Бойлер працює за простою логікою: нагрів – підтримання температури – знову нагрів. Чим вищу цифру ви виставили, тим більше електроенергії він "з’їдає". Кожен додатковий градус – це постійна робота ТЕНа, навіть коли здається, що вода давно гаряча.

До того ж гаряча вода швидше віддає тепло через стінки бака. Через це автоматика частіше вмикається, особливо якщо в родині активно користуються душем, кухнею, пральною машиною. У підсумку бойлер ніби не відпочиває взагалі.

Високі температури і приховані проблеми

Режими на рівні 70–80 градусів виглядають привабливо: мовляв, води вистачить усім. Але на практиці це прискорений знос деталей. Найбільший ворог бойлера – накип. Чим гарячіша вода, тим швидше солі осідають на ТЕНі та внутрішніх стінках бака.

З часом це призводить до гіршого нагріву, збільшення споживання електроенергії й дорогого ремонту. Тобто економія "на максимумі" виходить доволі умовною.

Оптимальний діапазон для дому

Фахівці й виробники сходяться на одному варіанті – 50–60 градусів. Саме цей діапазон вважають найбільш збалансованим:

• температура понад 50 градусів стримує розвиток бактерій;
• обмеження до 60 градусів зменшує утворення накипу;
• знижується ризик опіків у побуті.

Для щоденних потреб цього більш ніж достатньо.

Скільки тепла потрібно насправді

Якщо подивитися на реальне використання, то для душу зазвичай комфортні 37–40 градусів. Для миття посуду часто вистачає близько 45 градусів – сучасні мийні засоби чудово працюють і без окропу.

Та й не варто забувати, що вода з бойлера майже завжди змішується з холодною. Тому гріти її "про запас" до максимуму сенсу мало.

Як підібрати режим без зайвих експериментів

Найпростіший варіант – встановити 50 градусів і поспостерігати кілька днів. Чи вистачає гарячої води всім, чи не виникає дискомфорту. Якщо відчувається нестача, температуру можна підняти на кілька градусів – без різких стрибків.

Баланс між комфортом і рахунками

Грамотно виставлена температура – це не лише про економію світла, а й про довший ресурс бойлера та спокій у побуті. У таких речах виграє не той, хто гріє сильніше, а той, хто обирає розумний режим.

Джерело: 5692.com.ua

У Верховній Раді відбулася перша нарада спеціальної робочої групи, яка має підготувати законодавчі пропозиції для можливості проведення виборів як під час воєнного стану, так і після його завершення. До обговорення долучилися понад 60 учасників: депутати з усіх фракцій, експерти, представники громадянського суспільства.

Хто і навіщо зібрався

Робочу групу створили, щоб напрацювати правила гри для майбутніх виборів у надзвичайних умовах. Про перебіг першого засідання розповіла радниця з юридичних питань громадської мережі "Опора" Ольга Коцюруба, яка входить до складу групи.

За її словами, більшість учасників говорили не про дати чи формати, а про ризики. І це логічно. Безпека виборців, робота дільниць, доступ міжнародних спостерігачів – усе це не можна вирішити "на око". Особливо в умовах, коли частина країни живе під постійною загрозою обстрілів.

90 днів чи значно більше

Окрему хвилю дискусій викликала заява голови фракції "Слуга народу" Давида Арахамії. Він озвучив ідею, що виборчий процес теоретично можна вкласти у 90 днів – від підготовки до завершення процедур. Ця цифра одразу стала предметом активного обговорення.

Інші члени робочої групи зауважили: якщо врахувати реальні умови – безпеку, логістику, можливість проголосувати для мільйонів громадян, зокрема за кордоном і на фронті, – то про такі стислі терміни говорити складно. Ймовірно, доведеться шукати компроміс, а не гнатися за календарем.

Питання Росії і досвід минулого

Окремо зачепили тему, яку активно просуває Росія – голосування українців на її території. На думку Ольги Коцюруби, це не той пункт, на якому варто зациклюватися.

Вона нагадала про вибори 2019 року. Тоді Україна не відкривала дільниці в РФ, натомість створила додаткові можливості для голосування в сусідніх країнах, зокрема у Грузії. Так, це було незручно для частини громадян, але міжнародна спільнота не визнала такий підхід порушенням стандартів. Інакше кажучи, цей механізм уже перевірений.

Де голосувати не можна

Набагато складнішим є питання внутрішньої безпеки. Робочій групі доведеться визначити конкретні громади, де проведення виборів буде неможливим через реальні ризики.

"Опора" вже проводить аудит безпеки територіальних громад. І результати, м’яко кажучи, не оптимістичні для окремих регіонів. Наприклад, Херсон, за оцінками експертів, наразі не відповідає мінімальним безпековим критеріям для організації голосування. І таких прикладів може бути більше.

Реєстр як основа всього

До речі, є і технічні зрушення. 23 грудня Центральна виборча комісія вперше з початку повномасштабного вторгнення відновила роботу Державного реєстру виборців. Це одна з базових умов будь-яких виборів – без актуальних даних говорити про чесний процес просто немає сенсу.

Позиції Верховної Ради і Офісу Президента

Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук окремо наголосив на участі військових. Йдеться не лише про можливість проголосувати, а й про право балотуватися. Крім того, залишається відкритим питання голосування мільйонів українців, які нині перебувають за кордоном.

Президент Володимир Зеленський, зі свого боку, звернув увагу на важливу деталь: вибори бувають різні. Президентські, парламентські, місцеві – і для кожного типу можуть діяти різні умови. Президентські вибори, за його словами, теоретично можливі після підписання мирної угоди. А от парламентські й місцеві – лише після скасування воєнного стану.

Коли питання не лише в даті

Очевидно, що тема виборів поступово переходить із розряду табу в площину складної, але необхідної дискусії. Без простих відповідей, без швидких рішень, зате з чітким усвідомленням: ці правила доведеться прописувати дуже уважно.

Межа відповідальності

Саме зараз формується рамка, в якій країна житиме у період переходу від війни до політичного процесу. І від того, наскільки зваженими будуть ці рішення, залежить не лише дата голосування, а й довіра до самого результату.

Джерело: 5692.com.ua

У ніч на 29 грудня російські військові атакували Нікопольський та Синельниківський райони
Більше новин на REPORTER.ua

Зима щоразу підкидає одне й те саме випробування: ніби йдеш обережно, дивишся під ноги, а підошва раптом поводиться як скло. Тонка крижана плівка на тротуарах робить навіть знайомий маршрут небезпечним. І тут згадується одна стара, майже забута побутова хитрість, якою користувалися ще наші прабабусі.

Стара аптечна дрібниця з неочікуваним ефектом

Йдеться про звичайний аптечний йод. Не для ран і не для температури, а для взуття. Якщо спрямувати його, як то кажуть, у правильне русло, він здатен зменшити ковзання на ожеледиці. Секрет простий: йод трохи підсушує поверхню та створює легку мікрошорсткість. У побуті це знають давно, але до зимових чобіт чомусь доходять не всі.

Як саме обробити підошву

Тут усе без складних маніпуляцій:

• берете ватний диск або шматочок звичайної вати;
• капаєте на нього три краплі йоду;
• протираєте підошву там, де вона найбільш гладка: середину, носок і п’яту.

Після цього взуття варто залишити на кілька хвилин, зазвичай 5–10 вистачає, щоб поверхня повністю висохла.

Що відчувається на вулиці

Ефект помітний майже одразу. Підошва вже не така "скляна", з’являється відчуття легкого зчеплення з льодом. Це, звісно, не заміна професійним льодоступам, але для міських доріжок різниця відчутна. Особливо корисно для нових чобіт із гладкою гумовою підошвою – саме вони часто підводять у перші тижні зими.

На що варто звернути увагу

Є нюанс. Йод іноді залишає світлі сліди на окремих видах гуми. Тому краще не поспішати й спочатку перевірити засіб на маленькій ділянці підошви. Якщо колір не змінюється – можна обробляти все взуття. Для шкіряних або текстильних підошов цей спосіб не підходить.

Як часто повторювати

Таку обробку має сенс оновлювати раз на кілька днів. Особливо після миття взуття, адже вода поступово змиває ефект. Легке повторення — і потрібне зчеплення повертається.

Про безпеку, яка починається з дрібниць

У зимовий період подібні дрібні хитрощі вирішують більше, ніж здається. Це і безпека, і зекономлений час. Бо коли надворі слизько, виходити доводиться раніше й рухатися повільніше. А кілька крапель звичайного йоду іноді допомагають пройти свій шлях спокійніше.

Джерело: 5692.com.ua

Із 1 січня 2026 року для розрахунку окладів запроваджують новий коефіцієнт – 2,5. Якщо говорити просто, базові зарплати у сфері соцзахисту фактично множать на два з половиною.

• соціальний менеджер: було 8 243 грн, стане 20 607 грн;
• фахівець із соціальної роботи: замість 6 773 грн – 16 932 грн.

У відсотках це приблизно плюс 150%. Для людей, які роками працювали майже на ентузіазмі, це виглядає як різка зміна правил гри. Про ці цифри офіційно повідомили в Мінсоцполітики, без особливих прикрас, але й без заниження масштабів.

Чому саме вони

У міністерстві пояснюють: рішення не взялося з повітря. Соціальні працівники – це ті, хто щодня має справу з чужими проблемами, кризами, травмами. Реабілітація, допомога сім’ям, підтримка людей у складних життєвих обставинах – усе це не про формальні папери, а про постійне емоційне навантаження.

Міністр соціальної політики, сім’ї та єдності Денис Улютін публічно наголосив, що підвищення оплати – це не бонус і не подарунок, а спроба чесно оцінити складність такої роботи. За його словами, держава має підтримувати тих, хто щодня підтримує інших.

Паралельні реалії держслужби

На тлі нових окладів соцпрацівників оприлюднили й статистику зарплат у державних органах за 2025 рік. І тут картина, м’яко кажучи, контрастна. Найвищі доходи – не в міністерствах, а в колегіальних органах, де штат менший, зате посад із керівним статусом більше.

ТОП-5 органів за середніми зарплатами виглядає так:

• НКРЕКП: у середньому 94,1 тис. грн за рік, у вересні – 87 тис.
• НАЗК: 92,9 тис. грн за рік, у вересні – 99,1 тис.
• Антимонопольний комітет: 86,8 тис. грн за рік, у вересні – 93,5 тис.
• Апарат Верховної Ради: 77,2 тис. грн за рік, у вересні – 72,6 тис.
• Рахункова палата: 73,1 тис. грн за рік, у вересні – 72,3 тис.

Цікава деталь: міністри й прем’єр-міністерка в цей список не входять, бо формально їхні посади не належать до державної служби.

Конкретні імена та суми

Для повноти картини наводять і персональні приклади. Член НКРЕКП Костянтин Ущаповський торік отримував у середньому 264 217 грн на місяць. Це одна з найвищих зарплат серед держслужбовців.

Для порівняння:

• прем’єр-міністерка Юлія Свириденко – 90 662 грн у вересні 2025 року;
• перший віцепрем’єр Михайло Федоров – 90 545 грн;
• віцепрем’єр Тарас Качка – 90 142 грн;
• віцепрем’єр Олексій Кулеба – 90 833 грн;
• держсекретар Кабміну Костянтин Мар’євич – 97 743 грн.

Найбільшу зарплату серед держслужбовців у вересні отримав заступник Мар’євича Віталій Чапля – 130 058 грн. Вагому частину цієї суми склала надбавка за вислугу років, понад 44 тис. грн. Він є учасником бойових дій і до роботи в уряді служив у Державній прикордонній службі.

Баланс відповідальності й оплати

Підвищення зарплат соціальним працівникам і водночас публікація доходів топчиновників ще раз показали різницю між різними сегментами державної служби. Для одних це роки стабільно високих виплат, для інших – нарешті спроба наздогнати реальність, у якій ціни й навантаження давно змінилися.

Джерело: 5692.com.ua

За словами Рютте, у центрі переговорів стоїть не дата припинення вогню і навіть не формулювання угоди. Головне – гарантії безпеки. Які саме, в якому форматі і хто за них відповідатиме – це те, навколо чого зараз і крутиться вся дискусія.

Він наголошує: після припинення бойових дій Україна має отримати такі запобіжники, які зроблять нову атаку неможливою або, принаймні, фатальною для агресора. Йдеться про ситуацію, коли повторний удар по Україні стане для Кремля катастрофою, а не черговою авантюрою.

Ключове питання переговорів – це гарантії безпеки. Ми маємо забезпечити, щоб Україну більше ніколи не атакували після припинення вогню чи мирної угоди, – підкреслив Рютте.

Роль Трампа у переговорах

Окремо генсек НАТО зупинився на фігурі Дональда Трампа. На його думку, саме Трамп є тим політиком, який здатен реально вплинути на Володимира Путіна. Не через дипломатичні формули, а через силу особистого тиску і політичної ваги.

Рютте зазначив, що Трамп уже продемонстрував здатність посадити Путіна за стіл переговорів. І, що важливо, він вважає його єдиним, хто може не просто говорити про мир, а змусити Кремль погодитися на нього.

Він хоче завершити війну в Україні. І він єдиний, хто зрештою може змусити Путіна укласти мир, – сказав Рютте,

додавши, що поважає Трампа саме за цю позицію.

Компроміси без ілюзій

Разом із тим Марк Рютте не приховує: будь-яка мирна угода – це завжди компроміси. Ілюзій тут бути не повинно. Але ці компроміси, за його словами, не можуть відбуватися за рахунок безпеки України.

Він підкреслює, що Трамп це розуміє. Ба більше, той, за словами генсека НАТО, чітко усвідомлює загрозу з боку Росії і погоджується з тим, що гарантії безпеки мають бути обов’язковою частиною домовленостей.

Він повністю розуміє загрозу, яку несе Росія. І погоджується з тим, що без реальних гарантій безпеки мирна угода не має сенсу, – зазначив Рютте.

Точка неповернення

Уся логіка цих заяв зводиться до одного: мир має бути таким, після якого війна не повернеться. Не через рік, не через п’ять і не після зміни політичної кон’юнктури. Саме тому питання безпеки для України розглядається не як додаток, а як фундамент.

Мова йде про чіткий сигнал Москві – повторення агресії матиме надто високу ціну.

Джерело: 5692.com.ua

Попередньо, внаслідок ДТП травмовано 65-річного водія автобуса. Також тілесні ушкодження отримали працівники поліції.
Більше новин на REPORTER.ua

У результаті вибуху гранати двоє чоловіків віком 24 та 40 років отримали поранення.
Більше новин на REPORTER.ua

51-річний місцевий мешканець привласнив знайдений гаманець із банківськими картками та грошима, а згодом незаконно скористався ними.
Більше новин на REPORTER.ua

Внаслідок зіткнення автомобілів Opel Meriva та Mercedes-Benz Sprinter отримали травми та були заблоковані двоє людей.
Більше новин на REPORTER.ua