Цьогорічна історія з листами до Святого Миколая – це не просто святкова традиція. Це зріз настроїв, мрій і болю, який живе в дитячих словах. За місяць роботи Резиденції, з 25 листопада по 25 грудня, Укрпошта зібрала й передала Миколаю понад 10 тисяч листів. Географія – уся Україна і навіть далі. Деякі конверти долали пів світу, щоб дістатися Києва, зокрема й із Японії.

І це, погодьмося, вже не просто про подарунки.

Як писали діти

Листи надходили по-різному.

• через святково оформлені відділення;
• цілими класами зі шкіл;
• разом із батьками;
• інколи просто з рук у руки листоношам у селах і містах.

Хтось старанно виводив літери друкованим почерком, хтось клав у конверт малюнок, а дехто – кілька сторінок тексту, ніби боявся щось забути.

Місце, де все зійшлося

Усі ці листи зрештою зібрали в Головпоштамті. Саме там, за словами Укрпошти, Святий Миколай вечорами перечитував кожне послання. Без винятків. Рядок за рядком.

Помічники кажуть: пропустити бодай один лист просто не змогли.

Про що писали найчастіше

Зміст був різний. Іноді дуже життєвий, іноді – наївний, а часом такий, що дорослим ставало ніяково.

Листи були смішні й серйозні водночас. Про те, як Настю добре годували шаурмою в таборі. Про те, як Аріна бажала Миколаю здоров’я. А Марк чесно зізнався, що цього року був не дуже слухняним, але старається виправитися, – розповідають в Укрпошті.

Було багато дрібних радощів. Новий конструктор. Книга. Іграшка.

Але було й інше, спільне бажання.

Одна спільна мрія

У багатьох листах повторювалося те саме прохання. Щоб закінчилася війна. Щоб мама або тато, які зараз на фронті, повернулися додому. Без пояснень, без зайвих слів.

Це не виглядало як пафос. Швидше як тиха, дуже доросла надія.

Діти, які просять не для себе

Святий Миколай цього року говорив про це без святкових прикрас.

Українські діти виявилися зрілішими за багатьох дорослих. Вони часто просять не для себе, а для інших. І це, напевно, найкраща відповідь на питання, яким буде майбутнє України. Воно світле. Хоч і прикро, що ці бажання зовсім не дитячі. У цих листах багато відлуння війни, яка краде дитинство, – каже він.

І додає, що разом із ЗСУ зробить усе можливе, аби головне бажання цих дітей стало реальністю. Навіть якщо з "їхнім Дєдом Морозом" доведеться говорити окремо.

Маленькі мрії, які стають реальністю

Поки велике бажання ще попереду, Укрпошта разом із Mastercard взялася за те, що може зробити вже зараз. Діти, які залишили зворотну адресу й написали про свої добрі справи – допомогу батькам, турботу про тварин, навчання, – отримають подарунки.

Серед них:

• книги;
• пазли;
• конструктори;
• іграшки.

Святкові брендовані авто вже готуються вирушити в дорогу. У міста й маленькі села. Туди, де хтось чекає відповіді на свій лист.

Те, що залишається між рядками

Ці 10 тисяч листів – не про Миколая. І навіть не про подарунки. Вони про країну, яка дорослішає разом зі своїми дітьми. І про дитинство, яке триває попри все.

Джерело: 5692.com.ua

18-річний юнак протягом однієї години вчинив підпали двох об’єктів цивільної інфраструктури в різних районах міста.
Більше новин на REPORTER.ua

Новий рік у різних країнах виглядає зовсім не так, як ми звикли уявляти. Десь загадують бажання з келихом шампанського, а десь кидають морозиво на підлогу або підпалюють опудала. І що цікаво – для місцевих це не екзотика, а нормальна частина свята, перевірена десятиліттями. Напередодні Нового року канадські блогери зібрали десять традицій, які одночасно дивують і багато про що говорять.

Виноград під удари годинника

В Іспанії новорічна ніч немислима без винограду. Опівночі, коли годинник б’є дванадцять разів, люди з’їдають по одній виноградині на кожен удар. Традиція з’явилася ще у 1909 році – тоді виноградарі шукали спосіб продати рекордний урожай. Згодом комерційна ідея перетворилася на національний ритуал.

На площі Пуерта-дель-Соль у Мадриді в цей момент яблуку ніде впасти. Вважається, що якщо встигнути з виноградом – рік буде щасливим і здоровим. Цей звичай давно перекочував і за межі Іспанії – його підхопили у США та навіть на Філіппінах.

Грецька монета на щастя

У Греції Новий рік починають із пирога під назвою "васілопіта". Його ріжуть першого січня, і всередині обов’язково запікають монету. Кому вона дістанеться – тому, кажуть, пощастить найбільше.

Коріння традиції веде до легенди про святого Василя Кесарійського, який повернув мешканцям міста їхні гроші, заховавши їх у хлібі. Сьогодні цей пиріг – майже святиня для родинного столу.

Вогонь як очищення

В Еквадорі Новий рік зустрічають із полум’ям. Тут спалюють опудала – часто у вигляді політиків, зірок чи вигаданих героїв. Звичай з’явився наприкінці XIX століття під час епідемії жовтої лихоманки, коли люди намагалися "випалити" хворобу з міста.

Зараз сенс радше символічний – позбутися всього поганого. Дехто ще й стрибає через багаття дванадцять разів, ніби домовляючись із кожним місяцем майбутнього року.

Колір має значення

У багатьох країнах Латинської Америки напередодні свята серйозно ставляться до вибору спідньої білизни. Не фасон – колір. Червоний означає любов і пристрасть, жовтий – гроші та успіх.

Що обрати – залежить від очікувань на наступний рік. Для когось це виглядає кумедно, але магазини в цей період точно не скаржаться на відсутність покупців.

Морозиво для удачі

Швейцарія дивує по-своєму. Тут дехто вірить, що якщо кинути кульку морозива на підлогу в новорічну ніч, доля стане прихильнішою. Так, звучить дивно, особливо для любителів солодкого.

Але традиція живе. Навіть попри те, що серце стискається, коли бачиш морозиво, яке не дісталося ложці.

Пляж, океан і сім хвиль

У Бразилії новорічна ніч часто минає на узбережжі. Люди приносять квіти та подарунки богині моря Йеманжі, кидаючи їх у воду. Після цього прийнято стрибати через сім хвиль, загадуючи бажання.

Ритуал символізує очищення і надію на прихильність сил, які сильніші за людину. І виглядає це, між іншим, дуже видовищно.

Ведмеді з Альп

У деяких європейських регіонах досі живі стародавні обряди. В Альпах можна побачити учасників традиції Урсул — людей у ведмежих шкурах. Вони розігрують сцену смерті та відродження звіра.

Сенс простий і глибокий водночас: зима минає, весна близько, життя триває.

Почати рік без мотлоху

В Італії Новий рік – це ще й прибирання в радикальній формі. Тут заведено викидати непотрібні речі просто з вікон. Так люди символічно прощаються з минулим і звільняють місце для нового.

Щоправда, місцева влада щороку нагадує про безпеку. Бо не все старе варто скидати з висоти.

Опосум замість кулі

У США теж є своя новорічна екзотика. У містечку Брасстаун у Північній Кароліні замість традиційної кулі опівночі "спускають опосума". Тварина стає головним символом святкування.

Навколо цього влаштовують паради, конкурси і ярмарки. Маленьке місто – велике свято.

Вогонь Хогманею

У Шотландії Новий рік, відомий як Хогманей, відзначають із вогнем. У Стоунхейвені люди бігають вулицями з палаючими кулями з дроту, розмахуючи ними над головою.

Фінал – кидання вогняних конструкцій у гавань. Так символічно прощаються зі старим роком.

Людська потреба в оновленні

Усі ці традиції – різні за формою, але схожі за змістом. Через вогонь, воду, їжу чи дивні ритуали люди намагаються почати новий етап із чистого аркуша, залишивши зайве позаду.

Джерело: 5692.com.ua

Новий рік знову приходить у непростий для країни час. Четвертий рік поспіль українці зустрічають свята під звуки повітряних тривог, з обмеженими бюджетами й дуже уважним поглядом на цінники в магазинах. Святковий стіл ніхто не скасовує, але рахувати доводиться буквально кожну гривню.

Святкове меню під тиском цін

Новорічний стіл у 2026 році вийде дорожчим, ніж торік. Найбільше грошей "з’їдять" м’ясо, ковбаси, сири, алкоголь і традиційні святкові делікатеси. Овочі, до речі, цього разу стали приємним винятком – вони помітно подешевшали.

Причини зростання цін залишаються знайомими: війна, складна логістика, дороге пальне, проблеми з електроенергією. Усе це лягає в собівартість продуктів, а зрештою – в чеки покупців.

Скільки коштуватиме новорічний стіл 2026

Аналітики Інституту аграрної економіки порахували, у яку суму обійдеться традиційний новорічний стіл. За основу взяли середні ціни в супермаркетах станом на середину грудня 2025 року. За словами директора інституту, академіка НААН Юрія Лупенка, стандартний набір страв для родини з чотирьох людей тягне приблизно на 3 980 гривень. Це на 10,7% більше, ніж наприкінці минулого року.

Цифра, м’яко кажучи, відчутна. І це без особливих надмірностей.

Класика без якої нікуди

Без салатів новорічний стіл уявити складно. Той самий Олів’є знову б’є по гаманцю. Три кілограми салату обійдуться майже у 407 гривень – приблизно на 6% дорожче, ніж торік.

Найболючіше зросла ціна на ковбасу. Пів кілограма тягне десь на 180 гривень, а подорожчання перевищило 12%. З іншого боку, овочі цього року трохи "врятували ситуацію".

Картопля подешевшала більш ніж удвічі – за 580 грамів доведеться віддати близько 8,5 гривні. Морква й цибуля теж стали значно доступнішими. Але яйця, консервований горошок, солоні огірки та майонез підтягнулися вгору – плюс 5–15% до ціни.

Оселедець під шубою: риба дорожча за все

Схожа картина і з оселедцем під шубою. Загальна вартість салату – близько 175 гривень. Основну частину суми формує риба: пів кілограма філе коштує приблизно 135 гривень.

Овочі для цього салату, навпаки, подешевшали на 50–60%. Буряк, картопля, морква та цибуля цього разу не стали фінансовим ударом.

М’ясо і молочні продукти: найдорожча частина

М’ясо у 2026 році – одна з головних статей витрат. У середньому м’ясні продукти подорожчали на 23%.

• 350 грамів сирокопченої ковбаси – близько 410 гривень;
• бекон – 276 гривень за пів кілограма;
• свинина – 339 гривень за кілограм.

Куряче філе формально залишається найдешевшим варіантом, але саме воно подорожчало найбільше – майже на 40%, до 244 гривень за кілограм. Загалом м’ясна частина новорічного столу тягне приблизно на 1 269 гривень.

Молочні продукти теж додали в ціні. Твердий сир – 176 гривень за 300 грамів, що майже на 20% більше, ніж торік. Вершкове масло подорожчало на 14%, і пачка 200 грамів коштує близько 118 гривень.

Овочі, фрукти та святкові дрібниці

На овочі в середньому піде близько 473 гривень – це приблизно на 5% менше, ніж минулого року. Фрукти стали ще доступнішими: мандарини, банани й лимони разом обійдуться приблизно у 200 гривень, що на 22% дешевше, ніж торік.

Солодке й напої теж додають до чеку. Батон коштує близько 35 гривень, кілограм шоколадних цукерок – 326 гривень. Пляшка шампанського – 239 гривень, бренді – 278. Безалкогольні напої подорожчали найвідчутніше: соки, газована вода й мінералка разом потягнуть майже на 150 гривень.

Святкові делікатеси – окрема стаття

Якщо додати до меню делікатеси, сума різко зростає. Баночка червоної ікри коштує в середньому 469 гривень, червона риба – близько 344 гривень за 180 грамів. У такому разі загальна вартість новорічного столу може сягнути майже 4 800 гривень.

Причини та реальність

Юрій Лупенко пояснює подорожчання просто: війна, скорочення виробництва, збої в логістиці, дорожче пальне й електроенергія. Частково ситуацію пом’якшив рекордний урожай овочів, але загалом новорічний стіл усе одно подорожчав більш ніж на 10%. Для багатьох родин це означає ще уважніше планування і ще більше компромісів навіть у святкові дні.

Джерело: 5692.com.ua

Згідно з рішенням уряду, чоловіків, які прибувають до ТЦК та СП і тимчасово там розміщуються, забезпечуватимуть харчуванням за рахунок держави. Причому не абияким, а за стандартами, які вже діють у Збройних Силах України.

Про ці зміни офіційно повідомили на сайті Міністерства оборони.

Три рази на день і за військовими нормами

Тепер мобілізовані, які перебувають у ТЦК, отримуватимуть триразове харчування. Раціон формуватиметься з тих самих продуктів і страв, які затверджені для військовослужбовців ЗСУ.

Тобто без окремих меню, тимчасових рішень чи імпровізації на місцях. Є стандарт – і його мають дотримуватися.

Чому це стало необхідним

У Міністерстві оборони пояснюють: на практиці багато мобілізованих проводять у приміщеннях ТЦК не кілька годин, а значно більше. Іноді це доба, а подекуди й довше – поки триває підготовка до відправлення на полігон або у військову частину.

У таких умовах питання нормального харчування перестає бути дрібницею. Це вже базова потреба, без якої складно говорити про організований процес мобілізації.

Організація без зайвих рішень на місцях

За даними Міноборони, нові правила мають зняти частину навантаження з самих ТЦК та уникнути ситуацій, коли питання харчування вирішується ситуативно. Тепер усе чітко: є норма, є фінансування, є відповідальність.

Базове забезпечення

Оновлені правила фактично закріплюють просту річ: навіть на етапі очікування та оформлення мобілізована людина має отримувати елементарні умови – зокрема повноцінне харчування. Без цього жодна система не працює стабільно.

Джерело: 5692.com.ua

Наприкінці грудня та на початку січня погоду в Дніпрі й області визначатимуть атмосферні циклони. За прогнозом синоптиків, 30–31 грудня регіон перебуватиме під впливом тилової частини циклону з північного сходу. Очікується невеликий сніг.
Більше новин на REPORTER.ua

Щороку наприкінці грудня багато хто скептично знизує плечима: мовляв, ці новорічні обіцянки – для галочки, забудуться ще до середини зими. Але нейронаука дивиться на це інакше. Саме початок року – рідкісний момент, коли культура й мозок ніби працюють в одному напрямку, вмикаючи здатність дивитися на себе збоку. Зупинитися. Видихнути. І спокійно запитати: "А я взагалі туди рухаюсь?"

Як пише The Time, знання про роботу мозку можуть зробити плани на 2026 рік не просто списком бажань, а реальним інструментом змін.

Мозок на мінімалках

Наш мозок – той ще економіст. Він споживає всього близько 20 ватів енергії. Якщо перекласти це на побутову мову, вистачило б хіба на тьмяну лампочку в коридорі. Через таку обмеженість мозок постійно шукає способи заощадити сили. Один із них – так звана фрагментація.

Як це виглядає на практиці. Коли людина вперше сідає за кермо, все здається хаотичним: педалі, дзеркала, знаки, руки, ноги. Згодом тисячі окремих рухів зливаються в одну звичку. В один "фрагмент". І вже не треба думати про кожну дрібницю.

Тут і криється пастка великих цілей. Формулювання на кшталт "вивчити іноземну мову" мозок сприймає як щось надто громіздке. Він напружується ще до старту.

Малими кроками – далі

Рішення доволі приземлене. Розбити велику мету на дрібні підцілі. Не "вивчити мову", а, наприклад, "15 хвилин слів щодня" або "один короткий текст на тиждень". Коли виконано маленький шматок, мозок фіксує успіх і не чинить опору. Енергія не зливається в нікуди.

Наче сходи: не перестрибуєш одразу на п’ятий поверх, а піднімаєшся сходинка за сходинкою.

Обмежене меню рішень

Нейробіологи говорять ще про одну річ – "меню можливостей". Наш мозок постійно формує список того, що вважає доступним. Сидячи за столом, людина теоретично може замовити волинку або заспівати оперу. Але мозок пропонує простіші варіанти: випити кави або продовжити роботу.

У складних життєвих ситуаціях це меню ще більше звужується. Здається, що вибору майже немає.

Приклад Черчилля

У 1940 році, коли ситуація для Британії виглядала майже безнадійною, Вінстон Черчилль побачив варіант, якого тоді майже ніхто не розглядав – втягнути США у війну. Це не було очевидним рішенням. Але він вийшов за межі стандартного "меню", яке пропонувала ситуація.

У звичайному житті принцип той самий. Коли все зайшло в глухий кут, корисно зробити крок назад. Поговорити з другом, колегою, наставником. Інша людина часто бачить варіанти, які ваш мозок навіть не додає до списку.

Коли відмова – це сила

Наполегливість зазвичай хвалять. І недарма. Але іноді вона грає проти нас. Триматися за цілі, які давно не працюють, – прямий шлях до виснаження.

Дослідження показують: люди, які вміють вчасно відмовлятися від неактуальних планів, мають нижчий рівень стресу і загалом почуваються спокійніше. Навіть Черчилль, попри репутацію жорсткого лідера, не раз змінював стратегію, якщо бачив, що попередня веде не туди.

Якщо в лютому чи березні стає зрозуміло, що новорічна обіцянка більше шкодить, ніж допомагає, її можна адаптувати. Або замінити. Гнучкість тут – не поразка.

Фраза Тайсона, яка все пояснює

Майк Тайсон колись сказав просту і жорстку річ: "У кожного є план, поки його не вдарять по обличчю". Життя, як відомо, б’є без попередження. Саме тому корисно час від часу ставити собі два питання:

• що я можу зробити прямо зараз, аби полегшити собі шлях;
• чи можна змінити цей план так, щоб він працював краще.

Іноді цього достатньо, щоб не зійти з дистанції.

Рік довгих коригувань

Успіх у 2026 році навряд чи визначатиметься тим, наскільки ідеальним був список цілей 1 січня. Набагато важливіше, як часто і як спокійно ви його переглядатимете, підлаштовуючи під реальність, що постійно змінюється.

Точка рівноваги

Новорічні обіцянки мають сенс не як клятва, а як відправна точка. Вони працюють тоді, коли дозволяють думати, змінюватися і не триматися за план, який перестав вести вперед.

Джерело: 5692.com.ua

Водій помітив, що авто раптово загорілося, і одразу зупинився. Небайдужі містяни не залишилися осторонь і кинулися на допомогу, а патрульні, які були неподалік, одразу долучилися.
Більше новин на REPORTER.ua

За словами Зеленського, мова йде не про окремі регіони, а про всю територію України. План передбачає підготовку кількох ключових документів, серед яких так званий Prosperity Package – пакет економічного відновлення.

Ідея проста: створити умови, за яких з’являються робочі місця, бізнес починає працювати, а життя поступово повертається в нормальне русло. Не на папері, а на практиці.

Зарплати як головний стимул

Окрема частина розмови стосувалася саме доходів людей. Зеленський зазначив, що президент США робить на цьому особливий акцент і вважає створення робочих місць завданням номер один.

Ми детально говорили про середню заробітну плату в Україні. Американська сторона дуже зацікавлена в тому, щоб завдяки приходу їхнього бізнесу та спеціальним умовам на нашому ринку заробітна плата могла зрости в рази, навіть утричі, – пояснив глава держави.

Звучить амбітно. І водночас трохи нереалістично, якщо не знати контексту.

Не швидке диво, а довга гра

Президент одразу підкреслив: ніхто не обіцяє миттєвого зростання зарплат одразу після завершення війни. Це не історія про завтра чи навіть про наступний рік. Мова йде про довгострокову стратегію.

США, за словами Зеленського, зацікавлені в тому, щоб в Україну заходив не лише американський, а й європейський бізнес. І саме масова присутність інвесторів має поступово підтягнути рівень оплати праці до зовсім інших цифр.

Питання стартового капіталу

Окремо під час обговорення торкнулися теми грошей на початку цього шляху. Бо без стартових ресурсів жоден план не працює.

На старті Україні потрібні серйозні кошти на відновлення. Такі, щоб люди реально поверталися – на робочі місця і на гідні зарплати. У цьому я бачу велику перспективу, – зазначив Зеленський.

Втім, він одразу додав те, про що всі й так думають, але рідко говорять уголос.

Точка відліку

Усі ці плани, пакети й перспективи мають одну спільну умову. Перш ніж рахувати майбутні зарплати і прихід великого бізнесу, країні потрібно зробити головне – завершити війну. Саме з цього, за словами президента, починається будь-яка реальна економічна розмова.

Джерело: 5692.com.ua

Міністерство розвитку громад та територій запускає нову процедуру відкриття автобусних маршрутів. Головна ідея проста: весь процес переводять у цифровий формат. Від першої ідеї маршруту – і до реального рейсу на дорозі.

Про нововведення повідомили в пресслужбі міністерства. Зміни закріплені окремим наказом і, за задумом, мають зробити систему простішою, швидшою і значно прозорішою. Без біганини з довідками й без багатотомних папок у кабінетах.

Чому це важливо саме зараз

У міністерстві прямо визнають: стара система фактично не працювала. Через надмірну бюрократію за останні 11 років в Україні не відкрили жодного нового автобусного маршруту. Конкурси проводилися лише для вже існуючих напрямків – тих, що з’явилися ще багато років тому.

Особливо болісно це відчували прифронтові громади. Там стабільне сполучення – не комфорт, а базова потреба. До лікарні, школи, роботи чи сусідньої області люди часто змушені добиратися з пересадками або випадковим транспортом. Нова процедура, за задумом, дозволяє реагувати на такі запити швидко, без очікування роками.

Як це працюватиме на практиці

Підхід до створення маршрутів змінюється повністю. Паперову систему, яка роками буксувала, замінює цифрова модель. Маршрут тепер можна не лише придумати, а й перевірити та запустити в зрозумілих часових межах.

Міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба пояснює це так:

Ми свідомо відмовляємося від паперових і непрозорих процедур і переходимо до цифрової моделі, де маршрут можна створити, перевірити та запустити швидко й зрозуміло.

Фактично мова йде про зміну логіки: не система диктує умови людям, а підлаштовується під реальні потреби.

Що це означає для перевізників

Для легальних перевізників правила стають простішими. Тепер вони можуть самі ініціювати створення міжобласного маршруту через електронний кабінет. Увесь цикл – від ідеї до першого виїзду автобуса – має вкладатися максимум у два місяці.

Уся документація подається через ЄКІС, без паперових копій і особистих походів по кабінетах. У системі потрібно вказати:

• схему маршруту;
• розклад руху;
• вартість проїзду;
• графік праці та відпочинку водіїв.

Нічого зайвого, лише те, що справді потрібно для роботи.

Прозорість без кулуарних рішень

Окремий акцент роблять на відкритості. Уся інформація зберігатиметься в Єдиному електронному реєстрі. Після створення цифрового паспорта маршрут автоматично потрапляє на онлайн-конкурс.

Умови однакові для всіх, а ризики корупції зводяться до мінімуму. У міністерстві наголошують: такий підхід ближчий до європейських стандартів, де головне – безпека пасажира та зручність перевезень, а не складність процедур.

Питання довіри

Цифровізація маршрутів – це не лише про автобуси. Це спроба повернути довіру до системи перевезень, де рішення приймаються швидко, зрозуміло і з урахуванням реальних потреб людей. Особливо там, де дорога – це іноді єдиний зв’язок із зовнішнім світом.

Джерело: 5692.com.ua