;
• краще зробити це ще в суботу ввечері.

Інакше зранку можна трохи "загубитися" у часі. Буквально.

Найбільш "ризикові" години для поїздок

Є один момент, який часто викликає питання. Якщо виїзд припадає на ніч – десь між 3 та 5 годинами – люди починають рахувати в голові: додати годину, відняти… і в підсумку ще більше заплутуються.

Хоча, якщо чесно, нічого рахувати не потрібно.

Як працює система квитків

І в поїздах, і в автобусах усе вже враховано. У квитках одразу вказують час з урахуванням переходу на літній час.

Тобто ситуація виглядає так:

• у квитку написано 4:30;
• і це вже "оновлений" час, після переведення годинника.

Система продажу квитків автоматично додає цю "втрачену" годину до розкладу. Тож пасажирам не треба нічого перераховувати вручну. І це, до речі, реально знімає купу зайвих переживань.

Що з міжнародними поїздками

Цікавий момент – країни Євросоюзу переходять на літній час у той самий період, що й Україна. Тобто все відбувається синхронно.

Відповідно, і розклади там будуються за таким самим принципом. Без різниці в годинах, без додаткових "сюрпризів" на кордоні.

Невелике уточнення

Якщо говорити простіше: орієнтуйтесь лише на час у квитку. Не на старий годинник, не на відчуття, що "мало б бути інакше". Бо якраз такі дрібниці іноді й підводять.

І тоді вже не до поїздки.

Джерело: 5692.com.ua

Квітень обіцяє бути насиченим для українців, які живуть за східним обрядом. Цього місяця завершується Великий піст, а за ним відзначають головне свято християн – Великдень. Незважаючи на перехід ПЦУ та УГКЦ на новоюліанський календар, дати Великодня залишилися традиційними, що робить квітень особливим і багатим на релігійні події.

Коли Великдень і чим він особливий

Світле Христове Воскресіння у 2026 році припадає на 12 квітня. Це свято рухоме, тому його дата щороку змінюється – орієнтиром є місячний цикл та весняне рівнодення. Цікаво, що різниця між східною і західною традиціями цього року складе рівно тиждень.

Варто зазначити, що перехід на новоюліанський календар торкнувся тільки нерухомих свят. А от підготовка до Великодня, як і раніше, починається заздалегідь і включає традиційні обряди та приготування.

Головні дати Страсного тижня

Перша половина квітня присвячена завершенню посту та пам’яті останніх днів земного життя Христа.

• 4 квітня (субота) – Лазарева субота, коли згадують диво воскресіння Лазаря.
• 5 квітня (неділя) – Вхід Господній до Єрусалима, відомий як Вербна неділя.
• 6–11 квітня – Страсний тиждень, час суворого посту та молитви.
• 9 квітня – Чистий четвер.
• 10 квітня – Страсна п’ятниця, день найсуворішого посту.
• 11 квітня – Велика субота, завершальна підготовка до свята.

Після Великодня (12 квітня) настає Світла седмиця (13–19 квітня), коли святкування продовжуються, а піст у середу та п’ятницю не дотримується.

Юріїв день по-новому

Ще одна цікава дата – День святого великомученика Георгія Побідоносця. Через календарну реформу він у 2026 році святкуватиметься 23 квітня, а раніше припадав на травень. Для українців це символ весни і початку активних сільськогосподарських робіт.

Світлий тиждень і Радониця

Цикл квітневих подій завершується Радоницею (у народі – Проводи) 21 квітня. Цього дня віряни після Великодня відвідують кладовища, щоб розділити радість свята з тими, хто вже відійшов.

Попри суворий піст, святкування Великодня передбачає, що освячені паски можуть споживати всі – навіть ті, хто не дотримувався обмежень протягом 40 днів. Свято залишається радістю для всієї громади без винятку.

Джерело: 5692.com.ua

Україні на 2026 рік потрібно чимало грошей – приблизно 52 мільярди доларів зовнішнього фінансування. Це щоб закрити дірку в бюджеті, яка, якщо говорити прямо, виглядає доволі масштабною.

Але станом на зараз картина така: вдалося залучити лише близько 5,5 мільярда. Тобто поки що це лише невеликий шмат від необхідного.

Про це говорили в Міністерстві фінансів під час зустрічі в рамках Української платформи донорів.

Звідки вже є гроші

Частину коштів Україна вже отримала. І тут кілька джерел:

• механізм ERA;
• підтримка від Міжнародний валютний фонд;
• допомога від Світовий банк.

Але якщо подивитися на загальну потребу, то ці надходження – це, скоріше, старт, ніж вирішення проблеми.

Який масштаб дефіциту

Сам бюджет на 2026 рік формувався з великим мінусом. І це не перебільшення.

Якщо в цифрах:

• приблизно 1,9 трильйона гривень дефіциту;
• це близько 18,5% від ВВП.

І от тут починається найцікавіше. Бо перекривати цю різницю планують за рахунок зовнішніх грошей і запозичень.

Інакше – ніяк.

Чого не вистачає

На момент ухвалення бюджету частина фінансування так і залишилась, по суті, "на папері". Тобто домовленості є, але не всі підтверджені.

Це створює певну напругу. Бо коли мова йде про такі суми, навіть невелика затримка чи пауза може відчутно вплинути на ситуацію.

Чому це критично

У Мінфіні прямо говорять: без подальшої підтримки партнерів буде складно втримати баланс.

Йдеться не лише про цифри у звітах. Це:

• соціальні виплати;
• робота держави;
• фінансування оборони.

І все це – паралельно, в умовах війни.

Трохи контексту

Якщо дивитися ширше, залежність від зовнішньої допомоги зараз – це реальність, від якої нікуди не подітися. І, можливо, це не ідеальна модель, але на даному етапі вона працює як своєрідна "фінансова подушка".

Питання лише в тому, наскільки стабільною вона буде протягом року.

Джерело: 5692.com.ua

Війна, звісно, залишається головною темою в країні. Але якщо трохи відсунути її вбік і подивитися на інші проблеми – картина теж доволі показова.

За результатами дослідження центру Социс, українці назвали речі, які найбільше хвилюють їх у повсякденному житті. І перше місце тут займає не економіка навіть.

Корупція знову на першому місці

Найбільшою проблемою, якщо не рахувати війну, люди назвали хабарництво та корупцію у владі. Це відзначили 49,3% опитаних.

Фактично кожен другий.

І тут нічого дивного. Корупція – це така штука, яка відчувається не лише "десь там нагорі", а й у звичайних ситуаціях: довідки, послуги, рішення. Вона ніби пронизує систему.

До речі, якщо подивитися на інші країни – схожі настрої є, наприклад, у багатьох державах Східної Європи чи Латинської Америки. Там теж корупцію часто ставлять у топ проблем, навіть попри економічні труднощі.

Ціни на продукти: друге місце без сюрпризів

На другій позиції – зростання цін на їжу. Це зазначили 33,4% респондентів.

І тут усе дуже приземлено. Люди щодня ходять у магазин, бачать ціни – і роблять висновки. Не потрібно жодної статистики, щоб відчути, як подорожчали продукти.

До речі, подібна історія зараз і в Європі. Після енергетичних криз і інфляції ціни на продукти зросли майже всюди. Але там це більше про "дискомфорт", а в Україні – часто про виживання.

Комуналка, пенсії та зарплати

Далі в списку – речі, які, чесно кажучи, йдуть "пакетом":

• високі тарифи на комунальні послуги – 28,8%;
• низькі пенсії та соцвиплати – 28,1%;
• низький рівень зарплат – 26%.

Тобто фактично мова про базові витрати і доходи. Скільки заробляєш і скільки витрачаєш – ось ця проста арифметика, яка не сходиться у багатьох.

Як проводили опитування

Дослідження проводили з 12 по 18 березня. Опитали 1204 людей по всій країні.

Формат – особисті інтерв’ю, але з використанням планшетів. Такий метод називається CAPI. Якщо коротко, це коли відповіді одразу фіксують у цифровому вигляді.

Похибка – приблизно ±2,5%. Тобто цифри дають загальне уявлення про настрої, а не абсолютну істину.

Якщо подивитися на інші країни, то набір проблем часто повторюється:

• корупція;
• ціни;
• доходи.

Просто співвідношення різне.

У більш заможних державах люди більше скаржаться на податки чи інфляцію. У країнах, що розвиваються – на корупцію та нерівність. Україна, по суті, знаходиться десь посередині цих двох світів. І це, мабуть, багато що пояснює.

Джерело: 5692.com.ua

В Україні з початку квітня запускають оновлений підхід до мобілізації. Якщо раніше багато процесів виглядали доволі "по-старому", то тепер акцент роблять на цифру. Тобто, значна частина процедур переходить в онлайн – швидше, простіше, без зайвої паперової тяганини.

Ідея, якщо коротко, така: менше черг і плутанини, більше чіткості в діях.

Що саме зміниться

Із 1 квітня 2026 року призов громадян відбуватиметься вже з використанням цифрових інструментів. Це не якась одна система, а цілий комплекс рішень, які між собою пов’язані.

Серед головного:

• Повістки та повідомлення приходитимуть в електронному форматі;
• Дані про призовників зберігатимуться в єдиній цифровій базі;
• З’явиться можливість перевірити свій статус онлайн.

Тобто, умовно кажучи, замість очікування паперового документа – інформація з’являється швидше і доступна прямо з телефону або комп’ютера.

Як це працюватиме на практиці

Уся інформація про тих, хто підлягає мобілізації, формуватиметься в єдиній електронній системі. Вона, до речі, буде пов’язана з іншими державними реєстрами – щоб дані підтягувалися автоматично і не виникало плутанини.

Наприклад, якщо змінюється місце проживання чи інші важливі дані – система це враховує без потреби бігати по інстанціях.

Сповіщення надходитимуть через офіційні цифрові канали. Ймовірно, це будуть ті сервіси, якими вже користуються українці щодня.

Навіщо це все вводять

Реформа мобілізації, як пояснюють на рівні держави, має дві основні цілі – прозорість і швидкість.

• менше людського фактору і помилок;
• швидше оновлення інформації;
• більш чітке планування потреб армії.

З іншого боку, це також спроба розвантажити самі військкомати. Бо, як показує практика, велика кількість паперової роботи часто гальмує процес.

Чого очікують від нової системи

За оцінками уряду, цифровізація мобілізації дозволить оперативніше реагувати на ситуацію в країні. Особливо коли мова йде про оборону – там рахунок інколи йде не на дні, а на години.

Плюс, система має зменшити дублювання даних. Тобто менше ситуацій, коли одна й та сама інформація подається кілька разів у різні установи.

Джерело: 5692.com.ua

Наступний великий обмін військовополоненими між Україною та Росією можуть провести вже на Великдень – 12 квітня. Принаймні, на це розраховують в українській владі.

Про таку можливість заявив Кирило Буданов. За його словами, зараз робиться все, щоб цей обмін таки відбувся.

Що кажуть у владі

Буданов висловив сподівання досить прямо:

Я дуже сподіваюся, що на Великдень ми всі побачимо великий обмін, а ми зробимо для цього все, що потрібно.

Тобто мова не про гарантію, а скоріше про очікування і роботу в цьому напрямку.

Тема війни

Паралельно пролунала ще одна заява, яка, чесно кажучи, звучить жорстко. Буданов зазначив, що глобальний конфлікт уже триває.

Вона вже давно йде.

Коли його уточнили, чи можна вважати, що це почалося саме в Україні, відповідь була коротка:

Я думаю, що так.

І тут кожен, мабуть, трактує по-своєму.

Чи можливий фінал

Щодо того, чим усе це завершиться – конкретики немає. І, як підкреслив Буданов, передбачити результат неможливо.

Побачимо, це ж війна.

Фраза коротка, але, по суті, пояснює все.

Перемовини: що відбувається

Окремо він згадав і про переговорний процес. Формально, каже, зустрічатися сторони можуть.

Немає проблеми в тому, щоб зустрітися з росіянами. Проблема в кінцевому результаті.

Тобто головне питання – не сам факт діалогу, а те, до чого він приведе.

Де головна точка розбіжностей

За словами очільника ОП, ключовою темою, де сторони не можуть дійти згоди, залишається Донбас.

Водночас, попри всі складнощі, він зазначив, що переговори тривають. І навіть зберігається віра в те, що якийсь результат у майбутньому можливий.

Якщо дивитися на ситуацію загалом, обміни полоненими часто стають одним із небагатьох напрямків, де сторони все ж можуть домовитися. Навіть коли в інших питаннях повний глухий кут.

І саме тому такі дати, як Великдень, іноді розглядають як шанс для подібних кроків.

Джерело: 5692.com.ua