Обережно, знову шахраї активізувались — цього разу вони вирішили маскуватися під мобільного оператора Vodafone. І ні, це не про звичні смс з підозрілими посиланнями. Цього разу — через Telegram.

Як діють зловмисники

От уявіть: ви спокійно гортаєте повідомлення, аж раптом — з’являється "офіційне" повідомлення, начебто від Vodafone. Там вам чемно повідомляють, що ваш номер ось-ось "деактивують", і просять, нічого не підозрюючи, замінити SIM-картку. Виглядає серйозно, навіть тривожно. Але ось що важливо — це повна нісенітниця.

У Центрі протидії дезінформації при РНБО вже підтвердили: це класичне шахрайство. І, чесно кажучи, не надто витончене. В компанії Vodafone одразу ж дали офіційну відповідь: мовляв, через месенджери вони вам нічого не надсилають. Усі важливі речі — тільки через перевірені канали: офіційний сайт, застосунок My Vodafone або короткий номер 111. Тобто, якщо ви бачите щось схоже в Telegram — сміливо ігноруйте.

До речі, подібні схеми — не новинка. Шахраї люблять грати на темах, пов’язаних із банками, мобільними операторами, послугами доставки. Все, де можна налякати, збити з пантелику і змусити людину зробити щось бездумно — підходить.

А тепер головне:

• Не переходьте за підозрілими посиланнями.
• Не відповідайте на такі повідомлення.
• І точно не робіть ніяких дій із SIM-карткою, поки не перевірите інформацію з надійного джерела.

Якщо чесно, в наш час краще десять разів перевірити, ніж потім бігати з відновленням номера чи боротися з витоком особистих даних.

Будьте уважні й не давайте себе обдурити.

Джерело: 5692.com.ua

З першого погляду може здатися, що натяжна стеля — це така собі проста декорація, яка не вимагає особливого догляду. Встановив, помилувався і забув. Але це лише до того моменту, поки сонце не підсвітить пляму від мушки або пил не оселиться на поверхні тонким сірим серпанком. Особливо це стосується глянцевих покриттів — вони, як дзеркало, відображають кожну дрібницю.

І от тоді починаються запитання: чим мити, як не зіпсувати, чи не злізе плівка від вологи? І головне — як зробити це акуратно, не перетворивши миття стелі на екстремальний спорт?

Засоби: чого не можна і що можна

От тут треба трохи зупинитись і подумати. Натяжна стеля — не плитка у ванній. Це делікатне покриття, яке не витримує грубого поводження. Усі "сильні" засоби — на кшталт хлорки, спирту, агресивної хімії чи кислот — однозначно викреслюємо.

Що підійде:

• рідкий мийний засіб для вікон або дзеркал (бажано без спирту),
• м’який розчин звичайного господарського мила,
• спеціальні спреї для натяжних стель (такі є, хоч і рідко в магазинах, але на маркетплейсах трапляються).

Головне — ніяких абразивів! Навіть якщо "ну трошечки потерти", ризикуєте залишити слід, який потім буде видно під будь-яким кутом.

Про інструменти: швабра — не варіант

Знаєте це бажання взяти телескопічну швабру, намочити її і одним махом пройти всю стелю? Забудьте. Один необережний рух — і полотно може провиснути або навіть порватися. Глянцеві поверхні не прощають різких дотиків.

Що краще використовувати:

• м’яку губку або ганчірку (ідеально — мікрофібру),
• драбинку або стійку опору, щоб дістати руками до поверхні,
• легкі кругові рухи без тиску.

Добре працює метод "волога рука + суха рука". Спочатку пройшлись вологою серветкою, а потім одразу — сухою. Так менше шансів, що залишаться розводи.

Плями, мухи і пил: що робити з типовими забрудненнями

Пил — це класика. Його видно вже через кілька тижнів після встановлення стелі, особливо, якщо вдома часто відкриваєте вікна або поруч дорога. Просто протріть вологою мікрофіброю без мила — цього вистачить.

А от сліди від мух — це складніше. Вони залишають жирні плями з темним обідком. Тут стане в пригоді легкий мильний розчин. Але не поспішайте терти! Просто прикладіть вологу ганчірку до плями, дайте "відкиснути", а потім легенько витріть. І ще раз — сухою серветкою, щоб не лишилось слідів.

Як часто треба мити стелю

Насправді все залежить від умов. Якщо кухня — раз на 2–3 місяці. У спальні чи вітальні — раз на пів року або й рідше. У ванній кімнаті — частіше, через вологу. Але головне — не чекати, поки стеля стане сірою, бо тоді доведеться мити двічі.

Додаткові поради, які зекономлять нерви

• Якщо у вас вдома курять — на глянці з’являється жовтий наліт, який потім відмити майже нереально.
• Не використовуйте кругові рухи з натиском — це може "порушити" глянець.
• Ніколи не пробуйте прибрати пляму пальцем чи нігтем — залишаться мікроподряпини.
• У спеку краще не мити — плівка може трохи розм’якшитись, а тоді ще легше її пошкодити.
• До речі, з часом поверхня все одно трохи втрачає блиск — це нормально. Важливо, щоб вона залишалась чистою й охайною.

Цікаво знати: чи бувають стелі, які мити не треба

Є, і це не жарт. Матова натяжна стеля, особливо світла, набагато менш "примхлива". На ній не видно кожної порошинки, та й плями тримаються гірше. Тому, якщо тільки плануєте ремонт — можливо, варто подумати не лише про дизайн, а й про зручність у догляді.

Мити натяжну стелю — це не те ж саме, що витерти підлогу чи протерти шафу. Тут треба акуратність, терпіння і трохи знань. Не поспішайте, не експериментуйте з засобами і не довіряйте "бабусиним методам", бо один невдалий рух — і вся краса може зіпсуватись. А потім — ремонт, нерви, гроші. Тож краще вже зараз витратити трохи часу, ніж потім усе переробляти.

Джерело: 5692.com.ua

На Харківщині військова контррозвідка Служби безпеки України затримала неповнолітнього агента, який передавав російським спецслужбам дані про розташування українських військ у Харківській та Дніпропетровській областях. Про це повідомила пресслужба СБУ.

Фігурантом справи виявився 17-річний житель міста Лозова. За інформацією слідства, юнака завербували росіяни через Telegram, пообіцявши швидкий і легкий заробіток. У межах завдання він подорожував рейсовими автобусами між східними областями та знімав на телефон військові об'єкти.

Зокрема, під час однієї з таких поїздок він зафіксував на відео колону української техніки, яка прямувала на передову. Для прикриття своєї діяльності підозрюваний використовував вигадану легенду — нібито шукав найближче відділення пошти. Повернувшись додому, він узагальнював зібрані матеріали та надсилав звіти своєму російському куратору.

У СБУ зазначають, що отриману інформацію ворог планував використати для підготовки нових ракетних ударів по об’єктах у регіоні.

Контррозвідники затримали підозрюваного за місцем проживання. Під час обшуку у нього вилучили мобільний телефон із доказами співпраці з ворогом. Йому вже повідомили про підозру. Наразі хлопець перебуває під вартою. За інкримінованою статтею йому загрожує до 12 років позбавлення волі.

Джерело: 5692.com.ua

Іноді ми навіть не помічаємо, як чужі думки починають звучати в нашій голові гучніше за власні. Особливо коли опиняємося в натовпі — фізичному чи інформаційному. Здається, наче всі вже вирішили, як правильно, і твоя особиста думка — це якась "помилка системи". Але чому так відбувається? І як вистояти, коли довкола — тиск, очікування і готові шаблони поведінки? Психологія натовпу — не просто термін із підручників. Це реальність, у якій ми живемо щодня.

Звідки береться сила натовпу і чому ми іноді втрачаємо себе

Можна сидіти вдома з філіжанкою кави, почуватися розумною, стійкою людиною — і раптом, опинившись серед юрби на вулиці або просто прокрутивши стрічку новин, починаєш ловити себе на думці: "А може, вони мають рацію?". Це і є вплив натовпу — явище, яке вивчає цілий науковий напрям, і не дарма.

У натовпі ми діємо інакше. Зникає критичність, слабшає здатність мислити логічно. Мозок, немов ставши на автопілот, починає повторювати за іншими — у словах, у діях, у рішеннях. Проблема? Безумовно. Бо в такій ситуації легко зробити щось, про що пізніше шкодуєш. Але що важливіше — така поведінка непомітно стає нормою. І тоді вже не важливо, де саме ти знаходишся: на мітингу, у чаті знайомих чи просто слухаєш "думку більшості" за обідом.

Мати свої переконання — не розкіш, а необхідність

Якщо в голові немає чітких уявлень про те, що для тебе важливо, то інші швидко "запишуть" у твої думки свої цінності. А ти і не помітиш, коли це станеться. Саме тому власна система принципів — це як внутрішній компас. Вона не дасть тобі розвернутися на 180 градусів тільки тому, що хтось голосніше кричить.

Люди, в яких є "хребет" — тобто тверді орієнтири в житті — не надто зручні для маніпуляцій. І це прекрасно. Бо тоді не доведеться кожного разу пояснювати, чому ти проти чи за щось. Це стає зрозумілим із твоїх вчинків. А коли інші бачать, що на тебе не так просто натиснути — вони швидко втрачають інтерес до спроб тиску.

Бути зручним для всіх — короткий шлях до втрати себе

Дуже часто ми плутаємо ввічливість із бажанням усім догодити. Але тут є тонка межа: прагнення подобатися кожному закінчується тим, що ти вже не знаєш, хто ти є. Особливо це небезпечно для дітей і підлітків, у яких ще тільки формується уявлення про себе.

Якщо людина постійно живе під чужим контролем — вона не має часу запитати себе: "А чого я хочу?". Тому не дивно, що з роками зростає тривожність, апатія і відчуття, ніби ти просто виконуєш завдання від інших. Життя, як графік завдань — без пауз на себе. І натовп дуже швидко це відчуває. Він тисне саме на слабке місце: потребу в схваленні.

Емоції не під контролем? Це те, чим користується маса

Здається, що злість чи страх — це особисте. Але не зовсім. У натовпі емоції — це паливо. Психіка, яка не встигає обробити все, що відбувається, піддається спалаху. Люди кричать, штовхаються, бояться — і ти вже не встигаєш відсторонитися. Тобі передається ця паніка.

Контролювати емоції — не означає їх пригнічувати. Це радше про здатність зупинитися і чесно відповісти собі: "Що я зараз відчуваю? І чому?" А ще — дозволити собі пережити це почуття, але не зірватися. Бо якщо ти керуєш емоцією, а не вона тобою — ти вже на крок попереду натовпу.

Мовчання — теж позиція. Іноді дуже мудра

Є такі моменти, коли тебе провокують: словом, жестом, натяком. І здається, що треба одразу відповісти. Але ні. Мовчання — це не поразка, а свідомий вибір. Особливо коли бачиш, що сварка — це чужий сценарій, у якому тобі відвели роль "емоційної мішені".

Тут важливо не переплутати: іноді дійсно треба виступити, сказати, заявити про себе. Але в багатьох ситуаціях вигідніше просто зберегти енергію. Бо кожен конфлікт — це витрата сил. А вміння уникнути зайвої сварки — теж ознака сили. Просто іншої, більш тихої, але глибшої.

Довіра до себе — щит проти маніпуляцій

Коли ти сам не знаєш, чого хочеш — інші дуже швидко "пояснять", що тобі потрібно. І тут ти або йдеш на повідку, або починаєш сумніватися в усьому. А суспільство, скажімо чесно, — не завжди доброзичливе. Воно бачить невпевненість, і часто цим користується.

Тому навіть якщо ти не на 100% впевнений — тримай курс. Довіряй своєму рішенню, доки сам не побачиш, що треба змінити напрям. Бо міняти думку через кожен чужий аргумент — це як плисти човном у шторм без керма. І так, без фанатизму. Гнучкість — це добре. Але не тоді, коли тебе просто кидає хвилями чужих думок.

У світі, де щодня щось кричить, вимагає, нав’язує, найважче — це зберегти тишу всередині себе. Там, де чутно власний голос. Бо саме він — єдина орієнтира, яка не зрадить, навіть коли довкола — суцільний натовп.

Джерело: 5692.com.ua

У Синельниківському районі Дніпропетровської області сталося жорстоке вбивство. Як повідомили в обласній поліції, під час спільного дозвілля між двома знайомими виник конфлікт на ґрунті ревнощів, який завершився трагедією — один із чоловіків до смерті забив іншого дерев’яною палицею.

Інцидент стався 19 травня. За попередніми даними, сварка між чоловіками швидко переросла у фізичну сутичку, в результаті якої 42-річний потерпілий отримав численні травми та загинув на місці події.

Правоохоронці Синельниківського районного управління встановили особу нападника — ним виявився 29-річний житель того ж населеного пункту. Його затримали відповідно до ст. 208 Кримінального процесуального кодексу України.

Того ж дня, за погодженням із Синельниківською окружною прокуратурою, слідчі повідомили затриманому про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України — умисне вбивство. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 15 років.

Наразі триває досудове розслідування.

Джерело: 5692.com.ua

Колір у домі — це не просто "щось гарне на стінах", це — атмосфера, яка або заспокоює, або, навпаки, діє на нерви. Не дарма психологи давно б’ють у дзвони: те, як ми фарбуємо кімнати, впливає на наш внутрішній стан. Наприклад, дослідники Ендрю Еліот і Маркус Майєр виявили цікаву штуку: червоний може підкидати стресу, а ось зелений, білий чи бежевий — заспокоюють. То які кольори справді діють як домашній антидепресант? Розбираймося.

Сіро-блакитний — як подих свіжого повітря

Такий відтінок — щось середнє між небом і туманом на ранок. І саме він, кажуть психологи, допомагає "підлатати" нервову систему. Особливо доречно виглядає в спальні чи ванній — там, де хочеться тиші. Але! Не варто з ним переборщувати. Якщо все буде однотонно-блакитне — вийде не затишок, а щось депресивне. Краще комбінувати з білим, світло-зеленим або бежевим — тоді вийде збалансований інтер’єр, ніби ковток м’ятного чаю.

Синій — спокій моря у вас вдома

Здається, у кожного є якісь приємні спогади, пов’язані з морем. Синій — це саме та асоціація. Він холодний, стриманий, але дуже заспокійливий. За правилами фен-шую, це ще й символ мудрості. Дехто каже, що синій здатен знизити тиск і трохи приборкати паніку. Тож якщо після важкого дня хочеться просто впасти на диван і не думати — цей колір вам у поміч.

Лавандовий — затишок і антиапетит в одному

Лавандовий — це не просто гарно. Це ще й колір, який працює як візуальний антистрес. До речі, його часто обирають ті, хто мріє схуднути. Не жарт: цей відтінок приглушує апетит. Тож кухня в лавандових тонах — і приємно, і функціонально. Але не варто перетворювати всю квартиру на поле лаванди. Додайте трохи жовтого, білого чи навіть шоколадного — і простір заграє по-новому.

Світло-сірий — універсальний фон для спокою

Якщо хочеться чогось максимально нейтрального — світло-сірий саме те. Він не дратує, не тисне на очі і взагалі виглядає спокійно. Можна зробити його фоном, а потім гратися з акцентами: додати сині подушки, білі меблі, картини з ніжними деталями. І от уже кімната виглядає дорого, але не пафосно.

Ніжно-рожевий — мрійливість без перебору

Уявіть собі рожеві хмари, зефір чи персиковий схід сонця. Такий ніжно-рожевий тон — це про щось затишне і ніжне. Підходить для дитячої, спальні чи навіть ванної. Але щоб усе не виглядало, як у кімнаті принцеси, треба додавати щось стриманіше: сірий, білий або бежевий. І тоді це вже не казка, а витонченість.

Світло-зелений — як ранкова прогулянка в парку

Колір весни — от що це таке. Психологи часто радять його для тих, хто втомився і хоче перезавантажитися. Він піднімає настрій, надихає на щось нове. Але тут є нюанс: якщо все зробити в зеленому, стане трохи нудно. Додайте до нього світло-блакитні або бежеві елементи, і тоді вийде не лісова гуща, а світлий луг із простором для дихання.

Бежевий — тепло і спокій без зайвих слів

Це як м’який плед після важкого дня. Бежевий — простий, затишний, ідеальний для фону. Він не відволікає, не напружує. Можна зробити бежевими стіни, підлогу, стелю, а потім додати яскраву картину чи незвичну вазу — і вже є характер. Або навпаки: яскраві меблі на фоні м’яких бежевих стін. У будь-якому випадку — працює.

Кольори — це не просто фарби. Це настрій, ритм дому і наше з вами самопочуття. Тож перед тим, як братися за ремонт або змінювати щось у квартирі, подумайте: "А що саме я хочу відчути в цій кімнаті?" Бо правильний відтінок — це не про моду. Це про комфорт.

Джерело: 5692.com.ua