На Дніпропетровщині суд апеляційної інстанції виніс остаточний вирок голові благодійної організації, який неналежно виконував свої обов’язки щодо захисту життя та здоров’я дітей. Його засудили до 4 років позбавлення волі за частиною 2 статті 137 Кримінального кодексу України — неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей. Про це повідомили в прокуратурі.

Керівник благодійного фонду організував літній відпочинок у наметовому таборі біля водойми для дітей, які перебували у складних життєвих обставинах. Однак не забезпечив належних умов безпеки, що стало фатальним.

Одна з дітей — малолітній хлопчик, залишившись без нагляду дорослих, пішов купатися у водоймі. Територія не була спеціально облаштована для безпечного купання, і, оскільки дитина не вміла плавати, вона потонула.

Захист підсудного намагався оскаржити вирок у суді апеляційної інстанції, однак Дніпровський апеляційний суд залишив апеляцію без задоволення, погодившись із доводами прокуратури щодо необхідності більш суворого покарання.

На сьогодні вирок набрав законної сили. Крім основного покарання, очільнику БФ заборонили протягом трьох років обіймати керівні посади в установах, що працюють з дітьми — зокрема тих, що займаються вихованням, розвитком або організацією дитячого відпочинку.

Джерело: 5692.com.ua

Хто сказав, що борошно — це лише про пироги, млинці та вареники? Насправді цей білий порошок у пакеті, що стоїть десь на кухонній полиці, може виявитися набагато кориснішим, ніж здається з першого погляду. І ні, мова зараз не про кулінарні трюки. Є кілька практичних способів, які виручають у побуті краще за магазинні засоби. Просто, дешево і по-народному.

Домашній клейстер для дитячих витівок

Це той випадок, коли дитина хоче "щось зліпити", а ви — не хочете хімії в хаті. Усе просто: борошно + вода = клейстер. У каструлю — 600 мл холодної води, туди — 200 грамів борошна. Ретельно розмішати (бо будуть грудочки — і все, якесь болото), довести до кипіння. Потім зменшити вогонь і мішати, доки не загусне. Виходить така собі густа сметана. Дати охолонути — і в пластикову пляшку з носиком. У холодильнику зберігається тиждень-два. Діти можуть малювати, клеїти, мазюкати — і при цьому все легко відмивається водою з милом. Без жодної шкоди.

Борошно як засіб для блиску нержавійки

Раковина з нержавійки — гарна річ, поки не почне тьмяніти, немов після тривалого похмілля. А от борошно — якраз те, що її "виведе в люди". Насипати трохи на поверхню, сухою м’якою ганчіркою втерти (не мочити!), а потім просто змити водою. Результат — блищить, як нова копійка. Ніяких агресивних хімікатів, все елементарно.

Проти мурах: борошняна межа

Мурахи — ті ще нахаби. Знаходять найменшу щілинку, будують собі "трасу" через кухню й несуться з неї, як маршрутки в годину пік. Але є лайфхак: посипте борошном ділянку, де вони регулярно з’являються. Вони цю межу проходити не люблять — можливо, тому що не орієнтуються в порошковій перешкоді. Не панацея, але тимчасовий бар’єр працює. Особливо корисно, якщо в хаті є діти й не хочеться труїти комах хімією.

Сухий шампунь для лап домашнього улюбленця

Якщо ваш кіт чи собака прийшли з вулиці, і лапи — не просто брудні, а вологі й липкі, можна тимчасово посипати борошном. Легка обробка — і волога разом із брудом вбирається. Потім просто витерти сухою ганчіркою. Це не замінить купання, але іноді рятує ситуацію.

Борошно для чистки мідного посуду

У кого вдома є стара мідна сковорідка чи казанок — знає, як важко зняти з них темний наліт. А от борошно, сіль і трохи оцту — і вуаля! Змішуєте до пасти, натираєте, лишаєте на кілька хвилин. Потім витираєте — і мідь знову, як з ярмарку.

Проти жирної плями на шкірі чи тканині

Буває, щось смачненьке капнуло на улюблену сорочку — і вже пляма. Якщо відразу посипати місце борошном — воно вбере частину жиру. Потім можна випрати — і, з великою ймовірністю, пляма не залишиться. Те саме зі шкірою: якщо після смаження бризнуло на руку, борошно пом’якшує подразнення й вбирає жир.

Власноручна маска для обличчя

Не всі креми однаково корисні. А от маска з борошна (наприклад, з вівсяного чи нутового) і теплої води — щось на кшталт домашнього детоксу. Наноситься на 10 хвилин, змивається теплою водою — і шкіра м’якша, ніби після вихідних.

Ловушка для жирних бризок на плиті

Щось смажите? Поставте невеличку мисочку з борошном біля конфорки. Воно трохи поглинає вологу з повітря і частинки жиру. Так, це не фільтр, але ефект прибирання після готування трохи полегшується.

Відлипання тіста від рук — без води

Якщо ліпите вареники й тісто вже липне до пальців, можна не бігти мити руки. Досить присипати їх борошном і потерти. Все зайве відпаде, як листя восени. Зручно, правда ж?

Як антисептик у надзвичайній ситуації

Це вже не з побуту, але з цікавого: в екстремальних умовах (похід, відсутність аптечки) борошно можна використовувати для тимчасової зупинки невеликої кровотечі. Воно створює тоненьку плівку, яка трохи стишує кров. Це не заміна медичній допомозі, звісно, але як тимчасове рішення — може бути.

Борошно — це не лише про хліб насущний. У ньому — десятки років практики, народні знання й проста логіка виживання в побуті. Не завжди ми дивимось на звичні речі під іншим кутом, але іноді саме в цьому — найпростіші відповіді. Те, що під рукою, може врятувати ситуацію, зекономити час і гроші. Просто дайте шанс звичайному пакету борошна показати себе з несподіваного боку.

Джерело: 5692.com.ua

Кажуть, що запах паски — це запах Великодня. Той, хто хоч раз занурював руки в тісто перед святом, знає: у цьому дійстві є щось більше, ніж просто кулінарія. Це про родину, спогади, традиції.

І ось, уявіть собі, вам до рук потрапляє пожовкла газетна вирізка за 1913 рік. А там — старовинний рецепт паски, яку, можливо, колись пекла саме ваша прабабуся. Без модних міксерів, без інтернету — тільки інтуїція, досвід і любов.

Що знадобиться

Для опари:

• 30 г живих дріжджів,
• 50 мл теплого молока,
• 200 мл гарячого молока,
• 3 ст. ложки борошна (береться із загальної кількості),
• 4 жовтки,
• 150 г цукру,
• 10 г ванільного цукру.

Для тіста:

• 500 г борошна,
• дрібка солі (буквально 1 г),
• цедра з одного апельсина,
• 100 г мигдалю (його краще підсмажити й подрібнити),
• 100 г м’якого вершкового масла,
• 100 г родзинок,
• 1 жовток (щоб змастити паски перед випіканням).

Як усе робити, крок за кроком

Спочатку розведіть дріжджі в теплому молоці — ніби просто зробили перший ковток кави. Легко перемішали — і залишили собі "відпочивати".Паралельно у глибоку миску просійте 3 ложки борошна, залийте гарячим молоком, легенько перемішайте — і дайте цій масі охолонути. Хай заспокоїться, як кажуть.

Жовтки збийте з цукром (разом із ванільним), поки маса не стане світлою й повітряною. Тобто такою, що хочеться просто ложкою з’їсти. Тоді вливайте її до охололого борошна з молоком і знову гарненько перемішайте. Після цього додайте дріжджову суміш — і знову мішайте. Рухи повільні, спокійні — без метушні.

Закрийте цю суміш харчовою плівкою або рушником і залиште в теплому куточку приблизно на годину. Як тільки побачите бульбашки — все, опара жива і готова до діла.

Тепер — сіль, цедра апельсина і підсмажений подрібнений мигдаль. Перемішали.

Борошно просіюйте частинами. Трохи — змішали. Ще трохи — і знову. Потім руками: замішуємо, як то кажуть, з душею. Додаємо м’яке масло — і ще хвилин 20-30 вручну. Тут головне не поспішати: тісто має стати еластичним і слухняним.

Якщо раптом почне прилипати до рук — не біда. Трохи олії — і все знову під контролем. Додайте родзинки (попередньо промиті й підсушені, ясна річ).

Тісто знову під рушник або плівку — і на 1,5-2 години в тепло. Воно має гарно підрости — не квапте його, хай набере сил.

Тепер розділіть його на три частини. Сформуйте кульки, сховавши родзинки всередину (щоб не підгоріли зверху). Викладайте у формочки (бажано діаметром 14 см) — приблизно до половини висоти. І ще раз — у тепло, на півтори години.

Перед тим як ставити в духовку, змастіть паски збитим жовтком. Духовку розігрійте до 175°C і випікайте приблизно пів години. Можна й трохи довше, якщо паски великі — просто стежте, аби не перепеклись.

Готові паски не витягуйте з форм одразу — дайте їм охолонути прямо в них. Вони ще "дозрівають", набирають аромату.

До речі, цікаво знати

У ті часи, коли йшлося про паску, жінки вставали о 4-й ранку, щоб усе встигнути. У хаті панувала тиша, пахло ваніллю і молоком, а тісто дихало. Це був ритуал. Не просто випічка.

Можливо, й сьогодні варто трохи пригальмувати й спробувати зробити щось із минулого. Бо, чесно кажучи, ця паска — вона не просто смачна. Вона — як привіт із дитинства, загорнутий у запахи, тепло й пам’ять.

Джерело: 5692.com.ua

Карі очі — це як глибоке озеро під вечірнім сонцем: глибокі, трохи загадкові, з іскрою тепла. У макіяжі вони відкривають широке поле для гри з кольором. Але щоби не просто "нашарувати тіні", а дійсно підкреслити цю природну глибину — варто знати кілька тонкощів. І не обов’язково бути візажистом з Голлівуду.

Карі очі — це не просто колір, а цілий спектр

Карий — це не один відтінок. Тут і теплий горіховий, і холодний шоколад, і щось середнє — із золотим переливом. А ще буває карий із легким зеленкуватим відтінком, як старе шампанське на сонці. Тому, якщо вже говорити про макіяж, то спершу треба уважно глянути в дзеркало й зрозуміти, який саме у вас "карий". Бо від цього залежить усе далі — і кольори тіней, і те, які стрілки підуть, а які ні.

Без бази — макіяж не тримається

Навіть найкращі тіні світу можуть з'їхати в складку повіки, якщо не нанести праймер. Це як фарбувати стіну без ґрунтовки — може й триматиметься, але недовго. Тому перший крок — це база. Потім — нейтральний тон, як фон, далі — темніший відтінок для глибини, а наприкінці — світлі блискітки або хайлайтер ближче до внутрішнього кутика. Погляд буквально розкривається, стає ширшим, легшим.

Стрілки, які знають свою справу

Навіть якщо не плануєте складний макіяж, одна тонка стрілка може змінити все. Для карих очей темна підводка — майже як чорна сукня в гардеробі: безпрограшна. Але тут важливо підібрати правильний відтінок: графітовий, темно-зелений або глибокий сливовий теж можуть красиво "зіграти". А внутрішню слизову можна трішки підвести чорним каялом — глибина погляду стане більш "дорослою".

Макіяж під настрій: від ніжного до драматичного

• Ніжний — це коли хочеться просто виглядати свіжо. Пудрово-рожевий, персиковий, світло-бежевий — класика на кожен день. Головне — м’яке розтушування, ніяких різких ліній.
• Літній з блиском — тут уже можна дати собі волю. Срібло або золото посеред повіки роблять очі більш виразними. Увечері, коли світло стає теплим, блискітки виглядають особливо чарівно.
• Золотий і мідний — для свят. Якщо хочете, щоб повіки виглядали ніби вкриті рідким золотом — саме воно. До речі, такі відтінки пасують і брюнеткам, і блондинкам.
• Вечірній варіант — це вже інша історія. Тут можна й smoky eyes зробити, і стрілки "котячі". До темних очей ідеально пасує темно-синій, глибокий фіолетовий, графіт.

Маленькі очі — не проблема

Є така хитрість: якщо хочеться візуально "відкрити" очі, то треба світлі тіні наносити в центр повіки, ближче до вій. А темні залишити для зовнішнього кутика — він створює глибину, але не "з’їдає" погляд. А ще краще — обирати матові текстури, вони не додають зайвого блиску, який може зменшити око.

Кому які відтінки пасують

Загальне правило просте: чим тепліше волосся — тим тепліші й тіні. Білявкам зазвичай пасують легкі відтінки: шампань, беж, кораловий. А от брюнетки можуть сміливо братися за кавові, золоті та навіть бордові тіні. Але найкраще — експериментувати. Макіяж — це не формула, це більше як гра з кольором.

Макіяж — це не лише про красу. Це спосіб вираження, це маленький щоденний ритуал, через який ми говоримо світу, що ми — тут. Особливо, коли йдеться про карі очі. Вони вже самі по собі мають глибину, але коли їх підкреслюють правильно — погляд починає звучати. Не голосно, а впевнено. Іноді цього вистачає, щоби змінити настрій, день, а то й себе.

Джерело: 5692.com.ua

Справжня юшка — це не просто суп, це запах диму, легкий шум біля вогнища й особливий спокій, який приходить тільки тоді, коли щось вариться довго і з душею. Але щоб вона вийшла такою, що аж ложка стоїть і всі мовчки сьорбають, треба знати одне: риба тут грає першу скрипку. І якщо обрати її абияк — не врятують ні спеції, ні секретні інгредієнти.

Роль риби у справжній юшці

Юшка — це не просто гаряча вода з рибою. Це цілий ритуал, у якому головне — правильна риба. Не просто свіжа, а саме та, що дає навар. Тут усе як у дружбі: не кожен знайомий стане хорошим другом, так само і не кожна риба створена для юшки. Якщо хочеться, щоб смак був не плаский, а глибокий, як лісове озеро, доведеться трохи розібратися.

Річкова риба — це класика. Форель, окунь, судак, йорж, линь — усі ці види мають характерний "домашній" аромат, знайомий кожному, хто хоч раз їв юшку на природі. До речі, юшка на йоржі — це як борщ на кісточці: не надто багато м’яса, але який же вийде смак!

А може, змішати різні види

Чесно кажучи, найсмачніші юшки виходять тоді, коли беруть не одну, а кілька видів риби. У когось це вже звичка — наприклад, поєднати судака з лососем, або йоржа з тріскою. Виходить не просто суп, а справжній рибний симфонічний оркестр.Такий мікс не тільки дає глибший смак, а ще й зменшує ризик пересолити чи переварити одну з риб.

Багато хто недооцінює голови чи хвости, а дарма. З них виходить навар, який не зробиш ні з філе, ні з рибної котлети. Іноді досвідчені господині спочатку варять саме ці частини, проціджують бульйон, а вже потім додають основну рибу. До речі, скумбрія чи тріска також ідеально заходять у такі комбінації — недорого, а результат вражає.

Порядок має значення

Можна, звісно, закинути все в каструлю одразу — але це як варити компот з яблук і апельсинів у один момент: один розвариться, інший буде сирим. Ідеальна схема — спочатку річкова риба. Коли вона віддала смак бульйону — обережно виймаємо. А тоді вже морська: скумбрія, тріска, або навіть невеликий шматок сьомги. Цей фокус додає юшці не тільки навару, а й глибини.

Деякі господарі додають у бульйон трохи горілки — ні, не для ефекту, а щоб нейтралізувати запах річкової твані. Інші — кладуть головку цибулі прямо в лушпинні, щоб бульйон був золотистим. А хтось, навпаки, готує юшку тільки на відкритому вогні — бо газ "не дає того духу". Як кажуть, у кожного — свої рибальські секрети.

Цікаве спостереження

Юшка завжди відображає характер того, хто її готує. Людина педантична — зварить усе поетапно, із зважуванням спецій. Спонтанна — кине все одразу, але вгадає з пропорціями інтуїтивно. А найкраща юшка — та, що зварена для когось. Бо їжа, в яку поклали турботу, завжди смачніша.

Рибна юшка — це не просто страва. Це щось більше: спосіб зібратися разом, відчути тепло, віднайти спільний спогад. Вона — як стара пісня, знайома з дитинства. А щоб ця пісня прозвучала чисто, рибу треба обирати з розумом — не поспішаючи, з повагою. Бо саме в деталях — і смак, і настрій, і пам'ять.

Джерело: 5692.com.ua

Більшість людей звикли думати, що класичну сорочку з щільним комірцем краще віднести в хімчистку. Мовляв, удома — це зайва морока: зіпсуєш річ або витратиш купу часу, а результат буде так собі. Але, чесно кажучи, усе не так страшно. Є один перевірений спосіб, який не тільки допоможе прибрати плями, а ще й зекономить години на прасування. Метод простий, нічого особливого — але працює на всі 100%.

Застібати чи ні? Питання, яке плутає всіх

Здається дрібницею, але це те, з чого варто почати. Отже: якщо ви перете сорочку в пральній машині разом з іншими речами — застібайте ґудзики. Інакше сорочка закрутиться, заплутається в інші речі і буде виглядати гірше за зім’яту газету. Але якщо перете окремо, особливо на делікатному режимі — можна не застібати. До речі, ще один момент: краще уникати високих обертів віджиму — тканина скаже вам "дякую".

Сортування — не лише про колір, а й про підхід

Перед початком важливо розділити сорочки: білі — окремо, кольорові — в інший бік. Далі підготуйте тазик, теплу воду, рідкий пральний засіб — і можна братися до ручного етапу. Так, це не найприємніший процес, але він справді впливає на те, як сорочка виглядатиме після прання. Особливо — на комірцях і манжетах, де осідає піт і пил.

Кольорові сорочки з жорсткими комірами: локальна атака на плями

• У теплу воду додаємо рідкий порошок.
• Беремо засіб, що знежирює (підійде той, де є сода).
• Наносимо його на комір — щедро, особливо на засмальцьовані ділянки.
• Чекаємо хвилин 10, поки засіб "попрацює".
• Потім — у гру вступає пластмасова щітка. Змочили її в мильному розчині й гарненько пройшлися по коміру.

Те ж саме — з манжетами. Один рукав викладаємо виворотом догори, інший — навхрест, лицем догори. Пробризкали, потерли, перевернули й повторили. Здається складно, але буквально після другої-третьої сорочки все йде автоматом.

Біла сорочка — інший підхід, інші "інгредієнти"

Білі речі вимагають особливого підходу. Особливо якщо це офісна класика, яка має виглядати бездоганно. Тут у воду потрібно додати не лише порошок, а й відбілювач. Якщо попередньо замочити річ саме в такому розчині — ефект буде помітно кращий.

Потім беремо щітку, занурюємо в цю суміш і ретельно проходимося по коміру. Манжети — аналогічно, плюс додатково обробляємо знежирювачем. Далі — залишаємо сорочку у розчині хвилин на 30. І тільки після цього — в машинку. Цей етап дозволяє уникнути агресивного тертя і збереже тканину.

Машинне прання — коли і як

Тут усе просто.

• Кольорові сорочки — при 30°C, без агресивного віджиму.
• Білі — при 40°C, не вище, бо потім будете прасувати як марафонець гладити свій фініш.
• Якщо ви вже замочували сорочку — порошок додавати не треба, вистачить кондиціонера.

І ще один нюанс: не обирайте довгі програми, бо тканина перенасичується водою, і складки з’являються, як після скручування рушника.

Як висушити, щоб майже не прасувати

Знаєте, інколи після пральної машини сорочка виглядає так, ніби її комусь довелось віджати вручну посеред поля. Щоб цього не сталося, треба одразу після прання розвісити її на плічках. Манжети — розстебнуті, тканина — вирівняна. Тоді — мінімум складок, максимум спокою.

Якщо плям нема — не вигадуйте велосипед

Коли сорочка без серйозних забруднень — не потрібно мудрувати. Делікатний режим, низька температура, мінімальні оберти — і вона вийде з машинки майже готовою до виходу. Без попереднього замочування, без щіток, без зайвого головного болю. Просто прання без сюрпризів.

Правильне прання — це не магія, а скоріше логістика в мініатюрі. Трошки уваги до дрібниць, спокій, терпіння — і ваша сорочка виглядає не гірше за ту, що щойно з вітрини. Чистота не має бути компромісом між якістю і зусиллям. Іноді, щоб річ служила довго, достатньо просто не лінуватися в дрібницях.

Джерело: 5692.com.ua