Навколо територіальних центрів комплектування і теми самовільного залишення частини в Україні давно накопичилося забагато напруги. Конфлікти, нерозуміння, різні трактування правил – усе це, як не крути, б’є і по суспільству, і по армії. Тому у Верховній Раді взялися за підготовку комплексних рішень, які мають трохи "розрядити повітря".

Про це розповів народний депутат від "Слуги народу", член комітету з питань національної безпеки та оборони Федір Веніславський.

Мобілізація – серед головних пріоритетів

За словами Веніславського, питання мобілізації сьогодні перебуває у фокусі держави. Його не раз обговорювали на найвищому рівні – за участі президента та нового міністра оборони. Завдання, по суті, одне: змінити підхід і зменшити соціальне напруження, яке виникає довкола роботи ТЦК.

Йдеться не про косметичні правки. Мова про перегляд логіки процесів, комунікації з людьми і загальних правил гри.

Закриті обговорення і пошук виходу

Веніславський зазначив, що на закритих засіданнях профільного комітету Верховної Ради вже обговорювали можливі сценарії виходу з кризових ситуацій. І це не тільки про роботу територіальних центрів.

Окрема увага – темі СЗЧ. Тобто самовільного залишення частини і того, як повертати військових до служби так, щоб це було ефективно і для армії, і для держави загалом.

Роль Міноборони у змінах

Окремо депутат наголосив: ключову роль у напрацюванні змін відіграє міністр оборони. Саме він координує процес і формує єдиний підхід до мобілізації.

Цей підхід, за задумом, має охоплювати все – від того, як держава говорить із громадянами, до конкретних рішень щодо доукомплектування бойових підрозділів. Без розриву між словами і практикою.

Відстрочка для молодих контрактників

Ще один важливий момент – питання відстрочки. За словами Веніславського, вже наступного тижня можуть ухвалити рішення щодо контрактників віком від 18 до 25 років, які вже відслужили встановлений строк.

Це питання давно обговорюється і викликає багато запитань у суспільстві. Тепер, схоже, справа дійшла до фінальних рішень.

Куди направляють тих, хто повернувся з СЗЧ

Паралельно свою позицію озвучують і у військовому командуванні. Там наголошують: військові, які повертаються після СЗЧ, зазвичай спрямовуються у підрозділи на найскладніших і найнебезпечніших ділянках фронту.

Такий підхід пояснюють просто – саме там зараз найбільша потреба у людях і бойовому досвіді. Це дозволяє швидко посилювати оборону там, де ситуація критична.

Чому масове повернення може змінити фронт

У Збройних силах також звертають увагу: якби вдалося забезпечити масове повернення військових із СЗЧ, це могло б суттєво вплинути на загальну ситуацію на полі бою.

За оцінками командирів, у такому разі армія отримала б більше можливостей – і для активніших дій, і для ефективнішого стримування противника. Питання лише в тому, як правильно вибудувати цей процес.

Джерело: 5692.com.ua

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець у соцмережах розповів, що представник його Офісу на Закарпатті виявив житло для ВПО, яке готове для експлуатації, але фактично залишається недоступним. "Знову змушений говорити про кричущу несправедливість. Мій Представник на Закарпатті Андрій Крючков під час моніторингу зафіксував у селищі Дубриничі ще один будинок, повністю готовий для розміщення ВПО, який фактично залишається недоступним", – написав Лубінець.За його словами, житло облаштували за підтримки Товариства Червоного Хреста України (ТЧХУ), проте громада звітувала в ОВА про його нібито "неготовність". Через це об’єкт так і не потрапив до офіційних реєстрів. "Поки триває евакуація і люди шукають бодай якийсь дах над головою, готові кімнати просто збирають пил", – зазначив Лубінець.t.me/dmytro_lubinetzsВін також написав, що це вже не перший подібний випадок у цій громаді. Раніше там знайшли будівлю на 100 місць, яку замість розселення ВПО здали в комерційну оренду. Лубінець вже направив відповідні акти реагування до Закарпатської ОВА та до Дубриницької сільської ради. "Житло мають негайно внести до офіційних списків місць тимчасового проживання і нарешті заселити туди людей. Кожна сім’я заслуговує на гідний прихисток, і ми обов’язково доб’ємося, щоб цей обʼєкт нарешті працював для людей і виконував свою функцію", – наголосив він. Наприкінці грудня стало відомо, що уряд передає обʼєкти, які перебувають у власності держави та в користуванні державних органів і держкомпаній, а також нерухомість, арештовану Агентством з розшуку та менеджменту активів, для розселення внутрішньо переміщених осіб.

Київська обласна прокуратура повернула у державну власність 24 гектари лісу в Обухівському районі, які у 2004 році були незаконно передані родині колишнього нардепа-зрадника Віктора Медведчука. За посиланням на Офіс Генерального прокурора.Йдеться про ділянки лісогосподарського призначення, оформлені на компанію, кінцевим бенефіціаром якої є його дружина.Чиновники Київської ОВА та Обухівської РДА у 2004 році перевищили повноваження та, всупереч закону, змінили цільове призначення лісів, вивівши їх з державної власності без обов'язкового рішення уряду.Прокуратура подала позов в інтересах держави. Господарський суд Києва задовольнив вимоги, а апеляція залишила рішення в силі. Право власності офіційно повернуто державі.Нагадаємо, у серпні 2025 року Медведчуку та ще 12 його спільникам було повідомлено про підозру у злочинах проти нацбезпеки: поширення кремлівської пропаганди, інформаційно-підривна діяльність, заклики до зміни кордонів, розпалювання ворожнечі тощо.

"Щастя любить тишу", "не кажи гоп, поки не перескочиш", "хто надто радіє – довго не сміятиметься" – подібні фрази ми чуємо ще з дитинства. Вони ніби вшиті в голову, як фоновий шум. І з часом починає здаватися, що радіти відкрито – це небезпечно. А от скаржитися, навпаки, якось спокійніше.

Чому в нашому суспільстві простіше говорити про проблеми, ніж про успіх? Психологиня Світлана Гліган пояснює це не модою і не характером, а глибшими речами – історичною пам’яттю та колективним досвідом.

Страх успіху як спадщина минулого

Ідея, що за щастя обов’язково прилетить "плата", з’явилася не на порожньому місці. Світлана Гліган нагадує: століттями в Україні бути багатим, успішним чи просто "видимим" означало ризикувати.

Розкуркулення, репресії, доноси. Досягнув чогось – і ти вже на олівці. Збудував хату, розвів господарство, маєш добрий врожай – чекай гостей, але не тих, яких хочеться.

Цей механізм був дуже простий і жорсткий: якщо в тебе є більше, ніж у інших, значить, ти небезпечний. А небезпечних прибирали. І ця логіка, як каже психологиня, не зникла – вона просто осіла десь глибоко в підсвідомості.

Тоді фраза "щастя любить тишу" буквально могла врятувати життя. А сьогодні вона працює як внутрішній гальмо – ніби не можна радіти голосно, бо раптом щось зіпсується.

Чому ми змагаємося не успіхами, а проблемами

Якщо придивитися, багато звичайних розмов виглядають дивно. Двоє людей зустрілися – і починається не "як добре живу", а "а в мене ще гірше". У кого складніша робота, дорожчі ліки, важчі діти, менше грошей.

Світлана Гліган пояснює це так: скарги – це соціально безпечна валюта.

Коли людина ділиться чимось болючим, вона майже гарантовано отримує співчуття. А якщо інша відповідає тим самим – виникає відчуття близькості, ніби ви з одного табору, – говорить психологиня.

Інакше кажучи, через проблеми легше будувати контакт. Радість же працює навпаки – може викликати заздрість, дистанцію, напруження. Не всі готові слухати про чужі перемоги, зате про чужі труднощі – майже завжди.

Радіти – значить ризикувати

Ділитися успіхом – це певний виклик. Ти ніби виходиш наперед і кажеш: "у мене щось вийшло". А це вже робить тебе помітним. І в нашій культурі помітність досі асоціюється з небезпекою, навіть якщо логічно ми розуміємо, що часи інші.

Тому виходить парадокс: проблеми зближують, а радість ізолює. Про біль говорити легше, ніж про щастя. Бо біль – це "свій", зрозумілий, знайомий. А успіх – щось підозріле, ніби не для всіх.

І десь між цими установками ми й живемо – трохи стримуючи себе, трохи зменшуючи свої досягнення, щоб, боронь Боже, не наврочити.

Джерело: 5692.com.ua

Здається, такої зими давно не було: спочатку крижаний дощ, а потім різкий мінус. У результаті – не вулиці, а суцільний каток. Тротуари блищать, ніби їх спеціально полили водою, клумби перетворилися на пастки, а дорога до магазину виглядає як екстремальний квест.

Але, як це часто буває, вихід знайшовся не в магазині зі спорядженням, а на кухні.

Несподіване рішення з шафки під мийкою

Поки одні шукають спеціальні "антиковзкі" накладки за чималі гроші, інші згадали про звичайні металеві дротики для миття посуду. Так, ті самі, якими зазвичай шкрябають каструлі.

Їх розтягують і надягають прямо на носок зимового взуття. Виходить щось на кшталт саморобних шипів. Металева сітка чіпляється за лід, і підошва вже не їде, як по маслу.

Виглядає трохи дивно, але працює. І це головне.

Як це виглядає на практиці

Якщо нога невелика, дротик можна натягнути не тільки на носок, а й частково на п’ятку. Тоді контакт з поверхнею ще кращий. Особливо це відчувається на спусках і підйомах, де зазвичай і відбуваються найепічніші падіння.

З такими імпровізованими "шипами" можна йти не дрібними ковзкими кроками, а нормально – як по сухому асфальту. Майже.

До речі, краще обирати найбільші дротики, ті, що добре тягнуться. Часто вони продаються наборами по дві штуки – якраз на обидва черевики.

Є нюанс: взуття може не подякувати

Метал – це, звісно, ефективно. Але й безслідно не минає. Шкіряні та замшеві чоботи від такого контакту можуть подряпатися або втратити вигляд.

Тому логіка проста: у дні, коли реально слизько і без "підсилення" ніяк, краще взувати старе взуття. Те, яке не шкода. Новенькі черевики краще берегти для нормальної погоди.

Бо падіння – це одне, а зіпсоване дороге взуття – зовсім інша історія.

Альтернатива для тих, хто не хоче металу

Є ще простіший варіант – великі шкарпетки поверх взуття. Так, звучить трохи кумедно, але працює за тим самим принципом: тканина створює додаткове тертя.

Особливо якщо взуття темне й підібрати шкарпетки такого ж кольору – здалеку майже непомітно. Зате шанс долетіти до роботи без акробатичних трюків значно вищий.

Не ідеально, але краще, ніж повзти по льоду з пакетом у руках.

Джерело: 5692.com.ua

У низці регіонів України тимчасово змінено рух приміських поїздів: частину маршрутів скорочено, а окремі рейси скасовано. Про це повідомила Укрзалізниця.У компанії пояснили, що в умовах поточної ситуації деякі приміські поїзди курсуватимуть не за повними маршрутами. Зокрема, рух обмежено до станції Кролевець, тоді як ділянку до станції Сновськ тимчасово не обслуговується.Найближчим часом поїзди курсуватимуть за оновленими схемами. Так, поїзд № 6541 курсуватиме за маршрутом Кролевець — Конотоп замість Неплюєво — Конотоп. Зворотний рейс № 6542 здійснюватиме рух із Конотопа до Кролевця. Також змінено маршрут поїзда № 6543, який курсуватиме у сполученні Неплюєво — Конотоп.Крім того, тимчасово скасовано низку приміських рейсів. Зокрема, 9 лютого не курсуватимуть поїзди № 6502 та № 6504 за маршрутом Сновськ — Бахмач-Пас., а також рейси № 6501 та № 6503 у напрямку Бахмач-Пас. — Сновськ.Пасажирам рекомендують враховувати ці зміни під час планування поїздок та заздалегідь перевіряти актуальний розклад руху.Укрзалізниця також нагадала, що вночі 8 лютого російські війська завдали ударів по залізничній інфраструктурі Чернігівської області. Внаслідок цього тимчасово було змінено приміське та регіональне сполучення у Чернігівській та Сумській областях, а окремі поїзди слідували із затримками, після чого рух було відновлено за графіком.

Президент Володимир Зеленський знову підняв тему, яка хвилює багатьох. Про кордон, про виїзд і про те, хто має на це право.

Хто може виїжджати і чому це законно

За словами президента, усі громадяни, які не підпадають під мобілізацію за віком, мають повне і законне право перетинати кордон. Без прихованих умов і без подвійних тлумачень.

Рабства в Україні немає. Ті люди, які хочуть виїхати, якщо вони не мобілізаційного віку, вони мають право виїхати, – наголосив Зеленський.

І тут, власне, ключове: право на виїзд не є привілеєм чи тимчасовою поступкою. Це базова річ для тих, хто не має мобілізаційних зобов’язань. Президент підкреслив це окремо, щоб уникнути спекуляцій.

Чому українці не повертаються наказами

Окрема частина розмови – про повернення мільйонів українців з-за кордону. Зеленський визнав очевидне: адміністративний тиск або красиві, але порожні обіцянки тут не працюють.

Людей не заманиш словами. Не повернеш лозунгами. Потрібно щось інше.

Люди повертаються, коли бачать перспективи, – сказав президент.

І мова не лише про гроші. Йдеться про відчуття, що в країні є майбутнє, є шанс реалізувати себе, не битися головою об стіну і не починати все з нуля кожні кілька років.

Рівень життя як головний магніт

Президент прямо заявив: держава має стати привабливою. Технологічно, економічно, соціально. Такою, куди хочеться повертатися не через обов’язок, а через можливості.

Високі соціальні стандарти, нормальна робота, прогнозовані правила гри – без цього масового повернення не буде. І це, по суті, визнання того, що боротьба за людей сьогодні не менш важлива, ніж боротьба за території.

Кадри для відбудови вже потрібні

Під час зустрічі зі студентами та викладачами Київського авіаційного інституту Зеленський окремо зупинився на темі відбудови. За його словами, ринок праці вже зараз відчуває серйозний дефіцит фахівців.

Йдеться про:

• науковців;
• інженерів;
• пілотів;
• конструкторів.

Саме люди з технічною освітою, на думку президента, стануть основою модернізації економіки після завершення активної фази бойових дій. Без них відновлення залишиться лише планом на папері.

Джерело: 5692.com.ua

Останній рік приніс дивну, але вже знайому багатьом українцям картину. У аптеках ми стали купувати менше упаковок ліків, але загальні витрати на медикаменти – навпаки, пішли вгору. І, судячи з усього, це ще не межа.

Якщо говорити мовою цифр, то у 2025 році фармацевтичний ринок у роздрібному сегменті додав понад 12% у гривні й сягнув майже 195 млрд грн. У доларах зростання скромніше, але все одно помітне. А от кількість проданих упаковок скоротилася більш ніж на 4%. Тобто ліків купують менше, але кожен похід в аптеку обходиться дорожче.

Ринок, який залежить від гаманця

У Proxima Research International пояснюють цю ситуацію досить прямо. За словами Product Owner Market Audit Україна Тетяни Іванової, нині фармринок майже повністю зав’язаний на добробуті споживача. Простими словами – скільки людина може собі дозволити, стільки й купить.

Багато хто, ймовірно, це вже відчув: замість повного курсу – мінімум, замість брендових препаратів – дешевші аналоги або й узагалі пауза з лікуванням, якщо не "пече".

Імпорт наступає, українське відступає

Ще один помітний тренд – зростання частки імпортних ліків. За підсумками 2025 року українські препарати становили близько 60% у натуральному вимірі та лише 35% у грошах. Роком раніше ці показники були вищими.

Це означає просту річ: імпортних ліків продається менше за кількістю, але вони дорожчі, і саме вони все сильніше впливають на загальну суму витрат. Водночас частка дієтичних добавок у роздрібі підросла – українці дедалі частіше обирають БАДи замість класичних ліків.

Держава покриває лише частину

Попри всі програми підтримки, державні кошти покривають приблизно 14% загального споживання лікарських засобів. Решта – це гроші самих громадян.

Важливу роль тут відіграє програма реімбурсації. У 2025 році на неї витратили понад 7 млрд грн – навіть більше, ніж планували. Це дозволило частині пацієнтів отримувати ліки безкоштовно або з мінімальною доплатою, але на загальну картину ринку цього виявилося замало.

Ціни на папері й у реальності

Окрема історія – декларування цін. За словами Іванової, різниця між задекларованими та фактичними середньозваженими роздрібними цінами сягнула майже 27%.

Виробники декларували ціни з запасом, закладаючи можливе зростання. Але реальність виявилася іншою – середня ціна в аптеках нижча за задекларовану, – пояснює вона.

Топ-100, які подешевшали, але не стали популярнішими

На початку 2025 року держава запустила механізми регулювання цін на умовний топ-100 найуживаніших українських препаратів. Формально це спрацювало: середньозважена ціна знизилася спочатку на 27%, а згодом утримувалася на рівні мінус 22%.

Але є нюанс. Продажі в упаковках не зросли, як очікувалося, а навпаки – впали майже на п’яту частину. Деякі препарати зараз тримають нижчу ціну, а деякі вже поступово повертаються до попередніх рівнів.

Що чекає аптечні полиці далі

Прогнози на 2026 рік звучать без особливого оптимізму. За базовим сценарієм, ліки зростатимуть у гривні приблизно на 15–16%. У песимістичному – трохи менше, в оптимістичному – майже на 20%.

Тобто навіть якщо купувати менше, платити, схоже, доведеться більше. І це вже стає новою нормою.

Джерело: 5692.com.ua

У ніч на 7 лютого в Дніпрі було виявлено тіло 55-річного місцевого жителя. За підозрою у скоєнні вбивства правоохоронці затримали трьох військовослужбовців територіального центру комплектування.
Більше новин на REPORTER.ua

У понеділок, 9 лютого, в Україні очікується суттєве похолодання – вночі температура місцями знизиться до -18 градусів, а на дорогах прогнозується ожеледиця. Місцями також пройде невеликий сніг. З посиланням на Укргідрометцентр.Де очікуються опадиНевеликий сніг прогнозується у більшості західних, південних та східних областей, тоді як на решті території істотних опадів не передбачається. Вітер переважно північний, 5–10 м/с.Морози посиляться до −18 градусівТемпература повітря вночі знизиться дл -18 градусів, вдень становитиме від -7 до -12 градусів.На Прикарпатті, півдні та південному сході країни очікується від -9 до -14 градусів вночі та від -3 до -8 градусів вдень. На Закарпатті температура вночі буде близько 0 градусів, вдень – від +1 до +6 градусів.Погода у Києві та областіУ Києві та області опади не прогнозуються, однак на дорогах очікується ожеледиця. Температура по області становитиме від -13 до -18 градусів вночі та від -7 до -12 градусів вдень. У Києві – від -14 до -16 градусів вночі та від -8 до -10 градусів вдень.Синоптики оголосили I рівень небезпечності (жовтий): погодні умови можуть призвести до ускладнення руху транспорту.Морози триватимуть недовгоВодночас, синоптик Наталка Діденко уточнила, що найхолоднішими будуть ночі 9 та 10 лютого – місцями температура може опускатися до -20 градусів і нижче. Після цього очікується поступове потепління, яке почне послаблювати хвилю сильних морозів.Раніше метеорологи опублікували коротку кліматичну характеристику лютого в Україні та надали попередній прогноз погоди на останній місяць зими.Останніми днями мешканці різних регіонів також могли спостерігати незвичне зимове явище – кристалічну паморозь, коли дерева, дроти та будівлі вкриваються тонкими крижаними візерунками.